Процес планування незалежно від виду (стратегічне, тактичне, фінансове) складається з кількох етапів. 1. Збір, оцінка та аналіз інформації, яка включає економічні, правові, соціальні та політичні чинники; перспективи росту та кон-куренції на існуючих і потенційних ринках; фінансові перспективи в основних секторах економіки; слабкі та сильні сторони банку. 2. Формулювання основної мети діяльності банку та конкретних завдань, які охоплюють загальні напрямки просування на ринку, ко-рпоративні фінансові результати, методи управління банком, пріо-ритетні ринки та види банківських операцій. 3. Прийняття рішення та формулювання програми дій: установ-лення конкретних кількісних показників — доходи, витрати, обсяг кредитів, збитки за кредитами, структура активних операцій, струк-тура депозитної бази тощо; конкретизація шляхів їх досягнення; пе-релік необхідних заходів; прийняття рішень щодо придбання та ви-користання ресурсів, розширення або зміни організаційної структури; кадрове забезпечення. 4. Документування: оформлення планів у письмовій формі в та-кій послідовності — стратегія, тактичний план, бюджет, повний ба-ланс і фінансовий звіт на рівні підрозділів та банку в цілому. 5. Координування та затвердження планів: загальний огляд, пе-реговори, координація окремих планів, затвердження плану на рівні Правління банку. 6. Контроль за виконанням планів: аналіз доходів, витрат, ре-зультатів та ефективності планів; перевірка додержання строків ви-конання; у разі виявлення значних розбіжностей — аналіз причин та формування коригуючих заходів; забезпечення керівництва банку інформацією про хід виконання плану та одержані результати. Одним з видів планування в банку є складання індивідуальних планів співробітників банку. Індивідуальний план виконує кілька важливих функцій. По-перше, за допомогою плану перед співробіт-ником ставляться конкретні завдання, шляхи їх досягнення та тер-міни виконання. Це дає змогу бачити перспективу й слугує стиму-лом для поліпшення роботи кожного фахівця банку. По-друге, індивідуальний план дозволяє керівникові ефективніше організува-ти роботу колективу й контролювати виконання обов’язків кожним співробітником. По-третє, успішне виконання індивідуального пла-ну є підставою для матеріального заохочення фахівців та розвитку їхньої кар’єри. Індивідуальні плани мають складатися за участю керівника під-розділу або старшого співробітника. Обов’язковим елементом є пе-ревірка результатів роботи та відповідність поставленим завданням. Без організації належного контролю за виконанням планів їх скла-дання перетворюються на рутинну й непотрібну роботу. У міжнародну банківську практику планування прийшло в 60-ті роки. Основною причиною, що змусила банки звернутися до проце-су планування, було загострення конкуренції. Розробка планів, осо-бливо стратегічних, розглядалась як один з дієвих інструментів у боротьбі з конкурентами за вихід на нові ринки, залучення клієнту-ри, пошук партнерів. «Сутність формулювання стратегії полягає в тому, щоб справитися з конкуренцією» (Майкл Портер) [15]. Загос-трення конкуренції в цей період зумовлювалося принциповими змі-нами, що сталися у фінансовому світі: Ё вихід банків на міжнародну арену, що підняло конкуренцію на міжнародний рівень; Ё виникнення нових фінансових ринків, які змінили характер фі-нансування банків та компаній; Ё проникнення в банки комп’ютерної техніки, що допомогло роз-ширити можливості діяльності та вдосконалити процес планування; Ё перехід до методів диверсифікації продуктів та послуг, а отже, значне зростання пропозиції в банківському секторі; Ё поява та активізація діяльності небанківських фінансових ор-ганізацій — пенсійних, страхових, інвестиційних фондів, довірчих товариств тощо, які почали здійснювати операції, раніше властиві лише банкам. Майже сорокарічний досвід планування в міжнародній банків-ській практиці впевнено довів безумовну важливість і необхідність здійснення цієї функції менеджменту для успішної роботи банку. Численні дослідження свідчать про наявність сильної кореляції між плануванням і фінансовими результатами діяльності банку. Напри-клад, результати довгострокового дослідження з вивчення корисно-сті стратегічного планування — проект «Вплив ринкових стратегій на прибуток» — дозволили виявити 30 факторів, які цілком перед-бачувано впливають на прибутковість банку. Крім того, досліджен-ня довели важливе значення планування не лише на рівні керівниц-тва банком, а й на рівні відділень та інших структурних підрозділів. Звичайно, саме по собі планування не зможе забезпечити успіх банку, але документально оформлений план приносить відчутну ко-ристь. Точне розуміння цілей банку допомагає вибрати найефектив-ніші напрямки діяльності, а формальне (задокументоване) планування значно зменшує ризик прийняття хибного рішення внаслідок недо-стовірності інформації про внутрішні і зовнішні чинники. Серед менеджерів банків існує думка, що в умовах стрімких змін на ринку складання планів у письмовій формі не обов’язкове. Безу-мовно, за наявності ефективних дій на ринку неформалізований під-хід може привести до успіху, але протягом нетривалого періоду. Невизначеність стратегії і тактики поведінки на ринку в умовах за-гострення конкурентної боротьби не лише не гарантує успіху в май-бутньому, а й ставить його під серйозний сумнів. Розуміючи всю важливість планування для подальшої успішної діяльності, менедж-мент великих міжнародних банків значну увагу приділяє організації цього процесу як на корпоративному рівні, так і в окремих структур-них підрозділах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕТАПИ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
