Статистика
Онлайн всього: 10 Гостей: 10 Користувачів: 0
|
 |
Шпаргалки! - Право, МЕП, міжнародні економічні відносини |
|
Пошук по сайту
Пошук по сайту |
Головна » Шпаргалки! - Право, МЕП, міжнародні економічні відносини
ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України
159.НБУ як головний орган валютного регулювання
Щодо повноважень Національного банку України у сфері валютного регулювання, то вони зводяться до наступних. Він здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам. Крім того, Національний банк України є головним органом валютного контролю. Він контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
201. Законодавство України про правовий регулювання вирішення спорів, які виникли у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У процесі зовнішньоекономічної діяльності між суб'єктами, які її здійснюють, можуть виникати різного роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв'язання відповідно до діючого законодавства.В Україні уже створені певні правові основи розгляду і розв'язання таких спорів, які закріплені насамперед у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. У ЗУ записано, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, можуть розглядатися Судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами. 1994 р. прийняті Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж", а також Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України.Названі вище закони та положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які виникають при здійсненні, зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних зв'язків.
202.Основні положення Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.
У преамбулі до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р. зазначено, що цей Закон виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку; враховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України.До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, а також їхні спори з іншими суб'єктами права України. У ст. 2 Закону дається визначення термінів та правила їх тлумачення.,а акож “Арбітражне провадження" "Винесення арбітражного рішення та припинення розгляду" "Оспорювання арбітражного рішення " "Визнання та викоптиш арбітражних рішень "
203.Арбітраж як один із засобів розвязання спорів "арбітраж" — це будь-який арбітраж (третейський суд), незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним-судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України; "Арбітражна угода"містить передусім норми, які визначають її суть. Арбітражна угода — це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні.Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди, не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.Розділ п'ятий "
204 Правовий статус Міжнародного комерційного суду
Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інші виграти суду, сприяє його діяльності.До Міжнародного арбітражного комерційного суду можуть за угодою сторін передаватися на вирішення: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, а так само їхні спори з іншими суб'єктами права України. Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та (чи) послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу). Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки
205.Правовий статус Морської арбітражної комісії при торгово-промисловій палаті України
. Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України є також самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Морської арбітражної комісії, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат комісії, сприяє їхній діяльності. Зокрема Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають із відносин:1) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів; 2) щодо морського страхування і перестрахування;3) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (ріка —море);4) пов'язаних із купівлею-продажем, заставою та ремонтом морських суден та інших плавучих засобів;5) з лоцманської і крижаної проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов'язані з плаванням таких суден морськими шляхами; Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв'язку із плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання в міжнародних ріках, а також спори, пов'язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.
117. М/н торгове право як складова МЕП
М-не торгове право- с-ма норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі м-ї торгівлі, і є складовою частиною м-го ек-го права. Якщо МЕП – галузь МП, то м-не торгове право- його підгалузь.
Як і будь-яке право, м-не торгове право має свої джерела. До них належать: М-ні договори, зокрема, м-ні торгові договори; М-ні торгові звичаї, в яких відтворена практика м-х торгових відносин; Судові прецеденти м-х арбітражів і судів; Нац-не законодавство країни, якщо воно , за згодою д-в, використ-ся для регулюв-я м-х торгових відносин; Міжнародно-правові акти м-х орг-й.
Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регул-я є м-й торговий договір.
С-ма м-го торгового права складається з окремих інститутів. В них визначені: Поняття і с-ма м-го торгового права; Правові принципи зд-я м-ї торговлі; С-ма органів, які виконують ф-ціїї управління м-ю торгівлею; М-ні орг-ції у галузі м-ї торгівлі; М-ні торгові договори та угоди; Міжнародно-правове регулювання угод у галузі з/ї торгівлі; Міжнародно-правовий режим торгових портів;міжнародно-правовий режим морських, залізничних, річкових і повітряних торговельних шляхів; М-но-правові засоби розгляду торгових спорів.
МТ здійсн-ся на основі пр-пів, які дістали своє закріплення у багатьох м/н-прав док-тах. Напр, Конвенція ООН з торгівлі і розвитку від 15 червня 1961р.
118. Система та Джерела міжнародного торгового права. Міжнародне торгове право — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою частиною міжнародного економічного права. Якщо міжнародне економічне право — галузь міжнародного права, то міжнародне торгове право — його підгалузь. Система міжнародного торгового права складається з окремих інститутів. В них визначені поняття і система міжнародного торгового права; правові принципи здійснення міжнародної торгівлі; система органів, які виконують функції управління міжнародною торгівлею; міжнародні організації у галузі міжнародної торгівлі, міжнародні торгові договори та угоди; міжнародно-правове регулювання угод у галузі зовнішньої торгівлі; міжнародно-правовий режим торгових портів; Як і будь-яке право, міжнародне торгове право має свої джерела. До них належать: *міжнародні договори і, зокрема, міжнародні торгові договори; *міжнародні торгові звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торгових відносин; *судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів; *національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торгових відносин; *міжнародно-правові акти міжнародних організацій. Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регулювання є міжнародний торговий договір
119. Принципи м/н торгівлі
М-на торгівля зд-ся на основі пр-в, які дістали своє закріплення у багатьох м-но-правових док-хі, насамперед, у док-х Конференції ООН з торгівлі та розвитку. Принципи: 1. Торгові відносини баз-ся на основі поваги до пр-пу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших д-в; 2. Недопущення дискримінації; 3. Кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами; 4. Ек-й розвиток і соц-й прогрес мають стати заг-ю справою усього м-го спвроб-ва, сприяти зміцненню мирних відносин між країнами; 5. Нац. І м-на ек-на політика повинна бути спрямована на досягнення м-го поділу праці відповідно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому. 6. М-на торгівля має регулюватися правилами, які сприяють ек-му і соц-му прогресу; 7. Розширення і всебічний розвиток м-ї торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються; 8. М-на торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння, в її межах не повинні застосовуватися дії, які завдвють шкоди торговим інтересам інших країн; 9. Розвинуті країни, які беруть участь у регіональних ек-х угрупованнях, повинні робити все від них залежне, щоб не завдавати шкоди і негативно не впливати на розширення їх імпорту із третіх країн;
91. Організ-правовий механізм м/н вал сис-ми.
Світова вал сис-ма – це форма організації м/н вал відносин, що зумовл розвитком світ госп-ва та юр-но зафікс у МД. Найгол ел-тами є нац та кол-ні вал одиниці, склад і структура м/н ліквідних активів (вал кошти та зол резерви), механізм вал паритетних курсів, умови взаємної конвертов-ті валют, обсяги вал обмежень, форми м/н розрах-в, режим м/н вал ринків і світ ринків золота, статус міждерж вал-кредит організацій, що регул кредит відносини.
Розвиток сис-ми після ІІ Св в пов’язаний із Бреттон-Вудською угодою (1944). Вона була важл джерелом МВП. Золотовал стандарт (згідно угоди) почав форм-ся тільки в кінці 50-х. Цю сис-му було оформлено офіц-но тільки в 1960р. Відповідно до рішень Б-В Конфер-її було створено МВФ.
160. Конференція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу (10 берез. - 11 ківіт. 1980р. Відень)
Значну роль у розвитку міжнародних торговельних відносин мають положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу (10 березня — 11 квітня 1980 р., Відень). Це — один із найзначніших уніфікованих міжнародно-правових актів, в якому втілені останні досягнення наукових досліджень і практики в цій галузі.
Міжнародні торгові договори бувають різні як за змістом, так і за назвою. Серед них перед усім слід виділити наступні.
Договори про торгівлю і мореплавство укладаються, як правило, від імені держав на тривалі строки (п'ять і більше років) і закріплюють основні умови здійснення міжнародних торговельних відносин.
Угоди про торговельні відносини (торговельні угоди) укладаються між урядами країн, які домовляються про встановлення міжнародних торговельних відносин на основі. договору про торгівлю і мореплавство. Вони розвивають і конкретизують положення цього договору, визначаючи обов'язки кожної із сторін.
Угоди у галузі морського судноплавства підписуються на основі торговельних угод. Така угода була підписана, наприклад, у грудні 1992 р. між Україною і США. Це перша в історії цих країн угода, яка відкриває широкі можливості для реалізації та розширення двосторонньої торговельної угоди, підписаної у травні 1992 р.
Угоди про товарооборот і платежі визначають не лише асортимент товарів, що взаємно поставляються, строки та умови поставки, а й порядок розрахунків за них.
Клірингові угоди передбачають порядок розрахунків шляхом заліку зустрічних вимог. Відповідно до цих угод платежі валютою проводяться лише на суму різниць у товарних поставках і наданих послугах. До таких угод можна також віднести платіжні угоди і платіжно-клірингові угоди.
Торговельні конвенції як угоди визначають зміст відносин між державами з вузьких спеціальних питань у галузі торгівлі (наприклад, митна конвенція).
Протоколи — це угоди з якого-небудь конкретного питання в галузі зовнішньої торгівлі. Вони використовуються також і для роз'яснення умов договору або угоди.
122.Порядок уклад договору м/н купівлі-продажу товарів.
Конвенція ООН про договори м-ї купівлі-продажу товарів визначає порядок їх укладення. Відповідно до неї: 1. Пропозиція про укладення договору, що адресована 1 або декільком особам, є офертою.. Заява , що свідчить про згоду з офертою, є акцептом. Акцепт оферти вступає в силу в момент його отримання оферентом. Акцепт не має сили, коли оферент не отримав згоди у встановлений ним строк.Усна оферта може бути акцептована негайно, якщо із обставин не випливає інше; Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом в телеграмі або листі, розпочин-ся з моменту подачі телеграми для відправки або з дати, що зазначена на конверті. Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою інших засобів швидкого звязку, розпочин-ся з моменту отримання оферти її адресатом; 6. Акцепт иоже бути відмінений, якщо повідомлення про відміну одержано оферентом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був би вступити в силу.
Договір вважається укладеним в момент, коли акцепт оферти набирає чинності.
Зміст міжжнародних тор-х договорів( на приклада тексту угоди між Україною та США).
Вступ. – вказується необхідність та користність для обох сторін підписання цієї бажаючи створити основу, яка прискорюватиме розвиток і розширення комерційних зв'язків між українськими і американськими громадянами і компаніями, домовились про таке: Стаття І Режим найбільшого сприяння і недискриміїїаціиний режим 1. Кожна із Сторін без будь-яких умов надасть товарам, що походять з або експортуються на територію іншої Сторони, режим не менш сприятливий, ніж той, який надано подібним товарам, що походять з або експортуються на територію будь-якої третьої країни, в усіх питаннях. 2. Кожна із Сторін надасть товарам, що походять з або експортуються на територію іншої Сторони, недискримінаціиний режим щодо застосування кількісних обмежень та видачі ліцензій. 3. Кожна із Сторін надасть імпортованим товарам і послугам, що походять з території іншої Сторони, недискримінаціиний режим стосовно розподілу валютних коштів, необхідних для оплати такого імпорту. Стаття II Загальні зобов'язання стосовно доступу до ринку для товарів і послуг 1. Сторони на основі взаємо вигідності і не на шкоду третім країнам поліпшуватимуть доступ до ринку для товарів і послуг іншої Сторони і створюватимуть оптимальні взаємні комерційні можливості. 2. Торгівля товарами і послугами здійснюватиметься шляхом контрактів між громадянами і компаніями України і Сполучених Штатів. Стаття III Розширення і заохочення торгівлі 1. Сторони підтверджують своє бажання розширювати торгівлю товарами і послугами відповідно до умов цієї Угоди2. Сторони вживуть відповідних заходів для заохочення розширення комерційних контактів з метою збільшення торгівлі. 3. Сторони сприятимуть пошукові заінтересованими громадянами і компаніями обох країн можливостей розширення торгівлі різними товарами. 4. Кожна із Сторін сприятиме і полегшуватиме проведення заходів для розвитку торгівлі, таких як ярмарки, виставки, місії і семінари на своїй тершорії і на території іншої Сторони. Стаття IV Урядові торгові представництва 1. Кожна із Сторін дозволить урядовим торговим представництвам безпосередньо наймати громадян приймаючої країни, а також відповідно 2.Кожна із Сторін забезпечить безперешкодний ДОСТУП громадян приймаючої країни до урядових торгових представництв іншої Сторони. 3. Кожна Сторона заохочуватиме участь своїх громадян і компаній V діяльності своїх відповідних урядових торієвих представництв, особливо стосовно заходів, що проводяться в приміщеннях таких торговельних установ. Стаття V Сприяння розвиткові комерційної діяльності 1. Кожна із Сторін дозволить створення на своїй території комерційних представництв компаній іншої Сторони та надасть таким представництвам режим не менш сприятливий, ніж той, що надається комерційним представництвам фірм і організаціям третіх країн. 2. Кожна із Сторін надасть комерційним представництвам іншої Сторони справедливий і рівний режим стосовно здійснення їхніх операцій. 3. Кожна із Сторін надасть на недискримінаційній основі за недискримінаційними цінами .4. Жодна із Сторін не буде нав'язувати заходи, які б необгрунтовано порушили договірні або майнові права чи інші інтереси, набуті в межах ц території громадянами і компаніями іншої Сторони. Стаття VI Гласність 1. Кожна із Сторін своєчасно робитиме доступними для громадського ознайомлення всі закони і правила, що стосуються комерційної діяльності, включаючи торгівлю, капіталовкладення, оподаткування, банківську справу, страхування та інші фінансові послуги, транспорт і робочу силу. Стаття VII Фінансові положення, що стосуються торгівлі товарами і послугами 1. Якщо між сторонами індивідуальних операцій не обумовлено інше, то всі комерційні операції між громадянами і компаніями України і Сполучених Штатів здійснюватимуться у доларах Сполучених Штатів або в будь-якій іншій вільно конвертованій валюті, шо може бути взаємно погоджено між такими громадянами і компаніями. 2. З метою забезпечення належної і ефективної охорони та здійснення прав інтелектуальної власності кожна із Сторін погоджується подати до своїх відповідних законодавчих органів проекти законів, які необхідні для виконання зобов'язань за цією Статтею, та зробити все від неї залежне для прийняття цих законів і їх реалізації. Стаття IX Транзит Стаття Х Галузі подальшого економічного співробітництва Стаття XI Заходи щодо запобігання порушення ринку Стаття XII Врегулювання спорів Стаття XIII Національна безпека Стаття XIV Консультації Стаття XV Визначення Стаття XVI Загальні винятки Стаття XVII Набрання чинності, строк дії та припинення дії.
Здійснено у м. Вашингтоні 6 травня 1992 року в двох оригінальних примірниках, українською і англійською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.
152.Міжнародні кредитні організації і фонди, їх функціонування і міжнародно правове регулювання ( На прикладі МВФ та МБРР).
Вони відіграють значну роль у розвитку міжнародних валютних відносин та їх поділяють на 6 груп:
1)Організації і фонди як спеціалізовані заклади ООН.
2) Міжнародні організації європейського континенту 3) Азіатські міжнародні організації 4) Африканські міжнародні організації
5) Міжнародні організації країн Латинської Америки 6) Міжнародні організації арабських країн
Ці міжнародні кредитні організації і фонди створені на основі міжнародних угод відповідних держав, і їх функціонування регулюється міжнародно-правовими актами. Вони, як правило, мають право від свого імені укладати договори як з країнами-учасницями, так і з іншими країнами. (МВФ). Це — міжурядова валютно-кредитна організація, створена на основі угоди 44 країн ще у 1944 р. Нині до МВФ входить понад 170 країн світу.
МВФ був створений для сприяння міжнародному співробітництву в галузі валютно-фінансових і торговельних відносин у першу чергу країн-учасниць. Він надає кредити із активів фонду, який формується за рахунок внесків країн-уч.існиць. Залежно від суми внеску (квоти) країни-члени мають відповідну кількість голосів. Вищий орган МВФ — Рада керуючих. Штаб-квартира розташована у Вашингтоні.
МБРР - створено в 1944 р. разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. На момент заснування Банку головна мета була сформульована як створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. МБРР — міжнародне відкрите акціонерне товариство. Основним юридичним документом який регламентує діяльність ор-ції є Статут МЬРР, де викладено його основні завдання, принципи утворення і діяльності, передбачає: а) можливість вступу до МБРР нових членів, б) процедури виходу будь-якої країни з Банку і процедури припинення роботи Банку, в) регламентацію роботи Банку, його організаційної
|
|
|
