Закриті й відкриті системи доукомплектації штатом державної служби
Метою будь-якого підходу є результат, охарактеризований американським ученим Дж. Мейсі: «Спроможність держави розв’язувати свої найважливіші проблеми — освіта, закон і порядок, загибель навколишнього середовища, задушлива атмосфера міст — спирається безпосередньо на здатність державних служб країни залучати, підтримувати, стимулювати й використовувати людські таланти». Два головні методи укомплектації штатом державної служби характеризують як відкриту, так і закриту систему. Закриті системи ґрунтуються на обмеженому доступі до дер-жавної служби й низькій мобільності найманого державного службовця. Ось як характеризуються закриті, чи «мандаринові», системи державної служби в дослідженні Світового банку: «Вони узвичаюють поняття «обраної еліти» в урядовій службі. Конку-рентний набір кандидатів відбувається в централізованому по-рядку і, як правило, підтримується шляхом суворих вступних іспитів чи високих оцінок загальноосвітнього тесту. Часто кан-дидатів попередньо відбирають з якогось одного вищого освіт-нього закладу чи системи підготовки. Елітні кадри мають загаль-ну, а не спеціальну освіту, їх офіційно вводять у посаду, а не наймають для якоїсь конкретної роботи. Протягом усього проце-су набору та підготовки елітні кадри зазнають інтенсивної соціа-лізації для засвоєння основних цінностей державної служби». Європейська модель систем державної служби тяжіє до закри-тої системи, у зв’язку з класовою та соціальними структурами цих країн. Характерні особливості європейської моделі визнача-ються такими рисами: · державна служба відповідає розмежуванню на головні класи (вищий, середній і нижчий) у суспільстві, яке спирається на освітні рівні; · деякі обмеження мобільності державних службовців у структурі державної служби; · еліта на вищих рівнях державної служби має високий пре-стиж і статус; · політичні нейтральність і захист, а також певність у роботі; · ієрархічність як основа для підвищення; · суворий кодекс поведінки та моралі. Країни, де розвинені і підтримуються закриті системи, — Фран-ція і Японія. У цих країнах діяльність закритих систем ґрунтується на зв’язку з конкретним освітнім закладом: Японія — Токійський університет, Франція — ENA (національна школа адміністрації). Найкращий приклад моделі відкритої системи — це система державної служби США. Ця система дозволяє поступити на будь-який рівень державної служби відповідно до кваліфікації. Немає закладу, який постачав би кадри, і вищі рівні державної служби мають менш виражений класовий та соціальний характер. Завдя-ки такому вільному вступу з університетів, бізнесу та промисло-вості урядова служба забезпечила основу для певної соціальної мобільності й утримує державну службу від наслідування жорст-кої класової структури, властивої закритій системі. Вступ на державну службу США значно спрощений завдяки гнучкій практиці приймання на роботу відносно кваліфікації, зо-крема освіти, завдяки застосуванню специфічних іспитів для да-ної посади, а не загальних конкурсних іспитів і наданню окремим керівникам на певних рівнях повноважень приймати на роботу. Необхідно розібратися, яка система — відкрита чи закрита — годиться для країн, де відбуваються значні політичні, економічні та соціальні зміни. Можна навести перелік тих величезних проблем, що стоять перед цими країнами: 1) установлення зовнішньої і внутрішньої безпеки; 2) збереження стабільного уряду; 3) об’єднання різних релігійних, етнічних, класових та регіо-нальних інтересів у суспільстві; 4) розподіл повноважень на кількох рівнях управління; 5) розвиток сучасних політичних, економічних та соціальних інститутів; 6) створення умов для економічного, соціального та політич-ного розвитку. Досягти і зберегти будь-яку з цих позицій важко навіть за наяв-ності сучасної урядової системи. Для тих країн, де урядові інститути слабкі, ці функції перетворюються на нерозв’язувані проблеми. Питання придатності відкритої чи закритої системи для цих країн вивчалося Світовим банком. Згідно з цим дослідженням у даних умовах закрита система має переваги над відкритою. В умовах значних змін у країнах вдоволення потреби у високо-кваліфікованих професіоналах на рівні політики та управління можливе лише за умови застосування елітарного підходу до за-лучення, розвитку та утримання цих державних службовців. Жорсткість соціальної класової структури закритої системи можна буде порушити за умови, якщо буде кілька вступних точок та освітніх закладів, які живитимуть елітну групу, забезпечуючи можливості для вступу на державну службу представників різних соціальних класів і гарантуючи, що вступ базується на оцінці за-слуг за допомогою справедливого, рівного для всіх вступного критерію.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Закриті й відкриті системи доукомплектації штатом державної служби» з дисципліни «Менеджмент у державних організаціях»
