Сутність цього підходу полягає в нагромадженні високоліквід-них активів, які повністю забезпечують потреби ліквідності банку. У разі виникнення попиту на ліквідні засоби активи продаються до-ти, доки не будуть задоволені потреби у грошових коштах. Отже, відбувається перетворення (трансформація) активів у грошову форму. За такого підходу ліквідність характеризується як запас. При цьому активи повинні мати таку властивість, як стабільність цін (тобто можливість продажу значної їх кількості без суттєвого зни-ження ціни), а також мати ліквідний вторинний ринок для швидкого перетворення на гроші. Управління ліквідністю через управління активами є традицій-ним і найпростішим підходом. Здебільшого така стратегія викорис-товується невеликими банками, які не мають широких можливостей запозичення коштів та доступу на грошові ринки. Стратегія трансформації активів оцінюється як менш ризикова порівняно з іншими, але одночасно і досить дорога з погляду варто-сті. Продаж активів супроводжується певними витратами (комісійні, брокерські, біржові внески тощо), а також призводить до погіршен-ня стану балансу, оскільки продаються низькоризикові активи. Крім того, банк втрачає майбутні доходи, які могли б бути згенеровані такими активами. Іноді банк змушений продавати активи за зниже-ними ринковими цінами, якщо виникає нагальна потреба у грошо-вих коштах. Підтримка значного запасу ліквідних коштів у цілому знижує показники прибутковості банку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТРАТЕГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ АКТИВІВ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
