Використання цивільного повітряного флоту для здій-снення міжнародних перевезень вантажів і пасажирів потребує відповідного правового регулювання відносин, що складаються при цьому. Водночас виникає необхідність створення міжнарод-них організацій у цій галузі. Однією з перших таких організацій була Міжнародна авіатранспортна асоціація, створена у 1919 р. На початок 40-х років до неї вже входили найбільші авіакомпанії Європи, США. У 1945 р. було проведено реорганізацію цієї асо-ціації, прийнято її Статут. До складу асоціації ввійшли великі авіакомпанії Європи, США, Азії, Австралії. Відповідно до положень Статуту асоціація покликана сприя-ти: розвитку безпечного, регулярного й економічного сполучен-ня; посиленню ролі авіації у торговельних (комерційних) переве-зеннях і вирішенню пов’язаних з ними проблем; пошуку засобів для досягнення співробітництва між автотранспортними підпри-ємствами, які беруть участь в експлуатації міжнародних повітря-них ліній; співробітництву з Міжнародною організацією цивіль-ної авіації та іншими міжнародними організаціями. З метою регулювання відносин між своїми членами асоці-ація розробила і прийняла ряд важливих документів: єдині умови перевезення (1927 р.), форми білетів, багажних квита-нцій і накладних (1929 р.), умови перевезення пасажирів і ба-гажу (1954 р.) та ін. У 1944 р. була заснована міжурядова спеціалізована устано-ва (організація) — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка почала функціонувати у 1947 р. До її складу вхо-дить понад 160 країн світу. Ця організація вивчає проблеми міжнародних повітряних сполучень, розробляє рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на міжнародних авіалініях. Так, зокрема, вона прийняла (як додаток до Чиказької конвенції) Міжнародні ста-ндарти і рекомендувала практичні заходи щодо забезпечення безпеки, регулярності та ефективності повітряної навігації і забезпечення повітряних перевезень. Ці стандарти і рекомен-дації визначають дії пілотів автотранспортних компаній, екі-пажів літаків, операторів служби повітряного руху і наземних екіпажів, а також конструкцію і характеристику літака та його устаткування. Нею розроблені правила польотів — як візуаль-них, так і за приладами, а також аеронавігаційні карти, які ви-користовуються в усьому світі. Ці та інші документи створюють відповідну правову базу для міжнародних перевезень. Країни — учасниці Міжнародної організації цивільної авіації відповідно до її Статуту повинні передавати їй копії всіх укладе-них ними угод, договорів, конвенцій з питань цивільної авіації. Вони мають враховувати рекомендації цієї організації. З метою організації повітряних польотів цивільних літаків од-нієї держави над територією іншої укладаються спеціальні дво-сторонні й багатосторонні угоди (договори). У них підтверджу-ється право на експлуатацію відповідної повітряної лінії, встановлюється розклад і визначаються тарифи, закріплюються положення про забезпечення безпеки польотів, дії законодавства і різних правил, порядок ведення переговорів у разі виникнення спорів щодо тлумачення і застосування угоди тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Правове регулювання повітряних перевезень» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
