Одна з головних проблем юридичного визначення податку полягає в тому, що в теорії, законодавстві та практиці цієї сфери склалася традиція неоднозначного вживання терміна «податок». Така традиція не є випадковою, оскільки в процесі розвитку опо-даткування як основної форми фінансової діяльності держави з мобілізації коштів до централізованих фондів у складі державних доходів сформувався цілий ряд різноманітних як за формою, так і за сутністю обов’язкових платежів: податки, збори, мито, внески, плата тощо. Проте їх об’єднує те, що всі вони є складовими системи державних доходів, вилученнями частини національного доходу, тобто власності платників, і їхнє надходження викорис-товується для фінансування виконання функцій і завдань держави. При цьому щодо складу платежів системи оподаткування сфор-мувалось два основних підходи — вузький і широкий. При вузькому підході до складу платежів системи оподатку-вання відносять виключно податки як специфічні платежі, наді-лені характерними ознаками, що відрізняють їх від інших плате-жів. У цьому разі лише власне податки підлягають режиму правового регулювання податкової системи, а правове регулю-вання інших, неподаткових платежів, є відмінним від податкової системи, і законодавство, яке їх визначає, не відноситься до по-даткового. Юридичне визначення податку досить однозначне і не викликає особливого різнобою у тлумаченнях. При широкому підході до складу платежів податкової систе-ми відносять як власне податки, так і інші платежі — збори, мито, внески тощо. Тобто будь-які вилучення коштів для фінансування публічних видатків є елементами податкової системи. При цьому всі вони підлягають режимові правового регулювання податкової системи й визначаються податковим законодавством. У цьому разі з’являється необхідність двозначного вживання терміна «податок» — у вузькому та широкому тлумаченні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття податків у широкому та вузькому розумінні» з дисципліни «Податкове право»
