В організаційній структурі банку виокремлюється центральний плановий підрозділ (управління) та планові відділи за напрямками діяльності — планування маркетингу, кредитних операцій, довірчих операцій тощо. Такий підхід дозволяє залучити до розробки планів висококваліфікованих фахівців, консультантів, експертів, адже від рівня підготовки кадрів значною мірою залежить якість плану. Не-реальний та непрофесійно складений план може заподіяти більше шкоди, ніж користі, тому важливо залучити до планування професі-оналів. Принциповою є вимога відокремленого та незалежного функці-онування планового управління. Необхідно, щоб планові підрозділи не входили до складу фінансового управління, були самостійними і підпорядковувались лише безпосередньо вищому керівництву банку (виконавчому директорові). У свою чергу, менеджмент банку має взяти на себе функцію забезпечення реалізації банківських планів. Без такої підтримки система планування не зможе довго існувати, оскільки планові підрозділи не наділені достатніми повноваження-ми і засобами впливу на інші організаційні одиниці. Одним із важливих аспектів організації процесу планування є здійснення функції моніторингу за виконанням планів. Ця проблема може вирішуватися по-різному. Одні банки передають функцію ко-нтролю за планом аудиторським підрозділам, інші створюють з ці-єю метою спеціальний підрозділ, який аналізує всю інформацію, ін-формує менеджмент про відхилення, їх причини та наслідки і безпосередньо підпорядковується вищому керівництву банку. Отже, менеджмент банку безпосередньо не здійснює плануван-ня. Його функції зводяться до визначення пріоритетів розвитку, за-твердження та контролю за виконанням стратегічних планів. Але ефект від впровадження системи банківського планування буде тільки тоді, коли вище керівництво банку почне розглядати її як не-обхідний елемент своєї політики. У практиці роботи вітчизняних банків планування ще не стало обов’язковим, хоча великі банки останнім часом (2—3 роки) актив-но використовують цей механізм у своїй діяльності. Причин як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру повільного впрова-дження планування в роботу банків кілька. Достатньо високі доходи від банківської діяльності порівняно з міжнародним рівнем давали змогу українським банкам успішно функціонувати і без застосуван-ня складних методів управління, у тому числі й планування. Сучас-ний етап розвитку характеризується загальним зниженням дохідно-сті банківських операцій, загостренням конкуренції на внутрішньому ринку, що спонукає банки до пошуку нових джерел одержання прибутку. Суттєву допомогу в цьому може надати запро-вадження системи планування. Минуле десятиріччя характеризувалось цілим рядом економіч-них потрясінь, що відбувалися в Україні: гіперінфляція, спад вироб-ництва, криза неплатежів, розрив економічних зв’язків, кризовий стан економіки в цілому. Звичайно, створення довгострокових пла-нів за таких умов стає проблематичним, оскільки план будується на прогнозі, зробити який у даній ситуації неможливо. Як показала практика, найпесимістичніші прогнози не змогли передбачити реа-льної ситуації. Однією з причин відмови банків від використання такого меха-нізму як планування стало те, що система планування взагалі і стра-тегічний план зокрема не можуть бути скопійовані. Будь-який банк має індивідуальні особливості, пов’язані з організаційною структу-рою, системою цінностей, внутрішньою культурою, кадровим скла-дом, обраною системою та методами керівництва. Усі ці чинники потребують адаптації системи планування до конкретних умов. У свою чергу ця проблема ускладнюється відсутністю досвіду страте-гічного менеджменту в банківській сфері та відповідно підготовле-них фахівців. Негативний вплив на процес упровадження плануван-ня в роботу банків справляє заформалізований підхід до розробки планів, що панував за радянських часів, коли виконання плану пере-творювалося на основну мету діяльності організації. Проте банки, які навіть за таких складних умов зважаться на пе-рехід до системи планування, матимуть безперечні переваги, оскільки першими освоять техніку розробки, коригування та виконання планів. Це дасть їм змогу на момент становлення ринкових відносин зайняти достатньо міцні позиції щодо своїх конкурентів. Своєчасне усвідомлення необхідності планування дозволяє зробити процес упровадження безболісним та провести його з найменшими витра-тами коштів і часу. Проблеми організації системи планування в бан-ку рано чи пізно постануть перед менеджментом, тому доцільно зробити це швидше, не очікуючи негативних проявів, пов’язаних з відсутністю чітко налагодженої системи. Якщо західні банкіри вчи-лися планувати у промисловців, то завдання вітчизняних менедже-рів у цьому розумінні полегшується — вони мають змогу скориста-тися уже набутим у світі значним досвідом банківського планування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Організація процесу планування» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
