Ґрем, Ден (Graham, Dan) Нар. 31 березня 1942 p., Урбана, Ілінойс, США. Митець У своєму багатому і різноманітному доробку Ден Ґрем постійно звертається до критики регламентації зорового сприймання, критики, яка ставить під знак запитання статус не лише мистецького об'єкта, а й того, хто його споглядає. Цей інтерес привів його до таких різних авторів, як Жак Лакан, Маршал МакЛюен та Гер-берт Маркузе, причому він намагався опредме-тнити теоретичні концепції, запозичені з їхніх творів безпосередньо або в різних комбінаціях. Протягом своєї творчої біографії Ґрем вдавався до різних засобів у своєму прагненні з'ясувати умови зорового сприймання. На початку його творчого шляху ці спроби мали форму дописів, що їх він друкував у журналах; у цих текстах аналізується і піддається критиці роль мистецьких журналів та мистецької критики. Як колишній власник художньої Галереї, Ґрем розумів, що журнали та критики відіграють вирішальну роль у знайомстві публіки з працями нових митців. Після закриття Галереї він натомість присвятив свої зусилля 108 оприлюдненню мистецьких творів у журналах, не виставляючи їх у Галереї. Його есе "Домівки для Америки" та фотографії, що його супроводили, справили глибоке враження на Роберта Смітсона, в домі якого він спочатку показував на екрані ці фотографії. Цей матеріал, опублікований у "Arts" 1967 p., був одним із перших у довгій низці таких мистецьких есе, які переводили об'єкт мистецтва в текстуальний формат. У цьому есе Ґрем окреслив різні можливі кольорові пермутації проекту забудови однієї земельної ділянки у Нью-Джерсі. Фотографії, надруковані в тексті, наголошували на схожості між проектом забудови, який складався з повторюваних будинків-коробок, однакових у всьому кварталі, та мінімалістським кубом. Таким чином, цей текст являє собою коментар до популярних серій, свого роду троп, звичний і для мінімалістського, і для поп-мис-тецтва, що повертає образ поп-мистецтва до його вихідної точки, в журнал, змінений лише самим його контекстом у мистецькому світі. Такі праці підривають основи модернізму американського типу, з його поцінуванням оригінальності та автономності, коли популяризують серійність та масовість продукції як свій найо-риґінальніший внесок. Від публікації статей у журналах Грем перейшов до практичного виготовлення творів мистецтва, причому зосередився переважно на дослідженні того, як фізичний контекст виконання впливає на сприйняття твору. Протягом певного часу Ґрем експериментував із численними кімнатними інсталяціями, включаючи до своїх композицій відеотехніку, дзеркала, а іноді навіть самого виконавця. Ці роботи, які часто відзначалися ефемерністю через свою прив'язаність до одноденних ситуацій, були здебільшого демонтовані, і більшість із них існують сьогодні лише у вигляді описових текстів, створених Ґремом. Із цих описів ми бачимо, що Ґрема найбільше цікавили дослідження зорового сприймання та його ролі у формуванні суб'єкта, нерідко в рамках спільноти. Його інсталяція, створена для венеціанського "Бієннале—1976", що мала назву "Громадський простір/Дві публіки", була однією з його найперших інсталяцій, звернених до суспільного значення зорового мистецтва. Вона складалася лише з двох кім- нат, розділених скляною стіною. Обидві кімнати мали окремі входи, й одна з них мала дзеркальну стіну навпроти скляної стіни. Опис цієї роботи, зроблений Ґремом, наголошував на важливості скляної стіни, здатної довільно формувати спільноти "ми" й "вони" по обидва боки. Замінюючи об'єкт, — наприклад, картину, — глядачами або навіть чиїмсь віддзеркаленням, Ґрем ускладнює позицію глядача, як суб'єкта в контексті Галереї. У цих інсталяціях об'єкт буквально озирається на глядача, — ідея, що витає і над МакЛюеновими, і над Ла-кановими описами живопису. Крім того, моделі ідентифікації та вислову, наявні в таких інсталяціях, багато в чому повторюють ідеї Лакана про творення суб'єкта перед дзеркалом та в лінгвістичному контексті. Тому не слід дивуватися, що мова й далі відіграє важливу роль у працях Ґрема, як це було й у Лакана. Звичайно, цей вплив мови відчувається не лише текстуально, як у його есе, а й вербально, коли він досліджує стосунки між публікою та автором при огляді інших його інсталяцій. Здебільшого в таких роботах автор описує публіку або себе, створюючи ситуацію, в якій глядач, як дитина Лакана, постає перед розривом між сприйманням себе, зоровим сприйняттям і голосом, який просить глядача все це об'єднати в рамках суспільно-політичної ідентичності. Після цих робіт, пов'язаних із Галереєю Ґрема, він перейшов до будівництва невеличких павільйонів, у рамках яких триває діалог із простором Галереї та з історією. Його праці пов'язані з критикою інституцій мистецького світу та історії; вони нерідко виражають радикальний скептицизм стосовно прозорості зорового сприймання: скептицизм, яким пройняте мистецтво постмодернізму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ґрем, Ден» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
