157 З метою побудови особистісного іміджу можна використову% вати один або кілька типажів, які всі впізнають. Для цього по% трібно вибрати бажаний типаж і постаратися надалі відтворю% вати всі деталі цього образу за такою схемою: — типаж; — внутрішній зміст образу; — деталі зовнішнього вигляду, що повторюються; — особливості поведінки; — типові фрази. Типаж не обов’язково є точним повторенням якогось відо% мого образу. Іноді достатньо використовувати будь%яку деталь, яку впізнають. Наприклад, френч Йосипа Сталіна, трубка Шерлока Холмса, білява зачіска Мерилін Монро, капелюх Ми% хайла Боярського, родимка Синді Кроуфорд тощо. Індивідуальний стиль «Мода приходить і зникає, а стиль залишається завжди», — стверджувала Коко Шанель. Дійсно, зовнішній вигляд людини виконує важливу роль при формуванні його образу в очах ото% чуючих. У ситуаціях формального спілкування зовнішність має вирішальний вплив на громадську думку. Недивно, що іміджмейкери надають першочергового значення зовнішності публічної особи — костюму, жестам і манерам поведінки. При цьому головною метою в роботі з візуальним іміджем є ство% рення цілісного несуперечливого образу — формування індиві% дуального стилю. У перекладі з латинської мови слово «стиль» означає стер% жень. У Стародавній Греції «стіло» — це предмет з кістки або металевий стержень для писемності. Греки зрозуміли, що по% черк однієї людини відрізняється від почерку інших залежно від її характеру, темпераменту, смаку. Стиль допускає певну одноманітність виявів, відображає ес% тетичні погляди та провідні цінності людей. У художньо%архітектурній сфері, мистецтві виокремлюють такі стилі: Культура старовинної епохи та стародавнього світу: — канонічний — (давньоєгипетський); — античний (класика) (характерний для Стародавньої Греції та Стародавнього Риму), треба зазначити, що класична Греція створила класичну основу стилю (у пе% рекладі класика — зразок, класичний — зразковий). Культура Середньовіччя: — романський (формується в Західній Європі в XI — на початку ХШ століття);— готичний (готика) (пізнє Середньовіччя з XIII по XV сто% ліття) — холодна чуттєвість. Культура Відродження: — Ренесанс (формується в Європі в XV–XVI столітті). Культура Нового часу: — бароко (XVII століття) — химерний, помпезний; — рококо (XVIII століття — «Піжонська» епоха Людови% ка XІV); — класицизм (кінець XVIII — почало XIX століття). Культура Новітнього часу: — модерн (кінець XIX — початок XX століття) — сучасний; — постмодерн (з 80 років ХХ століття) — суперсучасний. Стиль одночасно підкреслює єдність форми та своєрідну особ% ливість образу. Так, характерними рисами художніх стилів є: — готика — витягнуті форми (наприклад, загострені голов% ні убори і взуття), витонченість; — ренесанс — гуманізм, прагнення до природного та доско% налого; — бароко — чуттєвість, розкіш, масивність; — рококо — легкість, витонченість, будуарність; — модерн, постмодерн — впливають різні течії (імпресіо% низм, авангардизм, кубізм, сюрреалізм, поп%арт, хеппе% нінг, боді%арт тощо). Стосовно іміджу під стилізацією мають на увазі два феномени: — наслідування зовнішніх форм якого%небудь відомого ху% дожнього стилю або напряму в моді; — в іміджі віддається перевага зовнішнім, декоративним формам самовираження. У першому випадку оточуючі можуть без труднощів розпізна% ти і назвати стиль одягу і поведінки носія іміджу, наприклад: «Він (вона) віддає перевагу класичному стилю». У другому варі% анті оточуючі говорять: «Він (вона) не схожий (схожа) на інших, оригінальний (оригінальна), стильний (стильна)».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Індивідуальний стиль» з дисципліни «Іміджелогія»
