Під якістю робочої сили розуміється комплексне поняття, яке охоплює сукупність таких властивостей людини, як рівень освіти і кваліфікації, фізіологічні, фізичні, соціально-психічні характеристики, здатність адаптуватись до умов виробництва, професійну орієнтованість і мобільність [5, с.272]. Зупинимось лише на освіті і професійних здібностях, тому, що саме їх людина пропонує на ринку праці. Як вважають учені, до 40% національного доходу розвинуті країни отримують внаслідок розвитку ефективної системи освіти.[13, с. 43]. Для цього держава, роботодавці і самі наймані працівники повинні робити інвестування в людський капітал. Людський капітал і є сукупність якостей, які визначають продуктивність і можуть стати джерелом доходу для індивіда, його сім’ї, підприємства і суспільства [11, с.52]. Результатом інвестицій в людський капітал є значний і тривалий соціально-економічний ефект. Звідси і рішення стосовно інвестування в людський капітал приймається на рівнях: індивід, підприємець, суспільство. Розглянемо, як приймається кожне з цих рішень. Рішення індивіда. При цьому слід зробити такі припущення: 1)люди намагаються максимізувати корисність, тобто дохід на протязі усього життя; 2)рівень заробітку залежить від освіти; 3)існує повна інформація стосовно витрат на навчання і майбутніх доходах; 4)рівень життя дозволяє усім навчатись; 5)не існує обмежень на ринку освітніх послуг; На рис. 1.4.12. представлена модель інвестування в людський капітал особою. Вона була запропонована Дж. Мінсером. Модель представляє дві можливості для людини, котра закінчила середню школу (обов’язкове навчання) в момент S. Якщо людина зразу почне трудову кар’єру, то вона буде отримувати дохід, відображений кривою СА зразу ж в році S. Цей дохід потроху зростає з набуттям особою досвіду і навичок. Або людина вирішує навчатись далі на протязі S-U років. Це потребує вкладення – С коштів розміром 0-С (затрати навчання у). Крім того, особа втрачає той дохід, котрий могла б отримати, працюючи всі ці роки (альтернативні затрати Z). Але після початку кар’єри дохід цієї людини буде швидше зростати, ніж у працівника з більш низькою освітою і буде зростати до пенсії (Св) і складає х.
C СВ
х СА
z
S U 0 R T y час (роки)
-C Рис.1.4.12.Графічна модель інвестицій в людський капітал індивідом [10, с.90].
З наведеної моделі можна зробити такі висновки: освіта вигідна молодим людям тому, що у них є більш тривалий період R-U, коли вони отримують значний дохід; освіта тим вигідніша, чим вище розрив у заробітній платі між “освіченими” і “неосвіченими” працівниками; прямі витрати на навчання впливають на рішення індивіда, а тому молода людина із забезпеченої сім’ї скоріше вирішить навчатись [10, с. 90]. Стосовно інвестування підприємцем у людський капітал є два варіанти. Перший. Загальне навчання працівника, в ході якого набуваються знання, які можна використати в багатьох виробництвах, не вигідні наймачеві. Отримавши знання, наприклад, лаборанта-хіміка, слюсаря по ремонту устаткування, друкарки та ін., працівник може покинути підприємство, на якому навчався чи підвищував кваліфікацію, в будь-який час і перейти на інше. Другий варіант. Якщо це навчання спеціалізоване і працівник отримує спеціальність, професію або знання, які може використати тільки дане підприємство, підприємцеві вигідно вкладати гроші у навчання працівників. Ризик - мінімальний. Рішення держави (суспільства) відносно інвестування в людський капітал має виходити з того, що, чим вище якість робочої сили в країні, тим вище економічне зростання і добробут громадян. Оскільки якість робочої сили – це, кінець-кінцем, економічний розвиток і можливість подальшого підвищення рівня життя людей.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Пропозиція якості робочої сили» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
