ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944 — наступальна операція військ Третього Українського фронту (команд. — генерал армії Р.Малиновський) за підтримки сил Чорномор. флоту (команд. — адмірал П.Октябрьський) та у взаємодії з Другим Українським фронтом (команд. — маршал Рад. Союзу І.Конєв) під заг. кер-вом представника Ставки Верховного головнокомандування маршала Рад. Союзу О.Василевського, що проходила з 26 березня до 14 квітня 1944. Одна із завершальних фронтових операцій стратегічного наступу в Правобережній Україні. Мета —
розгромити нім. та румун. війська групи армій «А» (з 5 квітня — «Південна Україна») та з рубежу р. Пд. Буг вийти на р. Дністер. Завдання щодо визволення Одеси 3-му Укр. фронту було визначено директивою Ставки Верховного головнокомандування ще 11 березня. За планом командування 3-го Укр. фронту операція мала розпочатися з 20 березня відразу після Березнегувато-Снігурівської наступальної операції 1944 та виходу рад. військ на рубіж р. Пд. Буг. Однак через опір противника, важкі погодні умови, складності в забезпеченні й відсутність засобів переправи війська 3-го Укр. фронту розпочали операцію 26 березня. Відповідно до стратегічної обстановки Ставка Верховного головнокомандування з 22 березня гол. сили 2-го Укр. фронту спрямувала на пд. для наступу з рубежу Клима—Первомайськ по правому і лівому берегах Дністра для того, щоб з виходом до узбережжя Чорного моря оточити німецькі 8-му армію, 6-ту армію та румун. 3-тю армію й у взаємодії із 3-м Укр. фронтом знищити їх (див. Умансько-Ботошанська наступальна операція 1944). Проте повністю виконати поставлені завдання не вдалося: війська 2-го Укр. фронту в першій декаді квітня були зупинені противником та перейшли до оборони на рубежі Солька—Кристешти— Оргеєв—Дубоссари—Ташлик. До початку О.н.о. війська 3-го Укр. фронту (П’ята ударна армія, Восьма гвардійська армія, Шоста армія, Двадцять восьма армія, Тридцять сьома армія, Сорок шоста армія, П’ятдесят сьома армія, 23-й танк. корпус, 4-й гвард. механізований корпус та 4-й гвард. кавалерійс. корпус (кінно-механізована група), Сімнадцята повітряна армія) налічували 57 стрілец. д-зій, 1 танк., 1 механізований та 1 кавалерійський корпуси, бл. 528 тис. осіб, 6,4 тис. гармат і мінометів, 415 танків і самохідних артилерійс. установок, 540 літаків. Їм на 170-кілометровій ділянці фронту від Костянтинівки до Дніпровсько-Бузького лиману протистояли 6-та нім. армія і румун. 3-тя армія — 21 д-зія та 8 дивізіонів штурмових гармат, бл. 200 тис. осіб, 2 тис. гармат і мі-
нометів, 160 танків і штурмових гармат, 620 літаків. Перевага рад. військ над противником становила в людях — у 2,6 раза, артилерії — 3,2, по танках — 2,6. Гол. удар завдавали війська правого крила 3-го Укр. фронту в напрямку Вознесенськ—Березівка—Роздільна—Тирасполь, охоплюючи Одесу з півночі. Другий удар здійснювався в напрямку Миколаїв—Одеса. Розпочалась операція форсуванням р. Пд. Буг силами військ правого крила фронту — 57-ї армії (команд. — генерал-лейтенант М.Гаген), 37-ї армії (команд. — генераллейтенант М.Шарохін), 46-ї армії (команд. — генерал-лейтенант В.Глаголєв), 8-ї гвард. армії (команд. — генерал-полк. В.Чуйков); на лівому крилі війська 6-ї армії (команд. — генерал-лейтенант І.Шльомін), 5-ї ударної армії (команд. — генерал-лейтенант В.Цвєтаєв), 28-ї армії (команд. — генерал-лейтенант О.Гречкін) вели бої за Миколаїв. Після того, як позначився успіх у смугах 37-ї та 57-ї армій, з 29 березня в дію були введені рухомі сили фронту — кінно-механізована група (команд. — генерал-лейтенант І.Плієв) та 23-й танк. корпус (команд. — генерал-майор О.Ахманов). У той же час наступ військ 2-го Укр. фронту в напрямках Ясс і Кишинева створював загрозу оточення групи армій «А», що діяла в межиріччі Дністра і Пд. Бугу, тому 28 березня розпочалося термінове відведення нім. 6-ї армії і румун. 3-ї армії з рубежів на р. Пд. Буг до р. Дністер. Розвиваючи наступ, війська 3-го Укр. фронту 31 березня оволоділи м. Березівка, а 4 квітня — ст. Роздільна, 5 квітня зайняли Кучурган і Страсбург, вороже угруповання було розсічене на
535 ОДЕСЬКА
Частини Радянської армії у звільненій Одесі. 10 квітня 1944.
536 ОДЕСЬКА
2 частини. Кінно-механізованій групі було поставлене завдання 9 квітня відрізати шляхи відступу противника на Овідіополь, а 8-й, 6-й і 5-й ударній арміям — оточити й знищити противника в районі Одеси. Проте через затримку кінно-механізованої групи частині військ 72-го та 44-го армійських корпусів противника вдалося уникнути оточення і відійти за Дністер. Рад. війська 10 квітня звільнили Одесу та до 14 квітня вийшли на р. Дністер і з ходу захопили кілька плацдармів на протилежному березі, з яких літом 1944 почався наступ на Кишинів (Яссько-Кишинівська наступальна операція 1944). За 17 днів О.н.о. війська 3-го Укр. фронту за складних погодних умов подолали більш як 160 км, звільнили Миколаївську область та Одеську область. Сили Чорномор. флоту отримали можливість базуватися в Одесі, Миколаєві, Очакові. Літ.: Операции Советских Вооруженных сил в Великой Отечественной войне, 1941—1945, т. 3. М., 1958; Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. М., 1961; Сборник документов Верховного главнокомандования за период Великой Отечественной войны, вып. 4 (январь 1944 — август 1945 года). М., 1968; История Второй мировой войны 1939—1945, т. 8. М., 1977; Василевский А.М. Дело всей жизни. М., 1978; Одесский Краснознаменный. Кишинев, 1985; Безсмертя: Книга Пам’яті України 1941—1945. К., 2000; Безродний Є.Ф. Одеська наступальна операція 1944 року. В кн.: Україна в полум’ї війни: 1941—1945. К., 2005. В.М. Грицюк, О.Є. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОДЕСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1944» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
