Рансмайр, Кристоф (Ransmayr, Christoph) Нар. 20 березня 1954 p., Велс/Оберестеррайх, Австрія. Письменник Естетичні, історичні, філософські та політичні кризи постмодерної доби тонко викладені й додатково загострені в романах Кристофа Ранс-майра. Його твори глибоко постмодерністські, а за багату інтелектуальну мізансцену для його літературного стилю йому правлять його молоді роки, коли він був студентом філософії у Віденському університеті, де вивчав суспільні та естетичні теорії Франкфуртської школи. У його першому романі "Die Schrecken des Eises und der Finsternis" ("Жахіття криги й темряви") поєднуються історична розповідь про австро-угорську експедицію на Північний полюс у 1872—1874 pp. та нікому не відоме уявне життя майбутнього імовірного дослідника з (пост)модерних часів Иозефа Мадзіні, але текст виходить за межі простого постмодерністського переплетіння історичного та уявно художнього. Рансмайр порушує чимало тривожних теоретичних проблем, які мають стосунок до зв'язку минулого — із сучасним, факту — з художньою вигадкою, історії — з міфологією. Часом болючі подробиці, які автор наводить, використовуючи корабельні журнали, фотографії, листи та щоденники, роблять подорож "Адмірала Тегетгофа" та його команди дивовижно аморфною. Роман, насичений фактами, іронічно втілює тривожну герменевтику інтерпретації посеред подій, що відбуваються на борту вмерзлого в кригу корабля, фатального відновлення Иозефом Мадзіні давніх подій та роздумів оповідача. "Die letzte Welt" ("Останній світ" — роман з Овідієвим репертуаром) підходить більш без- посередньо до конфлікту між історією та міфологією. Головний герой роману Рансмайра Котта вирушає на пошуки поета Овідія Назо-на, який перебуває десь далеко в засланні. Роман проектує Римську імперію в сучасність через деконструкцію Овідієвих "Метаморфоз". Персонажі, які населяють острів Томі, — це створіння з епічної поеми Овідія, причому в кінці роману кожен із них знову перетворюється на відповідного йому міфологічного героя. На відміну від "Жахіть криги й темряви", "Останній світ" звертається обличчям до політики, а Овідій стає вождем революції, якої він не мав наміру готувати. Подорож Котти перетворюється на антиподорож, у якій мова, реальність та репрезентація в кінцевому підсумку зазнають краху, залишивши його без значення поза посиланнями на себе самого. "Morbus Kithara" ("Цар Пес"), твір, який здобув премію Аристеон, хоч і відступає від постмодерністського стилю давніших романів, проте не менш глибоко порушує цілу низку теоретичних проблем. Рансмайр пише не так на конкретні теми, як про внутрішні проблеми відносин між порядком, необхідністю, абсурдом та владою в постмодерну добу. Так, наприклад, мер Еліот організовує спокутну карнавальну виставу, в якій жителі повоєнного містечка Мо-ор мають відсвяткувати принизливий мир і, користуючись фотоархівом, зіграти на сцені жорстокості, які "вони" чинили в ближній каменоломні. Бачення Рансмайра в цьому романі майже аналогічне тому, яке він запропонував у "Останньому світі", коли влада і мова укладають нетривку спілку, стираючи та вписуючи низки парадоксально організованих порядків. Романи Кристофа Рансмайра поєднують літературне та філософське начала, вдаючись до складних творчих способів, причому жоден із рівнів не затінює другого. Як постмодерніст- 350 ський романіст, Рансмайр приводить до діалогу та конфлікту різні погляди на порядок речей. Додаткова література
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рансмайр, Кристоф» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
