Сучасна банківська справа належить до однієї з найдина-мічніших сфер економіки. Технічна революція, посилення конкуре-нтної боротьби, стрімка інфляція, економічні кризи призвели до підвищення ризиковості банківської діяльності. На теперішньому етапі розвитку банківської системи головне завдання полягає в по-шуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників і підтримання життє-діяльності банку. Успішне вирішення цієї складної проблеми потре-бує використання багатьох методів, прийомів, способів, систем та розробки нових підходів до управління комерційним банком, які об’єднані поняттям менеджменту. У загальному розумінні менеджмент — це наука про найбільш раціональні системи організації та управління певними видами дія-льності. Зазначимо, що єдиної думки щодо визначення терміна «ме-неджмент» в економічній літературі не існує. Під менеджментом ро-зуміють як систему управління фінансовими та організаційними сферами діяльності, так і управлінський персонал, що здійснює управління, тобто керівний склад організації. У всьому світі менеджмент розглядається як один з найважли-віших чинників підвищення ефективності діяльності. В умовах жор-сткої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно удосконалювати системи та форми управління, швидко оволодівати нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкурентному се-редовищі або принаймні нормальні умови розвитку організації. Банківська діяльність у сучасному світі — одна з найбільш кон-курентних, тому успіх і життєдіяльність банку істотно визначається його менеджментом. Банківський менеджмент має певну специфіку, зумовлену характером та особливостями здійснення банківських операцій. Комерційний банк — це фінансовий інститут, який пропонує ши-рокий спектр послуг із кредитування, заощадження коштів та прове-дення платежів. Банк виконує різноманітні фінансові функції щодо будь-якого підприємства в економіці, а також є провідником монетар-ної політики держави. Загалом банки зберігають та розпоряджаються суспільним капіталом, а отже, мають нести відповідальність перед власниками за збереження грошових коштів. Специфічною особливіс-тю банківської діяльності є те, що банки працюють здебільшого з чу-жими грошима, які тимчасово акумульовані на їхніх рахунках. Тому надійність окремого банку та банківської системи в цілому розгляда-ється як необхідна умова їх діяльності. Проте банки — це не благодійні організації, і головною метою їх діяльності є одержання прибутків від надання фінансових послуг та здійснення банківських операцій. Прибутковість виступає голо-вним показником ефективності роботи будь-якого банку, а рівень надійності визначається розміром сукупного ризику, на який нара-жається конкретний банк. Саме ці категорії — прибуток і ризик — розглядаються як основні критерії оцінки рівня банківського менедж-менту. Банківський менеджмент — це наука про надійні та ефективні системи управління всіма процесами та відносинами, які характери-зують діяльність банку. Збільшення прибутковості та зниження ри-зику є двома основними напрямками банківського менеджменту. Під процесами та відносинами розуміють усю сукупність фінансо-вих, економічних, організаційних і соціальних сфер банківської дія-льності. Об’єктом управління є комерційний банк разом з усіма аспекта-ми банківської діяльності у взаємозв’язку з політико-правовим та соціально-економічним середовищем. У поняття «комерційний банк» вкладається широкий зміст, тому об’єкти управління та до-слідження конкретизуються так: капітал; залучені та запозичені ре-сурси; активи; фінансовий інструментарій; методологія; організа-ційні структури; банківські продукти; персонал; інформаційні потоки; внутрішньобанківські операції; матеріально-технічна база; облік і звітність; фінансові результати і податки; безпека; зв’язки з громадськістю, інші. Суб’єкт управління — це відповідальна особа або група осіб, які мають право приймати управлінські рішення і несуть відповідаль-ність за ефективність здійснюваного процесу управління банком. У комерційному банку суб’єктами управління є члени Правління бан-ку, члени Ради директорів банку, особи, що обіймають керівні поса-ди (керівництво), команда менеджерів, які безпосередньо здійсню-ють процес управління. Усі суб’єкти управління часто об’єднують під однією назвою — менеджмент (керівний склад) банку. Банківський менеджмент, як і кожна наука, базується на певних принципах і спрямований на виконання конкретних функцій за до-помогою інструментарію з метою досягнення поставлених цілей. Менеджмент характеризується принципами, які є спільними для всіх сфер діяльності: Ё спрямованість дій суб’єкта управління на досягнення конкрет-них цілей; Ё єдність мети, результату та засобів його досягнення; Ё комплексність процесу управління, який включає планування, аналіз, регулювання та контроль; Ё єдність стратегічного (перспективного) і тактичного (поточного) планування для забезпечення безперервності відповідного процесу; Ё контроль за прийнятими управлінськими рішеннями як найва-жливіший фактор їх реалізації; Ё матеріальне і моральне стимулювання творчої активності, успіхів і досягнень всього колективу та кожного його члена зокрема; Ё гнучкість організаційної структури управління, яка дає змогу вирішувати функціональні та управлінські завдання. Згідно з класичною теорією управління виокремлюють чотири основні функції менеджменту: Ё аналіз інформаційних потоків; Ё планування; Ё регулювання; Ё контроль. Аналіз охоплює всю сукупність чинників, які визначають умови функціонування банку в поточному періоді та в майбутньому. Доці-льно досліджувати вплив чинників, згрупувавши їх за середовищем виникнення на зовнішні щодо банку та внутрішньобанківські. Резуль-татом аналітичної роботи має стати якісна інформація, на підставі якої здійснювалися б інші функції менеджменту. Планування діяльності розглядається як центральна ланка всьо-го процесу управління банком і головна функція менеджменту. Але фактично планування ще не посіло належного місця в управлінні переважною більшістю банків. Під регулюванням розуміють процес оперативного управління, тобто прийняття поточних управлінських рішень. Функція контролю полягає в перевірці виконання прийнятих управлінських рішень і забезпечує можливість безперервного здійс-нення процесу управління банком. Необхідною умовою ефективно-сті контролюючої функції є доцільне та виправдане поєднання різ-них видів контролю. Інструментарій банківського менеджменту включає сукупність методів, прийомів, засобів та форм досягнення цілей і виконання за-вдань, що поставлені перед банківською установою. Методи управління — це засоби впливу на об’єкт управління з метою досягнення певних цілей. Методи управління поділяють на економічні, адміністративні, соціально-психологічні, правові. Організаційні форми побудови банку діляться на функціональні і адаптивні, до яких належать проектні, матричні структури та кон-гломерати. У процесі управління банком вдаються до різних засобів впливу на об’єкт управління, вибір яких залежить від специфіки тієї чи ін-шої сфери банківської діяльності. Одним із головних засобів управ-ління є відсоткові ставки (як за депозитами, так і за кредитами), а також: валютні курси; рівень дохідності цінних паперів; способи видачі та погашення кредитів; рівень обслуговування клієнтів; рек-лама тощо. Вибір конкретних інструментів банківського менеджменту на-самперед визначається тими цілями, які формулюються у процесі управління. Цілі та завдання, котрих прагне досягти банк, зумов-люють формування стратегії, тактики та визначають ефективність менеджменту. Визначення головної мети не виключає існування множини інших цілей та завдань у різних сферах управління бан-ком. Згідно з економічною теорією пріоритетне завдання менеджменту полягає у максимізації ринкової вартості фірми, а ринкова ціна акцій вважається найліпшим показником результативності роботи. Банки не є винятком із цього правила, оскільки більшість комерційних банків на-лежать до акціонерних і їх власники зацікавлені в зростанні вартості акціонерного капіталу та відповідних доходів. Вартість акціонерного капіталу залежить від двох основних чинників — чистого прибутку та рівня ризику банківських операцій. Вартість акцій банку зростатиме, якщо очікується підвищення диві-дендних виплат у майбутньому, або знижується рівень ризику, який бере на себе банк. Менеджери можуть працювати, маючи на меті збільшити майбутні доходи банку чи знизити ризиковість операцій або поєднати виконання обох завдань, аби підвищити вартість акцій банку. Головна мета діяльності банківської установи, як і будь-якого комерційного підприємства, полягає в одержанні прибутків. Але пе-релік завдань, що постають перед банківським менеджментом і по-требують ефективного вирішення, набагато ширший, ніж максимі-зація прибутків. Завдання банківського менеджменту: Ё забезпечення прибуткової діяльності; Ё задоволення потреб клієнтів у структурі та якості пропонова-них банком послуг; Ё наявність адекватних систем контролю за рівнем банківських ризиків; Ё створення ефективної організаційної структури банку; Ё організація роботи систем контролю, аудиту, безпеки, інфор-маційних та інших систем, що забезпечують життєдіяльність банку; Ё створення умов для набору кваліфікованих співробітників та повної реалізації їх потенційних можливостей; Ё створення систем підготовки, перепідготовки та розстановки кадрів; Ё забезпечення умов для здійснення сильного і послідовного управління банком; Ё створення умов для підвищення культури співробітників, на-явність спільних цінностей, забезпечення морального клімату в ко-лективі. Однією з необхідних ознак добре керованого банку є відповід-ність його діяльності нормативним вимогам органів банківського нагляду та законодавству країни. Але цього недостатньо. Якість ба-нківського менеджменту визначається сукупністю таких чинників, як стиль керівництва, методи подолання конкуренції, розмір і стру-ктура банку, ефективність застосовуваних методів управління, лі-дерство і компетентність у визначенні політики, стратегії та управлін-ських функцій. Часто банківські аналітики вважають блискучі характеристики керівного складу банку ознаками чіткого, високо-ефективного управління. Наявність кваліфікованого керівництва хоч і дуже дуже важливий чинник, але він не повинен розглядатися як єдиний критерій для визначення якості управління. Ефективність процесу управління залежить від здатності передба-чати майбутнє, мислити на перспективу й пильно контролювати ри-зики. Визначальними є також якість підготовки й рівень професіо-налізму, компетентності всього персоналу банку. Крім того, успіх цієї справи неможливий без пріоритету загальнолюдських цінностей у системі цінностей банку. Як бачимо, більшість перелічених ознак не підлягають кількісному вимірюванню і належать до групи якіс-них характеристик банківського менеджменту. Банківський менедж-мент нерідко розглядають як мистецтво, що не піддається точному визначенню, а втілюється на практиці, підпорядковуючись власним законам. Адже управлінські рішення часто базуються на інтуїції, сприйнятті та очікуванні змін параметрів ринку, передбаченні руху фінансових показників. Оскільки банківська діяльність тісно пов’язана зі станом фінансових ринків, а основною їх характеристи-кою є мінливість, то результат управління банком істотно визначаєть-ся умінням передбачати ці зміни і відповідно реагувати та координу-вати діяльність. У сучасному світі активно переоцінюються цінності, і дедалі бі-льше людей доходять висновку, що гроші є аж ніяк не єдиним і го-ловним показником у системі загальнолюдських цінностей. Акціо-нери та клієнти банку починають цікавитися напрямками використання їхніх грошей. Вони стають не байдужі до того, з яких джерел та якими засобами одержано прибуток. Банки, які проголо-шують і здійснюють програми охорони навколишнього середовища, житлового будівництва, соціальні програми, такі як кредитування малого бізнесу, користуються все ширшою підтримкою населення. Але й за таких умов банк не перетворюється на благодійну органі-зацію. Розумне поєднання власних та суспільних інтересів допома-гає банку поліпшити свій імідж, залучити ширше коло клієнтів, а отже, підвищити прибутки. І, навпаки, банки, які кредитують ігорний бізнес, виробництво зброї, наркотиків, шкідливі для навколишнього середовища підприємства тощо, можуть втратити клієнтів навіть за вищого рівня прибутковості. Банківський менеджмент за напрямками діяльності поділяють на фінансовий та організаційний. Перша сфера охоплює питання, пов’язані з управлінням фінансовими процесами, що перебувають у компетенції банку. Другий напрямок діяльності стосується проблем організації і управління колективом, створення організаційних структур та систем забезпечення діяльності банку. Фінансовий менеджмент банку включає управління: Ё активами і зобов’язаннями; Ё капіталом; Ё банківськими ризиками; Ё прибутковістю; Ё ліквідністю та резервами. Ё процесом планування; Організаційний менеджмент банку включає такі процеси: Ё організацію систем контролю; Ё організацію систем безпеки банку; Ё управління кадровим потенціалом; Ё управління інформаційними технологіями. Докладному розгляду та вивченню змісту й методології реаліза-ції означених напрямків банківського менеджменту присвячені спе-ціальні розділи цього посібника. Такі сфери, як організація систем контролю, систем безпеки та управління інформаційними техноло-гіями мають певну специфіку і потребують спеціального вивчення і відповідного рівня підготовки: знання правових та юридичних основ здійснення банківської діяльності, комп’ютерної грамотності, мето-дики проведення аудиту та ревізії банку тощо. Тому ці питання відне-сено до окремих навчальних дисциплін. Організація систем контролю має на меті забезпечення стійкої та надійної роботи банку, що відповідала б нормам чинного законо-давства. Менеджмент повинен забезпечити впровадження таких си-стем контролю, як внутрішній аудит, внутрішньобанківський конт-роль, системи аналізу якості активів та контролю за рівнем загаль-ного ризику, а також систем контролю за діяльністю персоналу банку, які показували б, якою мірою працівники виконують свої обов’язки та наскільки їх дії відповідають законодавству. Процес управління інформаційними технологіями полягає у до-борі програмного і технічного забезпечення, яке б відповідало по-требам і можливостям банку та його клієнтів. Інформаційні техно-логії мають підтримувати процес управління банком, але не випереджувати його розвиток. Інакше технології, які не адекватні потребам банку, лише збільшують витрати і не приносять очікува-ної віддачі. Технології — це лише інструмент, хоча й дуже важли-вий, і вони не повинні перетворюватися на самоціль. Тому банківсь-кий менеджмент має визначити необхідний рівень автоматизації і дібрати відповідну технологічну систему, програмне та технічне за-безпечення з урахуванням послідовності виконання програм та їх здатності до технологічного здійснення банківських операцій. Організація ефективних систем безпеки включає створення на-дійного захисту конфіденційності інформації, у тому числі відносно даних про клієнтів банку та забезпечення фізичної охорони активів. Оснащення безпечних сховищ, перевезення готівкових коштів, ве-дення записів, документування, комп’ютерний доступ, охорона — усі ці питання мають вирішуватися менеджментом банку. Одним з напрямків організації систем безпеки є юридичний захист, який пе-редбачає перевірку контрактів на предмет юридичних наслідків для банку, а також контроль за складом власників (акціонерів) банку та правом володіння контрольним пакетом акцій. За відсутності чи не-досконалості систем безпеки право власності на банківську устано-ву може перейти до інших осіб, які придбають певну кількість ак-цій, що обертаються на ринку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
