Під міжнародним торговельним договором слід ро-зуміти угоду між двома або кількома державами, в якій ви-значаються їхні взаємні права та обов’язки в галузі торгівлі. На підставі цих договорів установлюються, змінюються або припиняються відповідні міжнародні економічні відносини між державами в галузі торгівлі. У міжнародних торговельних дого-ворах (угодах) визначаються не лише принципи, а й створюєть-ся певна правова база для торговельних відносин. Зокрема, в них вирішуються правові питання, пов’язані зі стягненням мита, регулюванням ввезення і вивезення товарів, торговельним мо-реплавством, транспортом, транзитом, з діяльністю юридичних і фізичних осіб однієї країни на території іншої, дією юридичних актів, застосуванням принципу найбільшого сприяння, режиму преференцій тощо. Торговельні договори укладаються як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Прикладом багатостороннього міжна-родного торговельного договору є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30 вересня 1947 р., яка була підписана споча-тку 23 державами. Нині у ній беруть участь 139 країн. ГАТТ віді-грає велику роль в організації міжнародних торговельних відно-син, адже в ній закріплені найважливіші принципи й умови міжнародної торгівлі. Важливе значення для організації торговельно-економічного співробітництва між державами СНД мають багатосторонні уго-ди, які укладаються між ними. Так, 14 лютого 1992 р. цими дер-жавами була підписана Угода про регулювання взаємовідносин держав Співдружності в галузі торговельно-економічного спів-робітництва у 1992 р. Значну роль у розвитку міжнародних торговельних відносин мають положення Конвенції ООН про договори міжнародної ку-півлі-продажу (10 березня — 11 квітня 1980 р., Відень). Це — один із найзначніших уніфікованих міжнародно-правових актів, в якому втілені останні досягнення наукових досліджень і прак-тики в цій галузі. Міжнародні торговельні договори бувають різні як за змістом, так і за назвою. Серед них передусім слід виділити такі. Договори про торгівлю і мореплавство укладаються, як пра-вило, від імені держав на тривалі строки (п’ять і більше років) і закріплюють основні умови здійснення міжнародних торговель-них відносин. Угоди про торговельні відносини (торговельні угоди) уклада-ються між урядами країн, які домовляються про встановлення міжнародних торговельних відносин на основі договору про тор-гівлю і мореплавство. Вони розвивають і конкретизують поло-ження цього договору, визначаючи обов’язки кожної зі сторін. Угоди в галузі морського судноплавства підписуються на ос-нові торговельних угод. Така угода була підписана, наприклад, у грудні 1992 р. між Україною і США. Це перша в історії цих країн угода, яка відкриває широкі можливості для реалізації та розши-рення двосторонньої торговельної угоди, підписаної у травні 1992 р. Президентом України і Президентом США. У цьому до-кументі регламентуються двосторонні відносини у галузі судно-плавства, передбачається полегшення доступу торговельних ко-раблів до портів держави-партнера (за винятком гаваней, закритих із міркувань безпеки), розвиток ділових відносин між морськими транспортними агентствами України та США. Угоди про товарообіг і платежі визначають не лише асорти-мент товарів, що взаємно поставляються, строки та умови поставки, а й порядок розрахунків за них. Клірингові угоди передбачають порядок розрахунків через за-лік зустрічних вимог. Відповідно до цих угод платежі валютою проводяться лише на суму різниць у товарних поставках і нада-них послугах. До таких угод можна також віднести платіжні уго-ди і платіжно-клірингові угоди. Торговельні конвенції як угоди визначають зміст відносин між державами з вузьких спеціальних питань у галузі торгівлі (на-приклад, митна конвенція). Протоколи — це угоди з якого-небудь конкретного питання в галузі зовнішньої торгівлі. Вони використовуються також і для роз’яснення умов договору або угоди. Для більш повного уявлення про зміст міжнародних торгове-льних договорів наведемо скорочений текст угоди про торгове-льні відносини між Україною і США. УГОДА про торговельні відносини між Україною і Сполученими Штатами Америки Україна і Сполучені Штати Америки (далі іменуються разом як «Сторони» і окремо — як «Сторона»), • визнаючи, що розвиток двосторонньої торгівлі може сприяти кра-щому взаєморозумінню і співробітництву, • беручи до уваги сприятливі наслідки для розширення торгівлі, економічної перебудови і розвитку ринкової економіки в Україні, вва-жаючи, що широкі торговельні відносини між Сторонами зроблять вне-сок у підвищення загального добробуту народів кожної Сторони і роз-виватимуть повагу до міжнародно визнаних прав трудящих, • визнаючи, що розвиток торговельних відносин і прямих контактів між громадянами і компаніями України і громадянами і компаніями Сполучених Штатів Америки сприятиме відкритості і взаєморозумінню, • вважаючи, що економічні зв’язки є важливим і необхідним елеме-нтом у зміцненні їх двосторонніх відносин, • підтверджуючи своє бажання розвивати економічне співробітництво відповідно до принципів і положень Заключного Акта, підписаного в Хе-льсінкі 1 серпня 1975 року, та інших документів Наради з безпеки і співро-бітництва в Європі, і відповідно до Документа Конференції з економічного співробітництва, яка відбулася в Бонні в березні — квітні 1990 року, • будучи впевненими, що Угода про торговельні відносини між двома Сторонами найкращим чином відповідатиме їхнім взаємним інтересам, та • бажаючи створити основу, яка прискорюватиме розвиток і розши-рення комерційних зв’язків між українськими й американськими гро-мадянами і компаніями, домовились про таке: Стаття І Режим найбільшого сприяння і недискримінаційний режим 1. Кожна зі Сторін без будь-яких умов надасть товарам, що походять з території іншої сторони або експортуються на її територію, режим не менш сприятливий, ніж той, який надано подібним товарам, що похо-дять з території будь-якої третьої країни або експортуються на її тери-торію, в усіх питаннях, що стосуються: а) мита та зборів будь-якого виду, які накладаються на імпорт чи експорт, або у зв’язку з імпортом чи експортом, включаючи спосіб стягнення таких мита і зборів; б) способів оплати імпорту й експорту та міжнародного переказу-вання таких платежів; в) правил та формальностей у зв’язку з імпортом і експортом, у тому числі ті, що стосуються митного очищення, транзиту, складів і перевезення; г) податків та інших внутрішніх зборів будь-якого роду, які застосо-вуються прямо або посередньо до товарів, що імпортуються, та д) правил, що стосуються продажу, перевезення, розподілу, збері-гання і використання товарів на внутрішньому ринку. 2. Кожна зі Сторін надасть товарам, що походять з території іншої Сторони або експортуються на її територію, недискримінаційний ре-жим щодо застосування кількісних обмежень та видачі ліцензій. 3. Кожна зі Сторін надасть імпортованим товарам і послугам, що походять із території іншої Сторони, недискримінаційний режим стосо-вно розподілу валютних коштів, необхідних для оплати такого імпорту. 4. Положення пунктів 1, 2 та 3 не будуть застосовуватися до: а) переваг, що надаються кожною зі Сторін унаслідок повного член- ства такої Сторони у митному союзі або зоні вільної торгівлі; б) переваг, що надаються третім країнам для полегшення прикор-донної торгівлі; в) переваг, що надаються третім країнам відповідно до Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) та переваг, які надаються країнам, що розвиваються, згідно з ГАТТ та іншими міжнародними угодами; г) дій, які застосовуються відповідно до Статті XI (Порушення рин-ку) цієї Угоди. Стаття II Загальні зобов’язання стосовно доступу до ринку для товарів і послуг 1. Визнаючи взаємовигідність торговельних відносин на підставі цієї Угоди і відповідно до принципів режиму найбільшого сприяння, викла-дених у Статті І, Сторони на основі взаємності і не на шкоду третім країнам поліпшуватимуть доступ до ринку для товарів і послуг іншої Сторони і створюватимуть оптимальні взаємні комерційні можливості, у тому числі шляхом вжиття прийнятних взаємних заходів стосовно відкриття ринку, які випливають з багатосторонніх переговорів. Беручи до уваги вищенаведене і виходячи з розвитку ринкового механізму в Україні та поглиблення відносин з ГАТТ, створюватимуться можливос-ті для поступового розширення національного режиму для товарів і по-слуг Сполучених Штатів. 2. Торгівля товарами і послугами здійснюватиметься через контрак-ти між громадянами і компаніями України і Сполучених Штатів, які укладаються на виконання їхнього незалежного комерційного рішення і на підставі звичайних комерційних міркувань, таких як ціна, якість по-ставки та умови платежу. Стаття III Розширення і заохочення торгівлі 1. Сторони підтверджують своє бажання розширювати торгівлю то-варами і послугами відповідно до умов цієї Угоди. Вони вживуть від-повідних заходів для заохочення і полегшення обміну товарами та по-слугами і забезпечення сприятливих умов для довгострокового розвитку торговельних відносин між громадянами і компаніями Сполу-чених Штатів і України. 2. Сторони вживуть відповідних заходів для заохочення розширення комерційних контактів з метою збільшення торгівлі. У цьому зв’язку Українська Сторона очікує, що протягом строку дії цієї Угоди україн-ські громадяни і компанії збільшать свої замовлення у Сполучених Штатах на товари і послуги, тоді як Американська Сторона очікує, що ця Угода впливатиме на заохочення збільшення закупівель громадяна-ми і компаніями Сполучених Штатів товарів і послуг з України. З цією метою Сторони опублікують цю Угоду і забезпечать, щоб вона була до-ступною для всіх заінтересованих сторін. 3. Сторони сприятимуть пошукові заінтересованими громадянами і компаніями обох країн можливостей розширення торгівлі машинами, устаткуванням і технологіями, у тому числі створення сприятливих фі-нансових умов для здійснення торгівлі цими товарами. 4. Кожна зі Сторін сприятиме і полегшуватиме проведення заходів для розвитку торгівлі, таких як ярмарки, виставки, місії і семінари на своїй території і на території іншої Сторони. Аналогічно кожна зі Сто-рін заохочуватиме і полегшуватиме участь своїх громадян і компаній у таких заходах. Відповідно до законів, що діють у межах їхніх відповід-них територій, Сторони погодилися дозволити імпорт і реекспорт на безмитній основі всіх виробів, призначених для використання під час таких заходів, за умови, що такі вироби не будуть продаватися або пе-редаватися іншим чином. Стаття IV Урядові торговельні представництва 1. Кожна зі Сторін дозволить урядовим торговельним представниц-твам безпосередньо наймати громадян приймаючої країни, а також від-повідно до її законів та процедур щодо в’їзду та проживання іноземців і громадян третіх країн. 2. Кожна зі Сторін забезпечить безперешкодний доступ громадян при- ймаючої країни до урядових торговельних представництв іншої Сторони. 3. Кожна Сторона заохочуватиме участь своїх громадян і компаній у діяльності своїх відповідних урядових торговельних представництв, особливо стосовно заходів, що проводяться в приміщеннях таких тор-говельних установ. 4. Кожна зі Сторін створюватиме сприятливі умови для доступу пе-рсоналу урядового торговельного представництва іншої Сторони до офіційних осіб приймаючої країни як на загальнонаціональному, так і на інших рівнях, представників державних підприємств, інститутів, зо-внішньоторговельних організацій, кооперативів, спільних підприємств та інших організацій. Стаття V Сприяння розвиткові комерційної діяльності 1. Кожна зі Сторін дозволить створення на своїй території комер-ційних представництв компаній іншої Сторони та надасть таким пред-ставництвам режим не менш сприятливий, ніж той, що надається комерційним представництвам фірм і організаціям третіх країн. Якщо якась із Сторін акредитує комерційні представництва, то ця Сторона у корот-кий строк установить прискорену процедуру акредитації. За допомогою цієї процедури центральне відомство з питань акредитації докладатиме всіх зусиль для розгляду заяв про акредитацію і, в разі позитивного рі-шення, видаватиме посвідчення про акредитацію комерційним предста-вництвам іншої Сторони протягом 60 днів з часу подання такої заяви. Процедура акредитації здійснюватиметься з метою максимального збі-льшення присутності на ринку акредитуючої Сторони компаній, які вже діють на цьому ринку, малих компаній і його нових учасників. Комер-ційним представництвам Сторони, що одержала акредитацію за згада-ною процедурою, надаватиметься режим не менш сприятливий, ніж той, що надається акредитованим комерційним представництвам третіх країн, за винятком того, що вони не можуть розраховувати на сприяння акредитуючої Сторони в підшукуванні службових та житлових приміщень. 2. Кожна зі Сторін надасть комерційним представництвам іншої Сто-рони справедливий і рівний режим стосовно здійснення їхніх операцій. 3. Кожна зі Сторін дозволить комерційним представництвам іншої Сторони ввозити і використовувати відповідно до звичайної комерцій-ної практики конторське та інше обладнання, таке як друкарські маши-нки, фотокопіювальні апарати, комп’ютери і телефакси у зв’язку зі здійсненням їхньої діяльності на території такої Сторони. 4. Кожна зі Сторін надасть на недискримінаційній основі за недиск-римінаційними цілями (у тих випадках, коли такі ціни встановлюються або контролюються Урядом) комерційним представництвам іншої Сто-рони доступ до службових та житлових приміщень, незалежно від того, призначені вони чи ні для користування іноземцями, а також до засобів телезв’язку, комунальних та соціальних послуг. 5. Кожна зі Сторін дозволить таким комерційним представницт-вам, створеним на її території, безпосередньо наймати для себе пра-цівників, які є громадянами будь-якої зі Сторін або третіх країн, і оплачувати роботу таких працівників на умовах і в валюті, взаємно погоджених Сторонами відповідно до законів такої Сторони про міні-мальну заробітну плату. 6. Кожна зі Сторін дозволить громадянам і компаніям іншої Сторо-ни рекламувати свої товари та послуги (а) шляхом прямої угоди з рек-ламними засобами інформації, в тому числі телебачення, радіо, друку-вання та використання дошки для об’яв та оголошень, і (б) шляхом безпосереднього розсилання рекламних матеріалів поштою, включаючи вкладення конвертів та листівок із заздалегідь зазначеною адресою та-ких громадян та компаній. 7. Кожна зі Сторін дозволить громадянам і компаніям іншої Сторо-ни здійснювати вивчення ринку на своїй території безпосередньо або на основі контракту. Для полегшення вивчення ринку кожна зі Сторін на прохання іншої Сторони надасть можливість заінтересованим громадя-нам і компаніям такої Сторони одержати про ринок неконфіденційну інформацію та інформацію, що не є чиєюсь власністю, яку вона має у своєму розпорядженні. 8. Кожна зі Сторін дозволить комерційним представництвам мати та надавати достатній запас зразків і запчастин для передпродажного та післяпродажного обслуговування на некомерційній основі. 9. Кожна зі Сторін полегшуватиме прямі контакти між кінцевими споживачами на своїй території та громадянами і компаніями іншої Сторони. Кожна зі Сторін створюватиме сприятливі умови для прямих контактів між її організаціями та урядовими установами, рішення яких впливають на потенційні продажі та закупівлі товарів і послуг, та гро-мадянами і компаніями іншої Сторони. Кожна зі Сторін заохочуватиме також прямі комерційні операції між громадянами і компаніями Украї-ни і Сполучених Штатів, включаючи ті з них, які виступають з кожної Сторони як виробники, кінцеві споживачі або покупці. 10. Кожна зі Сторін дозволить громадянам і компаніям іншої Сто-рони найматися і виступати як агенти або консультанти громадян і компаній кожної зі Сторін та третіх країн щодо цін та умов, взаємно по-годжених Сторонами. Кожна зі Сторін дозволить громадянам і компа-ніям іншої Сторони наймати своїх громадян і компанії, що діють як агенти з продажу, за умови, що такі громадяни або компанії мають пра-во займатися такою діяльністю, за цінами і на умовах, взаємно пого-джених Сторонами. 11. Жодна зі Сторін не буде нав’язувати заходи, які б необґрунтова-но порушили договірні або майнові права чи інші інтереси, набуті в межах її території громадянами і компаніями іншої Сторони. 12. Ніщо, викладене у параграфах 1, 5 або 10 цієї Статті, не буде тлумачитися як надання будь-яких прав, передбачених законами та правилами будь-якої із Сторін щодо в’їзду та проживання іноземців. Стаття VI Гласність 1. Кожна зі Сторін своєчасно робитиме доступними для громадсько-го ознайомлення всі закони і правила, що стосуються комерційної дія-льності, у тому числі торгівлі, капіталовкладень, оподаткування, бан-ківської справи, страхування та інших фінансових послуг, транспорту і робочої сили. 2. Кожна зі Сторін забезпечуватиме громадянам та компаніям ін-шої Сторони доступ до наявної інформації неконфіденційного хара-ктеру та інформації, що не є чиєюсь власністю, щодо національної економіки та її окремих галузей, у тому числі до інформації про зов-нішню торгівлю. 3. Кожна зі Сторін надасть іншій Стороні, в разі виявлення такої заінтересованості, можливість проконсультуватися з питань форму-лювання правил та положень, які впливають на здійснення комерцій-ної діяльності. Стаття VII Фінансові положення, що стосуються торгівлі товарами і послугами 1. Якщо між сторонами індивідуальних операцій не обумовлено ін-ше, то всі комерційні операції між громадянами і компаніями України і Сполучених Штатів здійснюватимуться у доларах Сполучених Штатів або в будь-якій іншій вільно конвертованій валюті, що може бути взає-мно погоджено між такими громадянами і компаніями. 2. Жодна зі Сторін не накладатиме ніяких обмежень на вивіз зі своєї території вільно конвертованих валют, включаючи вклади або фінансо-ві документи, що засвідчують такі валюти, одержані законним шляхом у зв’язку з торгівлею товарами та послугами громадянами і компаніями іншої Сторони. 3. Громадяни і компанії однієї Сторони, що мають валютні кошти іншої Сторони, одержані на законних підставах, можуть вкладати такі кошти в уповноважені для цієї мети фінансові установи, розташовані на території іншої Сторони, а також зберігати такі валютні кошти та вико-ристовувати їх на місцеві витрати відповідно до встановлених з цією метою законів та правил іншої Сторони. 4. Не порушуючи параграф 2, у зв’язку з торгівлею товарами та по-слугами кожна зі Сторін надаватиме громадянам та компаніям іншої Сторони режим найбільшого сприяння стосовно: а) відкриття і збереження рахунків як в іноземній, так і в місцевій валютах та доступу до вкладення коштів у фінансових установах, роз-ташованих на території цієї Сторони; б) розрахунків, платежів та переказів вільно конвертованих валют або фінансових документів, що їх представляють, між територіями двох Сторін, а також між територією цієї Сторони і будь-якої третьої країни; в) обмінних курсів, що їх пропонують фінансові установи, уповно-важені здійснювати обмін валюти, та законних способів придбання ві-льно конвертованих валют; г) одержання і використання місцевої валюти. Стаття VIII Охорона інтелектуальної власності 1. Виходячи з важливості інтелектуальної власності та необхідності її правової охорони для розвитку торгівлі й економічного співробітниц-тва та визнаючи необхідність створення більш сприятливих умов для адекватної й ефективної правової охорони інтелектуальної власності та її забезпечення, Сторони погодилися, що вони будуть: а) забезпечувати, відповідно до положень національного законодав-ства, охорону і здійснення прав інтелектуальної власності, в тому числі авторського права на літературні, наукові та художні твори, включаючи комп’ютерні програми та бази даних, патенти та інші права на винахо-ди і промислові задуми, «ноу-хау», фірмові назви та захист від недоб-росовісної конкуренції; б) забезпечувати поважання своїх міжнародних зобов’язань у галузі прав інтелектуальної власності. Відповідно кожна зі Сторін підтвер-джує зобов’язання, взяті на себе стосовно промислової власності за Па-ризькою конвенцією з охорони промислової власності від 30 березня 1883 року, та переглянуті у Стокгольмі 14 липня 1967 року («Паризька конвенція»), а також зобов’язання стосовно авторського права за Всесві-тньою конвенцією про авторське право від 6 вересня 1952 року, і в) заохочувати укладення відповідних угод між установами України і Сполучених Штатів для надання охорони прав інтелектуальної власності. 2. З метою забезпечення належної й ефективної охорони та здійс-нення прав інтелектуальної власності кожна із Сторін погоджується по-дати до своїх відповідних законодавчих органів проекти законів, які не-обхідні для виконання зобов’язань за цією Статтею, та зробити все від неї залежне для прийняття цих законів і їх реалізації. У цьому зв’язку Сторони: а) зміцнять свої відносини в галузі авторського права через приєд-нання до Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів (Паризька редакція 1971 року) («Бернська конвенція»); б) нададуть захист нормами авторського права комп’ютерним про-грамам і базам даних як літературним творам за законами їхніх країн про авторське право; в) (1) нададуть охорону звукозаписам, уперше зробленим їхніми від-повідними громадянами або вперше виготовленим на їхній території; в) (2) така охорона включатиме, серед мінімуму прав, гарантованих виробникам цих творів, право відтворення і право публічного розпо-всюдження та імпорту, і, незалежно від прав власника конкретного примірника звукозапису в цьому примірнику, виробник цього звуково-го запису продовжуватиме користуватися виключним правом комер-ційного прокату і правом позичати цей примірник, і в) (3) Сторони погодилися, що відразу після введення обома Сторо-нами охорони звукових записів, виконаних на їхніх відповідних тери-торіях, вони вживуть заходів, які за національним законодавством не-обхідні для поширення такої охорони на звукові записи, виконані на території іншої Сторони; Стаття IX Транзит Стаття Х Галузі подальшого економічного співробітництва Стаття XI Заходи щодо запобігання порушення ринку Стаття XII Урегулювання спорів Стаття XIII Національна безпека Положення цієї Угоди не обмежують права кожної зі Сторін вдава-тися до будь-яких дій для захисту інтересів своєї безпеки. Стаття XIV Консультації 1. Сторони погодилися проводити періодичні консультації в межах Спільної українсько-американської комісії з питань торгівлі для роз- гляду ходу виконання цієї Угоди, якщо таку комісію буде створено. 2. Сторони погодилися проводити термінові консультації по відпо-відних каналах на прохання будь-якої зі Сторін для обговорення пи-тань, що стосуються тлумачення або застосування цієї Угоди та інших відповідних аспектів відносин між Сторонами. Стаття XV Визначення Стаття XVI Загальні винятки Стаття XVII Набрання чинності, строк дії та припинення дії Здійснено у м. Вашингтоні 6 травня 1992 року в двох оригінальних примірниках, українською та англійською мовами, причому обидва те-ксти мають однакову силу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародні торговельні договори (угоди)» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
