ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 20
Гостей: 20
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Право, МЕП, міжнародні економічні відносини

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Право, МЕП, міжнародні економічні відносини
2 3 4 5 6 7 8 9

6.Міжнародні економічні відносини, їх зміст та значення.
Міжнародні економічні відносини являють собою складову частину системи існуючих міжнародних відносин. Поняття "міжнародні відносини" досить широке. Воно включає в себе насамперед міждержавні відносини, в яких суб'єктами виступають держави та їхні об'єднання як носії публічної влади (міжнародні організації)/ Міжнародні відносини є відносинами надбудовного характеру. Під міжнародними відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини, як відомо, регламентуються нормами міжнародного права. МЕВ - це с-ма ек. зв’язків з приводу вир-ва, розподілу, обміну і спож-ня, що вийшли за межі нац. кордонів. Отже, сучасні МЕВ є с-мою ек. звязків, які характеризуються:1.виходом за межі нац-них госп-в;2.взаємодією фіз. і юр. осіб, держав і міжнар. орг-цій; 3визначеністю форм; 4.різними рівнями глибини існ-ня, функц-ня, здійснення.Міжнародні економічні відносини можуть виникати між окремими державами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями. За своїм змістом міжнародні економічні відносини є складними. Це обумовлено: 1)значною кількістю країн, їх угруповань і міжнародних організацій, які є суб'єктами міжнародних економічних відносин. 2)на складність і характер цих відносин істотно впливає і суспільно-політичний устрій країн або їх угруповань. МЕВ, в свою чергу, включають різні складові елементи, зокрема міжнародні торгівельні відносини, міжн. фінансові відносини, міжн. транспортні відноси-ни, які регулюють більш вузьку сферу МЕВ.
1.Поняття міжнародного економічного права.
Виділяють декілька трактувань МЕП:
1)МЕП - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють міждержавні економічні відносини.
2)МЕП - можна визначити як галузь міжнародного публічного права, що являє собою сукупність принципів і норм, що регулюють економічні відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права
По відношенню до предмета МЭП можна сказати, що це різні багатосторонні і двосторонні економічні торгові договори, комерційні відносини в сферах виробничої, науково-технічної, валютно-фінансової д-ті, транспорту, зв'язку, туризму, інтелектуальної власності і т.п.
У сучасній західній літературі висуваються дві основні концепції МЭП. Перша з них класична, відповідно до якої МЭП – галузь міжнародного публічного права і предметом її є економічні відносини суб'єктів міжнародного права. Вона наголошує на тому, що МЕП включає в себе лише ті економічні аспекти, котрі є об'єктом впливу міжнародного публічного права, і виключав внутрішнє регулювання через те, що при цьому не створюються єдині для всіх держав норми і принципи.
Також існує інша концепція (наприклад, В. Фридман), відповідно до якої джерелом норм МЭП є як міжнародне право, так і внутрішньодержавне, а МЭП поширює свою дію на всіх суб'єктів права, що беруть участь у комерційних відносинах, що виходять за межі однієї держави.
2. МЕП - галузь міжнародного права
Виділяють декілька трактувань МЕП:
1)МЕП - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють міждержавні економічні відносини.
2)МЕП - можна визначити як галузь міжнародного публічного права, що являє собою сукупність принципів і норм, що регулюють економічні відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права
У сучасній західній літературі висуваються дві основні концепції МЭП. Перша з них класична, відповідно до якої МЭП – галузь міжнародного публічного права і предметом її є економічні відносини суб'єктів міжнародного права. Вона наголошує на тому, що МЕП включає в себе лише ті економічні аспекти, котрі є об'єктом впливу міжнародного публічного права, і виключав внутрішнє регулювання через те, що при цьому не створюються єдині для всіх держав норми і принципи.
3. МЕП-в системі міжнародного права
Виділяють декілька трактувань МЕП:
1)МЕП - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють міждержавні економічні відносини.
2)МЕП - можна визначити як галузь міжнародного публічного права, що являє собою сукупність принципів і норм, що регулюють економічні відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права
Обидва цих визначення практично збігаються, визначаючи міжнародне економічне право як частину міжнародного права, що регулює лише відносини першого рівня – міждержавні економічні відносини. Також існує інша концепція (наприклад, В. Фридман), відповідно до якої джерелом норм МЭП є як міжнародне право, так і внутрішньодержавне, а МЭП поширює свою дію на всіх суб'єктів права, що беруть участь у комерційних відносинах, що виходять за межі однієї держави.
4.Характеристика основних концепцій міжнародного економічного права.
МЕП — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництва, що є самостійною галуззю міжнародного публічного права Існує декілька концепцій міжнародного економічного права. Перша (Шваоценбергер): МЕП — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб'єктів, які здійснюють таку діяльністьТакож існує друга концепція, відповідно до якої джерелом норм МЭП є як міжнародне право, так і внутрішньодержавне, а МЭП поширює свою дію на всіх суб'єктів права, що беруть участь у комерційних відносинах, що виходять за межі однієї держави. Вітчизняна концепція (Корецький) - міжнародне господарське право розглядалось як комплексна міжгалузева дисципліна, яка регулювала міжнародні публічно-правові та цивільно-правові відносини. Глобалізація економіки – важливий фактор її розвитку, що породжує чимало проблем. Далеко не всі держави можуть повною мірою скористатися благами цього процесу. Насамперед це країни, що розвиваються. Тому існує ще одна думка, пов’язана з правами таких країн. Це так звана концепція «міжнародного права розвитку», що наголошує на особливих правах розвитку найбільш бідних країн.
20.Рішення міжнародних економічних організацій як джерела міжнародного економічного права.
Рішення міжнародних організацій - оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних економічних відносин, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і слід розглядати як джерела міжнародного економічного права. До таких актів належать резолюції Генеральної Асамблеї 00Н, а також її міжнародних організацій. Особливістю їх є те, що вони носять імперативний х-р. Вони не тільки рекомендують, але й повідомляють про правомірність, особливо таких дій (чи бездіяльності), які були б неправомірні при відсутності рекомендаційної норми.
4.Система міжнародного економічного права.
Системний підхід до будь-яких явищ, понять, наук тощо має велике значення. Саме він дає змогу всебічно і глибоко їх вивчити і зрозуміти. Систему курсу міжнародного економічного права можна розділити на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині об'єднані норми, які визначають сам предмет правового регулювання міжнародного економічного права, його джерела і принципи, дають уявлення про суб'єкти міжнародно-економічних відносин і, зокрема, про державу як основний суб'єкт міжнародного права У Загальній частині також розглядаються правовий статус міжнародних економічних організацій; питання правового регулювання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), міжнародних економічних договорів та забезпечення їх виконання. Особлива частина міжнародного економічного права, зводиться до характеристики правових норм і особливостей правового регулювання міжнародної торгівлі, міжнародних валютних відносин, міжнародних перевезень та інших напрямів міжнародного співробітництва. Виходячи з цього, в межах Особливої частини має вивчатися міжнародне торгове право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, питання міжнародно-правового регулювання промислового, сільськогосподарського і науково-технічного співробітництва.
22.Міжнародні екон. Дог-и-основне джерело МЕП.
Міжнародні економічні договори — це добровільно укладені між державами рівноправні угоди економічного характеру, в яких закріплюються норми та принципи, що регулюють міжнародні економічні відносини. Серед МЕД виділяють: - договори загального характеру, які спрямовані на організацію та здійснення міжн. екон. співробітництва; - група міжн. договорів, які закріплюють норми та принципи конкретної співпраці в якомусь окремому напрямку (торгівлі, транспорті, кредитуванні тощо): а)догвори, де закріплюються норми загального, універсального порядку, розраховані на тривале використання (угоди про товарооборот і платежі та ін.); б) договори, в яких обумовлені конкретні зобов’язання (напр., сприяти будівництву певних об’єктів). Залежно від кількості учасників договірних відносин МД можуть бути дво- і багатосторонніми.
Залежно від об’єкту рег-ня договори в МЕП клас-ся на договори з питань: - МТ товарами і послугами; -фін, кред, подат, валютних відносин; - з питань інв-й, міжн ек допомоги; - міжн рег-ня праці... Якщо розглядати міжн. договори як джерела права у МП, то є всі підстави розглядати їх в ряді випадків як джерело національного права. Це випливає з ст. 9 Конституції України: всі міжн. договори, ратифіковані ВРУ, складають частину нац. законодавства.
19.Міжнародно-правові звичаї як джерела МЕП
Міжнародний звичай – це правило поведінки, що склалося в результаті постійної реалізації міжнародної практики, визнане суб’єктами міжнародного права в якості міжнародно – правової норми. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних економічних відносин. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального закріплення в жодному договорі або угоді. Тривале використання правил, закладених у міжнародних звичаях, веде до переростання їх у міжнародно-правові норми. Історично звичай як джерело відігравав важливу роль як взагалі в міжнародному праві, так і в МЭП. З іншого боку, не можна не погодитися з точкою зору про обмежену роль звичаю в області регулювання міжнародних економічних відносин, тому що підтримка стандартів, яких держави дотримують у своїх взаєминах, - це не та проблема, до якої можна підійти через звичайне право. Показово, що навіть такі, здавалися б, давно укорінені основні принципи міжнародного права, як повага державного суверенітету, рівноправність держав, обов'язкове дотримання міжнародних договорів і ін. , держави дотепер знову і знову прагнуть закріпити у своїх як двосторонніх, так і багатобічних документах.
21.Міжнародні кодекси поведінки.
Своєрідними джерелами міжнародного економічного права є міжнародні кодекси поведінки. Вони почали створюватись наприкінці 70-х років з ініціативи країн, що розвиваються. В цих міжнародно-правових документах систематизовані правила поведінки відповідних суб'єктів міжнародних економічних відносин (лінійних конференцій, транснаціональних корпорацій) або у відповідному напрямі економічної діяльності (передача технологій, контроль за обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був розроблений Конференцією 00Н з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конференцій, норми якого регулювали організацію лінійних перевезень у галузі торгового мореплавства.
19.Міжнародно-правовий звичай – джерело МЕП
Міжнародний звичай – це правило поведінки, що склалося в результаті постійної реалізації міжнародної практики, визнане суб’єктами міжнародного права в якості міжнародно – правової норми. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних економічних відносин. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального закріплення в жодному договорі або угоді. Тривале використання правил, закладених у міжнародних звичаях, веде до переростання їх у міжнародно-правові норми. Історично звичай як джерело відігравав важливу роль як взагалі в міжнародному праві, так і в МЭП. З іншого боку, не можна не погодитися з точкою зору про обмежену роль звичаю в області регулювання міжнародних економічних відносин, тому що підтримка стандартів, яких держави дотримують у своїх взаєминах, - це не та проблема, до якої можна підійти через звичайне право. Показово, що навіть такі, здавалися б, давно укорінені основні принципи міжнародного права, як повага державного суверенітету, рівноправність держав, обов'язкове дотримання міжнародних договорів і ін. , держави дотепер знову і знову прагнуть закріпити у своїх як двосторонніх, так і багатобічних документах.
23.Поняття та система принципів МЕП
Під принципом взагалі прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Основні принципи міжнародного права – загальновизнані норми , що мають суттєве найбільш важливе значення для забезпечення нормального функціонування міждержавної системи відношень. Ці принципи визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку. Виділяють 2 підгрупи принципів МЕП:
1) основні (загальні) принципи міжнародного економічного права;2) спеціальні принципи міжнародного економічного права.До основних (загальних) принципів здебільшого включають такі принципи:
1) принцип мирного співіснування;2) принцип суверенної рівності держав;3) принцип співробітництва держав;4) принцип невтручання;5) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань;6) принцип взаємної вигоди 7) рівноправності самовизначення народів за необхідності підтримування миру і безпеки 8)непорушність кордонів 9)територіальна цілісність ДД10) повага прав людини.
Група спеціальних принципів МЕП включає: 1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2)принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків;4) принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;5) принцип найбільшого сприяння; 6) принцип національного режиму.
24.Характеристика основних (загальних) принципів міжнародного економічного права.
1)Принцип мирного співіснування — один із провідних і важливих принципів міжнародного права, його галузей, зокрема і МЕП. Він знайшов своє втілення у багатьох міжнародно-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу, 2) принцип суверенної рівності держав – його головне соціальне призначення – забезпечити юридично рівну участь в міжнародних відносинах всіх ДД, незалежно віж розбіжностей ек, соц, політичного та ін х-ру. Оскільки ДД є рівноправними учасниками міжнародного спілкування, всі вони мають однакові права й обов?язки.
3.Пр-п співроб-цтва держав є основою побудови і розвитку м/н відносин у різних сферах і галузях. Згідно з Декларацією 1970 р., держави зобов'язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політ, економ і соц систем, 4.Пр-п невтручання є дещо похідним стосовно пр-пу суверенної рівності держав. Статут 00Н забороняє втручання у справи, які стосуються внутр компетенції будь-якої держави, навіть 00Н.
5.Пр-п сумлінного виконання м/н зобов'язань – означає повагу до м/н зобов'язань, що є передумовою їх належного виконання. Цей пр-п знайшов чітке закріплення у Заключному Акті загальноєвропейської наради.
6.Пр-п взаємної вигоди – один із найбільш застосованих у МЕВ принципів м/н права. Тісно пов'язаний з принципом суверенної рівності держав (в Хартії 1974 р. ці пр-пи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного). Лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопільної вигоди. 7) рівноправності самовизначення народів за необхідності підтримування миру і безпеки 8)непорушність кордонів. 9)територіальна цілісність ДД – значення цього принципу в захисті території Д від б/я просягань.
10) повага прав людини.
25Принцип мирного співіснування – провідний принцип міжнародного права і його галузі міжнародного економічного права.
Пр-п мирного співіснув – один із провідних і важливих пр-пів м/н права, його галузей, зокрема і МЕП. Він знайшов своє втілення у багатьох м/н-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу. Він міцно вкорінився в політ і правовій термінології 00Н, у ряді резолюцій її Ген Асамблеї, інших м/н-правових документах. Ще за часів існування Ліги Націй агресивну війну було кваліфіковано як м/н злочин. Пакт Бріанна Келлога, підписаний західними державами в 1928 р, став першим багатостороннім договором, що забороняв агресивну війну. Даний принцип є одією з умов забезпечення миру. Статут ООН передбачає можливість застосування сили чи загрози силою лише в двох випадках. По-перше, за рішенням Ради Безпеки в разі загрози миру, будь-якого порушення миру чи акту агресії. По-друге, в порядку самооборони у випадку збройного нападу, доки Рада Безпеки не застосує необхідних заходів для підтримки миру і безпеки. 34.Характеристика спеціальних принципів міжнародного економічного права.
Спец пр-пи МЕП мають конвенційний характер (є наслідком мовчазного договору), а їх дієвість залежить від включення їх до відвовід. м/н договорів. До спец пр-пів відносять такі: 1.Пр-п розвитку м/н екон і наук.-техн. відн між державами. Закріплений у Статуті 00Н, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї 00Н, ЮНКТАД та ін. З цих м/н-правових документів випливає, що одним із важливих завдань держав-членів 00Н є розвиток м/н економ і, особливо, торгових відн, усунення штучних перепон у цій справі. 2.Пр-п юрид рівності і недопустимості економ дискримінації держав – є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов'язкового закріплення у договірних зобов'язаннях. Означає, що кожна держава має право вимагати надавати їй такі ж умови у МЕВ, що вона надає іншим державам. 3.Пр-п свободи вибору форми організації зовн.-екон. зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співроб-цтва у ЗЕВ. Цей пр-п закріплений у Хартії 1974 р. 4.Пр-п невід'ємного суверенітету держав над їх прир та інш рес-ми, а також над їх економ діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію. 5.Пр-п найб сприяння (коли він включається до м/н договору) зобов'язує кожну сторону (державу) надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). 6.Пр-п нац режиму. 7.Преференц режим – торговельні пільги, насамперед в сфері мита, застосовані екон-но розвинутими країнами до країн, що розвив, а також поміж самими країнами, що розвив. Існує рекомендована ЮНКТАД система преференцій. 8.Пр-п імунітету держави – непідкорення однієї суверенної держави дії законодавства іншої; непоширення на одну державу або її органи юрисдикції іншої держави.
29Принцип співробітництва держав – основа побудови і розвитку міжнародних відносин.
Пр-п співроб-тва держав є основою побудови і розвитку м/н відносин у різних сферах і галузях. Цьому пр-пу присвячений спец розділ Декларації 1970 р., де сказано, що держави зобов'язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політ, економ і соц систем, у різних галузях м/н відносин.
Визначено також основні напрямки співробітництва: підтримка миру і безпеки, повага до прав людини, здійснення м/н відн в екон, соу, культ, техніч, торговій сферах у відповідності до принципів суверенної рівності і невтручання, співробітництво з ООН і застосування заходів, передбачених її статутом, сприяння економ зростанню в усьому світі, особливо в країнах, що розвив. Зрозуміло, що конкретні форми спів роб-ва й його обсяг залежить від самих ДД. Однак аналіз політико-правових док-в показує намагання ДД надати принципу співробітництва універсальний х-р.
30. Пр-п невтруч та можливості його використання при реалізації МЕВ.
Пр-п невтручання має дещо похідний характер стосовно таких принципів, як повага суверенітету і суверенної рівності держав. Принцип невтручання означає право дер-ви обирати свою політ, економ, соц і культ систему без втручання інших держав. Статут 00Н забороняє втручання у справи, які стосуються внутр компетенції будь-якої держави, навіть 00Н. По значному колу питань явно внутрішнього характеру (наприклад, сприяння підвищенню рівня життя, всезагальній повазі до прав людини, повній зайнятості тощо) Статут ООН передбачає лише співробітництво. Дотрим-ня цього пр-пу виключає можливість викор-ня тиску всіяких екон санкцій, введ-ня ембарго та інш обмежень стосовно тієї чи іншої держави.
Проте з цього спільного правила є один виняток, що торкається використання примусових заходів, тобто дій, що можуть бути здійснені у випадках загрози миру, прорушення миру, чи акту агресії
31. Пр-п сприяння викон м/н зобов"язань та його знач у м/н відн.
Пр-п сумлінного виконання м/н зобов'язань іноді розглядають як принцип поваги м/н зобов'язань, тому що якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов'язань, то мало надії на їх належне виконання. Цей принцип належить до категорії обов"язкового права. В основу цього пр-пу покладено відому з давніх давен норму "pacta junt servanda" (т.б. договори мають виконуватися). Даним принципом закріплено угоду держав про те, що єдиним способом створення юрид обов"язкових норм для суверенних держав є їхня згода. Цей пр-п знайшов чітке закріплення в конвенції про право м/н договорів (1969), в декларації про принципи МП (1970), у Заключному Акті загальноєвропейської наради, в якому зазначено: держави-учасниці сумлінно викон-ть свої
2 3 4 5 6 7 8 9

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти

ДЛЯ ЕКЗАМЕНУ!




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП