ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 6
Гостей: 6
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Право, МЕП, міжнародні економічні відносини

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Право, МЕП, міжнародні економічні відносини
1 2 3 4 5 6 7 8 9


програм, в яких відобр-ся програми нац-го розв країн регіону. 1985, ЄЕС - Прогама технолог відр-я Європи "Еврика" (інфор техніка, технол, біотехн), СНД, 1995 Угода про створ спільного наук-технолог простору (щодо формування технопарків, трансферу технол, технол-ї коопер. Універс міжн договири: у відпов-ті з Заключних докум Конвер-ї ООн з науки і технікуи з метою розв 1963 року, здійснення НТ-прогр покладено на Програму розвитку ООН (ПРООН). В рамках реаліз Буенос-Айерського плану дій ООН з розв і здійсненню техн-го співр між кр, що розв прийнято Прогр ООН з техніч співпр між кр, що розв. В 1884 Центром з науки і техн ООН прийнято Сист-у сповіщення про нові ехнолог досягнення (АТАС). Протоколи, програми і угоди: уклад-ся на 2-сторонній осн, основна частина таких угод - положення про створ спільних комісій з НТ-співр (напр, домовленості, зафіксовані в Закл акті з Наради безпеки і співр в Євр, 1975 і в Париз хартії для нової Євр,1990). Форми співр: координація - результат - міжн програми в галузі спільної НТ-діяльн.; коопер - держави здійсн-ть наук-досл розробки, пов'язані зі спільною темою або програмою досліджень, на основі міжн дог або спільної прогр; асоціація - об'єднання з широкими зовн зв'язками в НТ-галузі (наукові об'єдн в рамках Брит Співдр націй); гармонізація - більш глибоке узгодж д-ті держав. Міжн правовий акт, ціль якого - гармонізація, встановл принципи діяльн, яка здійсн під егідою відповідної організ (договори в рамках Ради Євр, ОЕСР, Технолог рограма ЄЕС "Еврика").
Роль Всесв орг інтел власн (ВОІВ) у розв Н і Т. 1967 в Стокгольмі на конфер про інтел власн. Конвенція про створ вступ в силу 1970. ВОІС - сеціаліз устан ООН з 1974. Штаб-квартира і Женеві. Члени - біля 150 держав. Вищі органи - Конференція (входять всі кр-члени ВОІС, Ганеральна асамблея (склад-ся з тих членів ВОІС, які є також членами Паризького або Бернського союзів. Конференція визначає бюджер орг-ї, оговорює питання щодо інтел власн, приймає рекомендації. Роль розкривається в цілях, що реалізуються: сприяння охороні інтел власності у всьому світі, реаліз-ї міжн угод в даній сфері, здійсн адміністр управління різними союзами в галузі охор інтел власності, не порушуючи їх автономії (напр, Бернським союзос з охорони творів літератури і мистецтва, Париз союзом з охорони пром власн тощо). ВОІС займається також підготовкою проектів договорів і гал захисту авторських прав, розробкою нової патентної класиф-ї, здійсненням технічного співр в патентній галузі.
188.Міжуряд орг-я ООН з пит освіти, науки і культури (ЮНЕСКО): її осн цілі та внесок.
Однією із важливих МО сис-ми ООН є міжуряд орг ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Її членами є понад 160 країн світу. Осн цілі: 1) сприяння справі миру і безпеки у світі шляхом надання доп-ги країнам у м/н співроб у галузі освіти, науки, кільтури та інформації. З цією метою ЮНЕСКО: 1) розширює і орієнтує освіту з тим, щоб надати можливість народу кожної країни ефект-но викор-ти свій розвиток. 2) надає доп-гу у створ-ні наук-техн бази. 3) розвиває обмін інфор-ю. ЮНЕСКО розробляє спец наук прог-ми у галузі природничих наук. У цій галузі прог-ми включають: 1) прог-му міжуряд океанограф комісіі. 2) прог-му м/н гідролог кореляції. 3) прог-му геологічної кореляції.
151.М/н вал-кредит відносини. В 80-х була укладена Ямайська угода про золото-$ сис-му, тобто це домовленість про осн принципи форм-ня нової світ вал сис-ми. Ям угода запровадила спец правила запозич-ня, як базу нової вал сис-ми, юр-но зафікс-ла демонетизацію золота та узаконила режим “плаваючих вал курсів”. СПЗ (СДР) – це м/н резервні кредит-розрах кошти країн-членів МВФ, призначені для покриття дефіцитів їх платіж балансів. Надання МВФ і Світ банком позик та кредитів узгодж-ся з виконням країнами-боржниками рекомендацій фін-екон і соц хар-ру, наданням відповідними д-ми звітів та інш інфи щодо викор коштів. Надання кредитів зумовл-ся дотриманням кр-боржниками зобов’язань не перевищювати певного темпу інфляції (не більше 5-10% щомісяця). Не допускати дефіциту держ бюджету понад 5-10%. Підтримувати певний рівень соц захисту широких верств нас-ня. МО та фонди, які причетні до м/н вал відносин за регіон ознакою розподіл-ся на 5 груп: Європи, Азії, Африки, ЛА, Ар країн.Країни світу постійно працюють над удосконал-м своїх ВС і пошуком найефектив форм координації своєї вал політики. М/н-кредит орг-ції та фонди створ-ся на основі угод, укладених відповід д-ми і функ-ть на основі м/н-правових аспектів. Такі орг-ції та фонди мають м/н-правову суб’єктність і від свого імені укладають дог-ри, як з країнами-учасниками, так і з інш д-вами та МО.
142.Поняття і джерела міжн. вал. права. МВП – це система норм та принципів, які покликані регулювати міжн. вал. відносини.Сьогодні не має єдиної назви цієї с истеми норм і принципів. Називають: міжн. банківське право, міжн. фін. право, МВП. Міжн ек. співробітництво (торгове, наук-техн., виробниче, інвестиц.) не можливо уявити без його валютного забезпечення. Валюта– грош. од. країни, яка приймає участь у міжн. ек. співробітництві. Нац. валюта окремих держав має міжн. вартість ($, DM і ін.- вільно-конвертовані). Питання панування валют – дуже гостре. Напр. $ і євро. Так, поява євро буде сприяти розвитку економік держав Європи і створювати певні проблем для $ США. Центральні банки азіатських країн, що володіють 40% вал. запасів, заявили, що збираються замінити частину $ на євро. Зараз в Японії 220 млрд.$, Китай- 144, тайвань 88 млрд.$. Отже, передбачається жорстока боротьба між цими валютами. Україна теж вимушена торгувати у євро, є рахунки в банках у євро. Джерела МВП: - 2-сторонні угоди; - рішення міжн. фін. та кред. організацій; - нац. зак-во, яке спрямоване на розумне використання валютних коштів.
147.ЄВС
Панування тієї чи іншої валюти в міжнародних економічних відносинах — це важливе питання, яке вирішується в гострому суперництві окремих держав або їх груп. Так, ще у 1979 р. стала функціонувати Європейська валютна система (ЄВС), яка включала 8 із 10 країн ЄЕС (крім Англії та Греції). Пізніше основою ЄВС має стати Європейська валютна одиниця — ЕКЮ, котра, як передбачається, буде введена в альтернативні строки — між 1 січня 1997 р. і 1 січня 1999 р. Розв'язання валютних проблем певним чином впливає на вирішення не лише ек., а й суто політичних питань. Був підписаний у грудні 1991 р. у голландському містечку Маастріхт представниками 12 країн ЄВС. Ратифікація договору у 1992 р. передбачала створення політичного, валютно-економічного, а в майбутньому — і оборонного союзу нової якості, який повинен опиратися на спільну грошову одиницю — екю. Але в країнах ЄВС до цього ставилися далеко не однозначно.
156.Євро- едина европейська валюта
З 1 січня 1999 В Европі запровадили ед.европ. од.-ЕВРО. Оскільки не можливо було виробити готівку евро, то фіксація відб. На безготівков.рахунках. Для підприємств і юр. Осіб-безгот. Розрахунок, для фіз. Осіб-по чеках.31 грудня 1998 –жорстка фіксація курсу евро.Країни ЕС сформували суворі вимоги для кр., які користуються евро:Дифіцит держ. Боргу не повинен перевищувати 3% ВВП; Річна інфляція не більше рівня у 3-х кр.ЕС, в яких є найниж.рівень(3-3.10%).Поява европ. Валюти передбачала зміцнення ек. відносин між кр. Европи і зменшення ролі $ у цих країнах.
Правове рег-ння змішаних перевезень.
В останні десятиріччя все гострішою стає необхідність врегулювання прямих змішаних перевезень вантажу ("від дверей до дверей"). Особливо зацікавлені у стабільному правовому регулюванні змішаного перевезення морські перевізники. Адже вони, як правило, не можуть самі здійснювати таке перевезення без використання інших видів транспорту (залізничного, автомобільного, повітряного, трубопрорідного, внутрішньоводного). Таким чином виникає необхідність ефективного міжнародного співробітництва стосовно узгодження діяльності різних видів транспорту.
Змішані перевезення виконуються за єдиним транспортним документом різними видами транспорту. Деякі держави Європи, а саме: Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, колишні ИДР, СРСР та Чехословаччина 14 грудня 1959 р. уклали У/о-ді/ при міжнародне пряме змішане залізничне-водне вантажне і-пплу^птя. Ця Угода була укладена з метою найбільш раціо-ніі'іьного використання залізничного та водного транспорту, оскільки перевезення здійснювалися і по ріці Дунай у межах договірних держав. Було домовлено, що умови перевезень (і;ііітажів, права та обов'язки, що випливають з них, умови відповідальності, взаємовідносини між залізницями, дунайськими портами та судноплавними підприємствами з однієї сторони, й відправниками та одержувачами вантажів, з іншої, а також тари4іні питання та відносини між залізницями, ду-нагськчми портами й судноплавними підприємствами регу-люплтимуть правила та інструкції, узгоджені транспортними міністерствами та міністерствами зовнішньої торгівлі договірних держав.
Оплата транспортних видатків за перевезення вантажів проводиться відповідно до умов поставок між зовнішньоторговельними організаціями договірних держав. Розрахунки між залізницями, дунайськими портами та судноплавними підприємствами повинні здійснюватися відповідно до платіжних угод між державами, що домовляються. Певною мірою ефективне міжнародне співробітництво щодо перевезень різними видами транспорту відображають згадувані Гамбурзькі правила 1978 р. Вони зближують правовий режим відповідальності морського перевізника за вантаж з правовим режимом віднові-д;иіьності перевізника, який існує па інших видах транспорту.
Л.пг- у процесі змішаного перевезення виникає необхідність регламентувати правовий статус такого організатора перевезення різними видами транспорту, який прийняв би на себе одночасно відповідальність за збереження вантажу на всьому шляху слідування, охоплюючи його перевантаження та псре-пплюпання. Цією особою є "оператор змішаного перевезення". Її правовий статус регулює Конвенція 00Н про міжнародні .ч.мічтпі перевезення вантажів від 24 травня 1980 р. Відповідно до її норм термін "оператор змішаного перевезення" означає будь-яку особу, яка, по-перше, від власного імені чи через інілу, діючу від його імені, особу укладає договір змішаного перевезення і є стороною у договорі, а не агентом, або робить це від імені вантажовідправника чи перевізників, які беруть участь в операціях змішаного перевезення, і, по-друге, приймає на себе відповідальність за виконання договору. Тобто вантажовідправник укладає договір не з фактичними перевізниками, а з оператором. Різні перевізники також вступають у взаємовідносини з оператором, а не з відправниками і вантажовласниками. Оператором може бути як один з перевізників, так і будь-яка інша особа, яка спеціалізується у галузі транспортних послуг, наприклад, експедитор. Договір міжнародного змішаного перевезення ватажу називається договором СТ (інакше: документ СТ). Він посвідчує умови договору перевезення, прийняття оператором вантажу, його обов'язок доставити вантаж до місця призначення. У документі СТ вказують про його оборотність або необоротність. Оборотний документ може бути ордерним або на пред'явника. Вказані та інші положення відображені у Міжнародних правилах, які належать за документом до змішаного перевезення вантажів 1973 р., й оприлюднені Міжнародною торговою палатою в Конвенції 00Н про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980 р. і типових формах документа СТ, що застосовують на практиці. Крім звичайно використовуваних у перевізних документах відомостей, договір СТ повинен мати інформацію про:
1) місце і дату прийняття вантажу оператором СТ; 2) дату або період доставлення вантажу в місце призначення, якщо вони узгоджені сторонами; 3) оборо гність чи необоротність документа СТ;
4) провізні платежі по кожному виду транспорту, якщо вони узгоджені, або провізні платежі, у т. ч. валюту, в тій частині, якаповинна бути сплачена вантажоодержувачем, або про те, що платежі зроблено вантажовідправником;5) передбачуваний маршрут, види транспорту і місця перевантаження, якщо вони відомі на момент видання документа СТ. У документі СТ зазначають, що на здійснюване міжнародне перевезення поширюється дія Конвенції 00Н про міжнародні змішані перевезення вантажів 1980 р. Будь-які умови договору СТ, які суперечать цій Конвенції і можуть зашкодити вантажовідправнику або вантажоодержувачу, є недійсні.
Розвиток науки як чинник економічного піднесення. Міжнародне співробітництво у галузі науки і техніки потребує відповідної організаційної роботи.
У Женеві в 1963 р. була проведена Конференція 00Н з питань застосування досягнень науки і техніки в інтересах менше розвинутих країн. Друга Конференція 00Н з питань науки і техніки в цілях розвитку (Відень, 1979 р.) прийняла Програму дій щодо використання досягнень науки і техніки для економічного розвитку всіх країн, особливо для тих, які розвиваються.
Відповідно до рекомендацій Конференції Генеральна Асамблея на своїй 34 сесії (грудень 1979 р.) заснувала для всіх держав відкритий Міжурядовий комітет з науки і техніки в цілях розвитку. До його функцій входить: надання допомоги Генеральній Асамблеї в розробці директивних принципів для погодження політики органів, організацій і підрозділів 00Н щодо науково-технічної діяльності, виявлення першочергових завдань з оперативного планування розвитку науки і техніки на національному, субрегіональному, регіональному, міжрегіональному і міжнародному рівнях і підготовки оперативного плану здійснення Віденської Програми тощо. Його допоміжним органом є Консультативний комітет з питань науки і техніки в цілях розвитку, заснований Економічною і Соціальною Радою 00Н (ЕКОСОР) в липні 1980 р.
Генеральною Асамблеєю у межах Секретаріату 00Н був створений Центр з питань науки і техніки в цілях розвитку, на який покладено вивчення питань, пов'язаних з досягненнями науки і техніки і вибором альтернативних шляхів розвитку країн; зі створенням внутрішнього науково-технічного потенціалу країн, які розвиваються, та інших. Значну роботу щодо вивчення проблем науково-технічного прогресу проводять регіональні міжнародні економічні організації, міжнародні організації системи 00Н (Конференція 00Н з торгівлі і розвитку, Організація 00Н з питань освіти, науки і культури, Організація 00Н з промислового розвитку, Всесвітня організація з питань захисту інтелектуальної власності та ін.). Ex: важлива - Міжурядова Організація 00Н з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Постійний розвиток міжнародних відносин у сфері науково-технічного прогресу обумовив необхідність удосконалення їх правового регулювання. Одним із напрямів такого вдосконалення є укладення багатосторонніх договорів, використання при цьому існуючих механізмів міжнародних організацій. На сесіях Генеральної Асамблеї О ОН дедалі більше приймається багато-сторонніх договорів універсального значення. Прикладом таких договорів може бути Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (1966 р.); Конвенція 00Н з морського права 1982 р. Міжнародно-правові акти широко використовуються і в інших напрямах міжнародного науково-технічного співробітництва.
Реєстрація міжн. договорів.
Важливе значення для набуття чинності міжнародних договорів має їх реєстрація. Реєстрація міжнародних договорів, що набрали чинності для України, здійснюється Міністерством закордонних справ України у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй та у відповідних органах інших міжнародних організацій.
Договори в рамках ГАТТ/СОТ (ГАТТ: гол мета, правове заствосув)
Головними м/н-прав актами у межах СОТ є: - Ген угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ); - Ген угода з торгівлі послугами (ГАТС); - Угода про торговельні аспекти прав на інтел власність (ТРІПС).
Генеральна угода 1947 р складалася з 3-х частин: 1)2 статті – загальні положення (гарантують всім країнам режим найбільшого сприяння та забезпечують фактичне скорочення тарифів, погоджених у межах ГАТТ) 2)21 стаття – правила торговельної політики, що їх договірні сторони зобов?язалися застосовувати в торговельних взаємовідносинах; 3)13 статей – має процедурний х-р (прийняття,вихід країни з ГАТТ...) З 1966 р ГАТТ офіційно має 4-ту частину – “Торгівля і розвиток” – питання торгівлі з країнами, що розвиваються (принципи і мета, зобов?язання, спільні дії).
Співвідношення МЕП і МП.
Розглядаючи співвідношення міжнародного економічного права з міжнародним правом, слід зазначити, що воно базується на нормах і принципах останнього Саме міжнародне право є основою міжнародного економічного права Водночас міжнародне економічне право перебуває V функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв'язках з іншими галузями міжнародного права — міжнародним морським правом, міжнародним авторським правом, міжнародним космічним правом таін Як складова частина міжнародного права міжнародне економічне право може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права Воно має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку називати гидгалузями та правовими інститутами Незважаючи на те, що міжнародне економічне право ще перебуває на етапі свого становлення і розвитку, сьогодні вже можна вести мову про його окремі підгалузі Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі міжнародного економічного права виділяють міжнародне торгове право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і сільськогосподарського співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін
39.Міжнародні розрахунки: поняття, типи, види.
Під міжнародними розрахунками розуміють систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери.В залежності від того, в яких валютах здійснюються розрахунки, розрізняють такі їх типи: 1)розрахунки в національних валютах (вільноконвертованих) 2)через міжнародні колективні валюти
3)клірінгові розрахунки.
Види розрахунків:
1)Взаємодія суб?єктів – напряму, через посередників
2)Об’єкт розрахунків – *торгові операції, *інвестиційні, *некомерційні.
3)За умовами розр-в: *готівкою, *безготівкові.
Форми міжнародних розрахунків
Авансові розрахунки найвигідніші для експортера, тому що оплата товарів здійснюється імпортером до відвантаження, а інколи навіть до їх виробництва. У міжнародній практиці платежі у .формі авансу становлять 10 — 33% суми контракту.
Сутність розрахунків за відкритим рахунком полягає в періодичних платежах імпортера експортеру після одержання товару. Сума поточної заборгованості враховується з книгах торгових партнерів. Дана форма міжнародних розрахунків пов'язана з кредитом за відкритим рахунком. Порядок розр-в щодо погашення заборгованості за відкритим рахунком визначається угодою між контрагентами.
Інкасова операція — форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від Імпортера певну суму валюти при передаванні останньому відповідних товарних документів.
Акредитивна форма розрахунків — форма безготівкових по рахунків між підприємствами і організаціями за товарно-матеріальні цінності і послуги за допомогою акредитивів.
Акредитив — грошовий документ, згідно з яким одна кредіпт установа (банк) доручає іншій проводити за рахунок заброньованих для цієї мети засобів оплату матеріальних цінностей і послуг або виплатити представникові акредитива готівку.
87.Проблеми приєднання України до СОТ
Під час Уругвайської зустрічі-раунду ГАТТ було прийнято рішення про створення Світової організації торгівлі. Україна входить до групи 36 країн, які очікують прийняття в члени СОТ. Але для цього вона повинна здійснити певні кроки, спрямовані на поступову реал-ю вимог СОТ.
З одного боку, за допомогою СОТ вирішується широке коло питань, а з іншого - у взаємовідносинах між країнами безперервно виникають нові проблеми і суперечності, що за складністю і масштабністю інколи порівнянні з тими, які вже було розв'язано в минулому.
Для України приєднання до СОТ означає відмову від державного дотування промисловості та сільського господарства, від ліцензування зовнішньоекономічних операцій або зменшення кількості та обсягів митних обмежень імпорту. Але сьогодні, за кризової ситуації в українській економіці, виконання цих вимог було би згубним.. У визначенні умов приєднання України до СОТ потрібна виваженість, причому для неї мають бути забезпечені тимчасові винятки і преференції, гарантовані документами Уругвайського раунду для країн з перехідною економікою.
Україна розпочала переговорний процес щодо вступу до Світової Організації Торгівлі (СОТ) у 1995 році. З того часу відбулось 7 засідань Робочих груп СОТ з питань вступу України, останнє з яких пройшло 12 липня 2000 року. Нині Україна перебуває в стані двосторонніх переговорів з доступу до ринку товарів та послуг майже з 30 країнами. Партнерами на переговорах є ЄС, США, Японія, Канада, Австралія.
Укр. – ЄС.
Україна має на сьогодні досить неоднозначні, суперечливі результати практично в усіх основних складових входження в єдиний економічний простір Євросоюзу - вільному русі товарів, послуг, капіталів і робочої сили.
Інтеграція України в ЄС має свої переваги і для України, і для Європейського Союзу.
Для нашої держави важливого значення набувають як процес її послідовного наближення до ЄС, досягнення відповідності копенгагенським критеріям членства у ньому, що значною мірою збігається з головними завданнями здійснення системних перетворень в державі та суспільстві, так і стратегічний результат цього процесу - повноправне членство в ЄС.
Політичні переваги інтеграції України в ЄС пов'язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог - інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій з європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдження зброї масового знищення, дозволить активізувати співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо.
46. Поняття податку та обов’язкового платежу, їх види.
Під податком слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначуваних законами України про оподаткування. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені часи.
Обов’язковий платіж – це загальнодержавний податок, який встановлюється Верховною Радою України і справляється на всій території України. Сюди відносяться: плата на нерухоме майно, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, податок на промисел тощо.
Всі податки можуть бути розділені на певні види за різними ознаками:
Залежно від характеру платника розрізняють:
А) податки з юридичних осіб
Б) податки з фізичних осіб
За формою обкладення податки поділяються на:
А) прямі
Б) непрямі.
Згідно з Законом України “Про систему оподаткування” всі податки залежно від органу державної влади та місцевого самоврядування, який їх установлює, поділяються на:
А) загальнодержавні
Б) місцеві.
Залежно від характеру використання податки поділяються на:
А) податки загального призначення
Б) спеціальні (цільові) податки.

47. Об’єкт, суб’єкт та одиниця оподаткування.
Об’єктами оподаткування є доходи, додона вартість продукції, вартість продукції,у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.

48. Права та обов’язки платників податку.
На платників податків покладаються такі обов’язки:
- вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законами;
- подавати до державних податкованих органів та інших державних органів відповідно до законів деларації бухгалтерську та інші документи й відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків;
- сплачувати належні суми податків у встановлені законами термінами;
- допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок із питань обчислення і сплати податків.
Платники податків мають такі права:
- подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування в порядку, встановленому законами України;
- одержувати та ознайомитися з актами перевірок, проведеними державними податковими органами;
- оскаржувати в установленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії посадових осіб;

49. Відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.
Суми податків, не внесені ц визначний термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків з юридичних осіб незалежно від форми власності та результатів фінансово-господарської діяльності у безперечному порядку, а з фізичних осіб – у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими листами.
Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тягне кримінальну відповідальність (ст. 148-2 Кримінального Кодексу України)
Ухилення від подання декларації про доходи від заняття кустарно-ремісничим промислом, іншою індивідуальною трудовою діяльністю чи про інші доходи, становить адміністративне правопорушення (ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – КАП).

50. Банківська система України.
Згідно з Законом України про банки і банківську діяльність (ст 1), Україна самостійно організовує банківську систему.
Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

53. Кредитний договір.
Кредитний договір - це угода, що укладається між кредитором і позичальником та регламентує взаємовідносини сторін. Кредитний договір укладається тільки в письмовій формі, визначає умови отримання та повернення кредиту, зокрема, передбачає форму надання кредиту (грошова, товарна), форму повернення, умови повернення, розмір процентної ставки, графік сплати та ін.
Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Комерційні банки зобов'язані у кожному випадку неповернення кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом вирішувати питання про стягнення заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку, а у разі неможливості стягнення - порушувати у суді справу про банкрутство

56. Поняття та система цивільного права.
Цивільне право одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб.
Цивільне право як галузь права являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін.
Систем цивільного права України визначає розміщення його складових у певних системі, обмовлення взаємозв’язком її елементів – юридичних норм та інститутів.

57. Джерела цивільного права.
Законодавчі акти України мають деталізувати й розвивати конституційні положення. А втім до прийняття нинішньої Конституції України Верховна Рада Української РСР ухвалила закони спрямовані на регулювання й розвиток цивільно-правових відносин як-то: “ Про власність” від 7 лютого 1991 р. , “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р., “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. та ін.
Серед інших нормативних актів, що містять цивільно-правові норми, є укази Президента
України (наприклад, Указ Президента України “Про тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 18 вересня 1992 р.”), постанови й розпорядження Уряду України, а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, основні до майнових відносин, що приймаються міністерствами й відомствами України.
Центральне місце в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України, прийнятому Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. і введеному в дію 1 січня 1964 р. Із змінами і доповненнями він діє і до тепер.
Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, у якому систематизовано цивільно-правові норми.

58. Поняття, структура та види цивільних правовідносин.
Цивільно-правові відносини – це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, учасники яких вступають юридично рівними носіями прав та обов’язків.
Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб’єктів, обє’ктів і змісту.
Суб’єктами цивільно-правових відносин можуть бути фізичні та юридично особи.
Об’єктами цивільно-правових відносин можуть бути речі, дії, продукти творчої діяльності, особисті не майнові блага.
Змістом цивільно-правових відносин є цивільні права та обов’язки суб’єктів таких відносин.
Цивільно-правові відносини поділяються на такі види:
1) за змістом
2) за зв’язком учасників відносин
3) залежно від об’єкта правових відносин
4) залежно від структури
5) за характером нормативного спрямування

59. Цивільна правоздатність та дієздатність громадян України.
Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов’язки.
Правоздатність у людини виникає від дня її народження і припиняється з його смертю.
Цивільна правоздатність як суспільно правова якість визначається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціальної важності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, тощо.
Цивільна дієздатність – це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки, тобто його здатність розпоряджатися власними правами і нести відповідальність за свої дії.
Обсях цивільної дієздатності залежить від віку та психічного здоров’я фізичної особи. Виходячи з цього, цивільна дієздатність поділяється на такі види:
- повна дієздатність
- часткова дієздатність
- мінімальна дієздатність
- обмежене дієздатність
- визнання громадянина недієздатним

60. Поняття юридичної особи та її правосуб’єктність.
Юридична особа це – учасник і суб’єкт правовідносин який має свій правовий статус та характерні ознаки. Це організація, але не кожна організація яка має правовий статус юридичної особи. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу, юридичними особами визнаються організації які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових, особистих та не майнових прав, нести обов’яски, бути позиченим судді, арбітражному судді або трительському судді. Юридична особа крім зазначених обов’язкових ознак має назву, яка відрізняє її від інших.
Юридичні особи – це державні організації, відомства, держава, сумісні підприємства, акціонерні товариства,, приватні підприємства, іноземні організації тощо.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП