Необхідність державної допомоги сільському господарству зумовлюються багатьма обставинами. Відомо, яке значення в житті людини має харчування. Це одна з перших потреб людського існування. Сільське господарство є сировинною базою для виробництва одягу і взуття. Хоча люди навчились з допомогою хімії виробляти штучні тканини, взуття з штучних шкір, але все ж перевагу і сьогодні віддають одягу з бавовняних і вовняних тканин, взуттю з натуральної шкіри. Сільське господарство належить до галузей виробництва з великим ризиком. Обсяг його продукції може раптово скоротитись через наводки, посуху, надмірні дощі тощо. Разом з тим зростання сільськогосподарської продукції наштовхується на нееластичний попит, який відстає від пропозиції в кілька разів. Як справедливо. зазначають деякі економісти, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції не призведе до того, що людина з трьохразового харчування перейде до шестиразового. Є певні природні межі у споживанні м'яса, молока, хліба тощо. Хоча в Україні багато говорять про пріоритетне ставлення до сільського господарства, але, на жаль, на практиці це далеко не так. Сільське господарство не може повністю розвиватися за законами ринкової економіки. Галузь через відомі причини має високі витрати виробництва і потребує державної допомоги. Вона здійснюється за такими напрямами: по-перше, держава бере на себе витрати на проведення науко- 328
вих досліджень у галузях сільського господарства, а також на підготовку відповідних кадрів; по-друге, за рахунок державних коштів здійснюються охорона і правильне використання грунтів і водних ресурсів; по-третє, держава надає сільськогосподарським підприємствам і фермерам кредити (причому вони мають надаватися на особливо пільгових умовах); по-четверте, держава здійснює страхування для всіх форм сільськогосподарського виробництва; по-п'яте, держава контролює ціни і забезпечує паритет їх. Паритет цін полягає в тому, що кожного року певний обсяг виробництва сільськогосподарської продукції повинен давати колгоспу, фермеру можливість одержати відповідну кількість товарів і послуг. У номінальному вираженні концепція паритету цін передбачає, що співвідношення між цінами на продукцію сільськогосподарських виробників і цінами на товари і послуги, які споживають сільськогосподарські виробники, мають залишатися постійними. Іншими словами, сільськогосподарський виробник, припустимо, за певну кількість зерна повинен одержати відповідну гарантовану кількість палива, сільськогосподарських машин, тканин, взуття тощо. Держава має слідкувати за паритетними цінами на сільськогосподарську продукцію. Такі ціни іноді називають підтримуваними. Вони вимагають від держави певних субсидій, дотацій. Для цього у бюджеті виділяють фінансові ресурси. Підтримування цін здійснюється різними способами. По-перше, в урожайні роки, коли є загроза зниження ціни порівняно з витратами виробництва, держава купує надлишки продукції у сільськогосподарських виробників. По-друге, в несприятливі роки, коли пропозиція продукції може призвести до різкого зростання цін, або ціни не забезпечують покриття витрат виробництва і одержання прибутку, держава може надати виробникам субсидії. Терміни і поняття
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Державна допомога сільському господарству» з дисципліни «Основи економічної теорії»
