Державний орган як системоутворюючий елемент організаційної структури державного управління
Суб’єктом державного управління виступає держава в цілому. Але це не означає, що всі її органи, підприємства, організації і установи беруть участь в управлінні. Держава виконує багатогранні функції і має різнобічні зв’язки із суспільством. Це визначає різнонаправленість і різнохарактер-ність діяльності різних державних органів, їх підрозділів і служ-бовців, різну міру і різні способи їх участі у формуванні та реалі-зації державно-управлінського впливу. Організаційна структура державного управління — це особ-ливе державно-правове явище, яке обумовлене суспільно-політичною природою, соціально-функціональною роллю, цілями та змістом державного управління в суспільстві. Вона включає ви-значений склад, організацію та взаємозв’язок людських ресурсів, технічних та інших засобів, які виділяються та витрачаються сус-пільством на формування та реалізацію державно-управлінського впливу і підтримку життєздатності самого суб’єкта управління. Звідси відокремлення організаційної структури державного управління з багатогранних зв’язків держави та суспільства і її спе- ціальне розуміння. Державний орган виступає як системоутворюючий елемент організаційної структури державного управління, який зв’язаний з формуванням і реалізацією державно-управлінського впливу, причому як у цілому, в єдності їх складових проявів, так і по окремих проявах: цілевизначення, організація та регулювання. Виділяють різноманітні характеристики державного органу: функціональні, які розкривають його як структуру, яка виконує визначені функції держави; соціологічні, які розглядають його як колектив людей, виділених суспільством для виконання покладе-них на нього державних завдань у відповідній сфері державної діяльності; юридичні, які вказують на наділення визначеної структури (колективу людей) необхідною компетенцією (сукупністю функцій і повноважень) або державними повноваженнями; орга-нізаційні, які роблять акцент на належності даної структури до державного апарату, на її внутрішній побудові — організацію елементів та їхніх взаємозв’язків. Таким чином, державний орган є одиничною структурою вла-ди, формально створеною державою для здійснення закріплених за нею цілей і функцій. Слід відрізняти державний орган від дер-жавного підприємства, яке здійснює економічну діяльність на ба-зі державної власності; від державної установи, яка пов’язана, як правило, з виконанням соціальних і духовних послуг; від державної організації, яка виконує звичайно організаційні функції в різ-них сферах соціального життя. В першому створюються і реалі-зуються управлінські рішення і дії, в останніх — матеріальні, соціальні та духовні продукти та послуги. Основу організаційної структури державного управління складають органи законодавчої влади. В сукупності вони являють со-бою найбільш масштабну і складну частину державного апарату, яка зосереджує в собі практично всю управлінську інформацію і найважливіші засоби державного примушення. Таке їхнє поло-ження об’єктивно обумовлено тим, що вони покликані справляти безпосередній управлінський вплив на людей. У зв’язку з цим виконавча влада повинна мати розгалужену і «пронизуючу» вертикаль, яка забезпечує проходження, диферен-ціацію і конкретизацію управлінської інформації, особливо директивної, обов’язкової, починаючи з прийнятої на самому верху влади, по всій ієрархії виконавчих органів державної влади і міс-цевого самоуправління, доведення її до виконавця і підпорядку-вання його поведінки відповідним вимогам (нормам). В організаційній структурі державного управління місцеве самоврядування виступає у вигляді особливої підсистеми зі свої-ми об’єктами управління, компетенцією, процедурами і формами організації, матеріально-фінансовим забезпеченням, технологією діяльності персоналу та іншими елементами. Але тільки ця під-система, яка «знизу» зв’язана з населенням — носієм і джерелом влади, в тому числі і по відношенню до вищого рівня, а «звер-ху» — з органами державної влади суб’єктів держави. Завдяки цьому зберігається системність держави, системність суспільства та системність державного управління. Різні підходи спостерігаються також щодо питання оцінки ор-ганізаційних зв’язків між представницькими органами державної влади і місцевим самоврядуванням, і відповідними по горизонта-лі виконавчими органами. У демократичній правовій державі від-сутні відносини організаційного підпорядкування між представ-ницькими органами: все обмежено правовими відносинами, при яких нижчий орган зобов’язаний дотримуватись законного пра-вового акта вищого. Розділена законодавча і виконавча влада, з яких кожна має свої механізми формування діяльності. З усього цього роблять висновок про те, що представницькі органи держа-вної влади і місцевого самоврядування начебто не беруть участі в державному управлінні і навіть не впливають на органи виконав-чої влади. З такою інтерпретацією названих організаційних зв’язків важко погодитись. По-перше, проявляється їх взаємозалеж-ність через механізми стримувань і противаг, що особливо відчутно при вирішенні кадрових питань та прийнятті законів. По-друге, представницькі органи значно впливають на виконавчі органи з допомогою бюджету, а також фінансового, кредитного, податкового та іншого регулювання. По-третє, представницькі органи шляхом прийняття законів або інших нормативних право-вих актів формують правові засади суспільного життя і створю-ють нормативну базу для діяльності органів виконавчої влади. Ігнорувати подібні взаємозалежності, недооцінювати значення горизонтальних організаційних зв’язків — значить невиправдано звужувати та збіднювати державне управління як складне систе-мне суспільне явище. До речі, цим і послаблюється державне управління, оскільки замість співробітництва, взаємопідтримки з’являються стосунки конкуренції і протистояння. Отже, коли розуміти під організаційною структурою держав-ного управління не тільки сукупність виконавчої влади, яка тра-диційно займається виключно управлінням, але і систему органі-заційних зв’язків, які впливають на управління, то не можна не визнати, що ця структура підключає до управління (вводить в управлінські процеси) різні прояви, сторони, залежності практично всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, які в тій чи іншій мірі співдіють у формуванні і реалізації державно-управлінських впливів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Державний орган як системоутворюючий елемент організаційної структури державного управління» з дисципліни «Менеджмент у державних організаціях»
