ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Історія України » Енциклопедія історії України

Медведєв Дмитро Миколайович
МЕДВЕДЄВ Дмитро Миколайович (22.08.1898—14.12.1954) — учасник партизанського руху в Україні в роки Другої світової війни, письменник. Капітан держ. безпеки, полковник. Герой Рад. Союзу (1944). Н. в м. Бежиця (нині в складі м. Брянськ, РФ) в сім’ї робітника. Закінчив 1909 два класи початкової школи та 1917 — г-зію. З листопада 1917 — секретар приймальні Брянської ради робітн. депутатів, діловод відділу нормування праці робітників металевої пром-сті Брянська. З квітня 1918 — співробітник для доручень при військ. комісарі 3-ї Орловської бригади в скла-

ді Червоної армії (див. Радянська армія), воював на Сх. та Петрогр. фронтах. Член РКП(б) з 1920. Від 1920 — в органах ВУЧК, Державного політичного управління УСРР, НКВС УСРР/УРСР, НКДБ СРСР. З травня 1920 — уповноважений, заст. начальника особливого відділу, член колегії Брянської ЧК, з березня 1921 — нач. Старобільської повітової ЧК, із квітня 1922 — нач. особливого відділу Донец. губернського відділу ДПУ УСРР. Від вересня 1922 — уповноважений, нач. секретного відділу Одес. губернського відділу ДПУ УСРР, з квітня 1926 — уповноважений секретного відділу, із березня 1927 — нач. секретного відділу Дніпроп. окружного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1929 — заст. нач. Херсон. окружного відділу ДПУ УСРР, із січня 1930 — нач. Куп’янського окружного відділу ДПУ УСРР, з травня 1930 — заст. начальника Бердичівського окружного відділу ДПУ УСРР, з липня 1930 — нач. особливого відділу Сталінського оперативного сектору ДПУ УСРР. З червня 1931 — нач. Лубенського районного відділу ДПУ УСРР, із червня 1932 — нач. секретно-політ. відділу Київ. обласного відділу ДПУ УСРР, з лютого 1933 — нач. Новоград-Волинського районного відділу ДПУ УСРР, за сумісництвом — нач. особливих відділів 14-ї кавалерійс. д-ії та управління начальника робіт по будву Новоград-Волинського укріпрайону. Організував у Новограді-Волинському «зразкову комуну» для безпритульних дітей. З березня 1934 — нач. Зінов’ївського міськ. відділу ДПУ/НКВС УСРР, з липня 1935 — слухач Центр. школи Гол. управління держ. безпеки НКВС СРСР. Парт. осередком школи був виключений із ВКП(б) за зв’язки брата Олександра з «антипартійною групою Г.Мясникова». Однак Дзержинський райком ВКП(б) м. Москва не затвердив це рішення й обмежився доганою. З листопада 1936 — інспектор при начальникові управління НКВС по Харків. обл. У вересні 1937 був звільнений у запас за ст. 38 «в» (неможливість використання в роботі гол. управління держ. безпеки НКВС СРСР) Положення про проходження служби керівним складом гол. управління держ безпеки НКВС СРСР. З

квітня 1938 — заст. начальника 3-го відділу Біломоро-Балт. комбінату НКВС СРСР, із квітня 1939 — нач. 3-го відділу Норильського табору НКВС СРСР. У листопаді 1939 звільнений у запас, пенсіонер. У лютому 1941 розпочав працювати начальником паливної бази. З червня 1941 — співробітник Особливої групи по формуванню партизан. загонів 4-го управління НКДБ СРСР. З вересня 1941 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Митя», який діяв у Брянській обл. та Білорусі. З червня 1942 — командир розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Переможці». Одним із гол. завдань підрозділу було створення розлогої агентурно-диверсійної мережі на території Волинської, Ровенської областей та на Поділлі, забезпечення діяльності розвідника М.І.Кузнєцова. Попри категоричну заборону командування М. розгорнув розвідувально-диверсійний загін у партизан. з’єднання чисельністю понад 800 осіб. З березня 1944 — нач. відділення, заст. начальника відділу 4-го управління НКДБ/ МДБ СРСР. У листопаді 1946 звільнений у запас, пенсіонер. Автор спогадів «Это было под Ровно» (1948; однойменна п’єса у співавторстві — 1949), «Сильные духом» (1951), «На берегах Южного Буга» (1954). Член Спілки письменників СРСР. Нагороджений 4-ма орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, медалями. П. у м. Москва, похований у Москві на Новодівочому кладовищі. 1970 в СРСР надрукували поштову марку, присвячену М. У м. Брянськ встановлений пам’ятник та меморіальна дошка, його іменем названі вулиці в Москві та Брянську.
Літ.: Цессарский А. Жизнь Дмитрия Медведєва. М., 1969; Бульба-Боровець Т. Армія без держави. К., 1996; Шаповал Ю. та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: Особи, факти, документи. К., 1997; Політичний терор і тероризм в Україні. ХIХ—ХХ ст.: Історичні нариси. К., 2002. Р.Ю. Подкур.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Медведєв Дмитро Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Поняття телекомунікаційної системи. Етапи розвитку телекомунікаці...
Характеристика цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку ...
МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Інвестиції у виробничі фонди
Аудит визнання, збереження і технічного стану необоротних активів


Категорія: Енциклопедія історії України | Додав: koljan (15.03.2013)
Переглядів: 1178 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП