Степова зона лежить на південь від лісостепу і про-стягається до Азово-Чорноморського узбережжя і Кримських гір. Вона простягається із заходу на схід на 1075 км, з півночі на південь – на 500 км. Степ займає 40 % території України. На природних особливостях степової зони позначилося її по-ложення на півдні Східно-Європейської рівнини, де степові ландшафти сформувалися в умовах неоднакової поверхні: південних схилів Придніпровської та Подільської височин, Причорноморської низовини, Донецької і Приазовської висо-чин, Північнокримської рівнини. Природна рослинність зони переважно трав’яниста, збереглася головним чином на схилах долин та балок, а та-кож у заповідниках (Український степовий, Асканія-Нова, Луганський). Деревна рослинність поряд із трав’янистою збереглася у Чорноморському біосферному заповіднику та в заповіднику Дунайські Плавні. Пересічна залісненість зони становить 3 %. За поширенням ландшафтів, умовами зволоження і тепловими ресурсами, характером ґрунтового покриву і при-родної рослинності, особливостями природокористування степова зона поділяється на три фізико-географічні підзони: північно-, середньо- та південностепову, або сухостепову. Північностепова підзона лежить у межах Одеської, Микола-ївської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Донецької, Лу-ганської і Запорізької областей. Підзона охоплює різнотрав-но-ковилові і лучні степи на чорноземах звичайних, що май-же скрізь розорані. Підзона охоплює схили Центральномол-давської, Подільської та Придніпровської височин, окремі частини Причорноморської і Придніпровської низовин, До-нецьку і Приазовську височини. У північностеповій підзоні виділяють чотири фізико-географічні провінції:Дністровсько-Дніпровську, Лівобережно-Дніпровсько-Приазовську, Доне-цьку, Донецько-Донську. Дністровсько-Дніпровська північностепова провінція знаходиться у північно-західній частині підзони. У її межах виділяють Південномолдавську, Південноподільську і Південнопридніпровську області, відмінності в ландшафтній структурі яких пов’язані з ерозійним розчленуванням по-верхні, розвитком зсувних процесів тощо. Лівобережно-Дніпровсько-Приазовська північносте-пова провінція поділяється на три фізико-географічні області: Орельсько-Самарську, Кінсько-Клинську низовинні, Приазов-ську височинну і Приазовську низовинну, що відрізняються здебільшого своїми орографічними особливостями. Для Донецької північностепової провінції характерне переважання вододільних степових місцевостей з чорнозема-ми щебенюватими і долинно-балковими місцевостями. У межах цієї провінції виділяють Західнодонецьку схилово-височинну область з межирічними, долинно-балковими, терасовими і заплавними місцевостями, Донецьку височинну область з перехідними від північностепових до лісостепових ландшафтами. Донецько-Донська північностепова провінція охоплює південні відроги Середньоросійської височини. Вона пред-ставлена у межах України Старобільською схилово-височинною областю, ландшафтну структуру якої утворюють місцевості розчленованих схилів, терасові малорозчленовані яружно-балкові і заплавні. Середньостепова підзона займає частини Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Дніпропетровської областей. У цій підзоні виділяють Причорноморську серед-ньостепову провінцію, що простягається від Дунаю до При-азовської височини. У її межах виділяють: Задністровсько-Причорноморську низовинну область, Дністровсько-Бузьку низовинну область, Бузько-Дніпровську низовинну область, Дніпровсько-Молочанську низовинну область, Західно-Приазовську схилово-височинну область. Південностепова, або сухостепова підзона охоплює південь Причорноморської низовини, Присивашшя, Північ-нокримську рівнину. Тут переважають сухостепові ландшаф-ти з типчаково-ковиловими і полиново-злаковими степами на темно-каштанових солонцюватих ґрунтах, є солонці і солон-чаки. У межах підзони виділяють Причорноморсько-Приазовську сухостепову та Кримську степову провінції. Причорноморсько-Приазовська сухостепова провінція лежить на території Херсонської, Миколаївської і Запорізької областей. Це рівнина, висота якої не перевищує 50 м. У провінції виділяють Нижньобузько-Дніпровську низовинну, Нижньодніпровську терасово-дельтову низовинну та Приси-васько-Приазовську низовинну області. Нижньобузько-Дніпровська низовинна область ле-жить в західній частині провінції. В її ландшафті трапляються місцевості лесових рівнин із западинами і подами, терасових рівнин, еродованих схилів, зсувних утворень. Нижньодніпровська терасово-дельтова низовинна область знаходиться в пониззі Дніпра в межах Херсонської і Миколаївської областей. Для цієї області характерні степові піщано-горбисті і рівнинно-подові місцевості з темно-каштановими і каштановими ґрунтами, солонцями і солонча-куватими лучно-каштановими ґрунтами подів, степами, сте-повими борами, болотами, плавнями. Присивасько-Приазовська низовинна область розта-шована на сході підзони. Ландшафтну структуру її складають переважно рівнинно-подові місцевості з чорноземами південними солонцюватими і каштановими ґрунтами. Кримська степова провінція охоплює Північнокрим-ську рівнину. У межах Кримської степової провінції виділя-ють Присивасько-Кримську низовинну, Тарханкутську, Цен-тральнокримську височинні і Керченську горбисто-пасмову області. Присивасько-Кримська низовинна область займає північну частину рівнинного Криму. Тарханкутська височинна область розташована на однойменному півострові. У ландшафтній структурі Центральнокримської висо-чинної області переважають місцевості привододільних рів-нин з чорноземами. У ландшафтній структурі Керченської горбисто-пасмової області поєднуються пасмово-платоподібні, грязе-во-вулканічні, улоговинні, балкові, лучно-солянкові і напів-пустельні, прибережні, піщано-степові і солонцеві місцевості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Степова зона» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
