ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 6
Гостей: 6
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Управління персоналом. Нормування праці

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Управління персоналом. Нормування праці

1 2 3 4 5 6 7 8

23. Облік робочого часу
Облік робочого часу — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми.
У складі відпрацьованого працівником часу окремо враховуються надурочні роботи, чергування, відрядження тощо.
Облік робочого часу буває поденним і підсумованим. При поденному обліку підраховується робочий час протягом кожного дня. Така система обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість. При поденному обліку переробка протягом робочого дня не може бути компенсована недоробкою в інші робочі дні. У відповідності до ст. 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації введення підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (40-годинного робочого тижня або скороченого робочого часу для окремих категорій працівників).
В якості облікового періоду може встановлюватися місяць, квартал. Для працівників залізничного транспорту обліковим періодом є тур — час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи. При підсумовуваному обліку робочого часу норма робочого часу визначається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період. При неповному місяці роботи (наприклад, у разі хвороби, відпустки) від встановленої місячної норми віднімаються робочі години, що припадають на дні відсутності на роботі. Тривалість робочої зміни при підсумовуваному обліку робочого часу може збільшуватися, але не більш ніж до 10 годин.
При підсумовуваному обліку робочого часу можлива переробка двох видів. Переробка понад норму годин і водночас понад встановлений графік є надурочною роботою і компенсується підвищеною оплатою. Переробка понад норму годин, але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою. Переробка за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.
24.Державна статистична звітність під-ва з використання робочого часу.
Найпоширенішу та достовірну інформацію про результати впровадження програм з праці , управління і розвитку персоналу надає державна статистична звітність під-ва з питань праці. Вона формується на основі звітів установлених форм, які підприємства незалежно від форм власності та господарювання зобов’язані подавати в установлені терміни до управління статистики місцевості, де під-во зареєстроване. У регіональних управліннях статистики ця звітність акумулюється, аналізується і узагальнені результати подаються до Держкомстату України і Міністерства праці і соціальної політики України, яке використовує ці дані для планування і координації роботи з управління соціально-трудовими процесами в країні.
Державна статистична звітність про використання робочого часу містить « Звіт про використання робочого часу » ( форма №- 3 – ПВ середньо квартальна ) та « зведений звіт про використання робочого часу » ( форма № 3- ПВ зведена ), які подаються до сьомого числа наступного після звітного періоду місяця під-вами незалежно від форм власності.

25. Змінний робочий час : Структура та класифікація. Мета та завдання вивчення використання змінного робочого часу.
Робочий час – законодавчо встановлена тривалість обов’язкового перебування працівника на робочому місці та виконання ним трудових обов’язків. Згідно з кодексом законів України про працю та за сприятливих умов праці норма робочого часу становить 40 год. на тиждень. Тривалість робочого вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня (зміни),тижня, місяця, року.
За складом робочий час неоднорідний. Перш за все робочий час поділяється на час роботи та час перерв у роботі протягом зміни. Робочий час класифікується стосовно виконавця, виробничого процесу та устаткування.
Треба звернути увагу, що робочий час стосовно виконавця трудового процесу класифікується за двома підходами: за першого підходу — на час роботи та час перерв; за другого — на нормований та ненормований час.
Часом роботи називають період, протягом якого робітник виконує дії, що пов'язані безпосередньо з виконанням виробничого завдання для перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у продукцію на даному робочому місці. Час роботи поділяють на:
- час продуктивної роботи;
- час непродуктивної (нерегламентованої) роботи.
Час перерв становлять усі відрізки часу зміни, коли робітник не працює (бездіяльний), незалежно від характеру та причин бездіяльності.
Перерви у роботі поділяються на:
- перерви організаційно-технічного характеру
- перерви на відпочинок
- перерви на особисті потреби
- перерви, викликані порушенням нормального протікання виробничого процесу
- перерви, викликані порушенням трудової дисципліни
Час підготовчо-завершальної роботи — це час, який робітник (бригада) витрачає на підготовку до виконання цільової роботи та дії, пов'язані з її закінченням.
Оперативним називають час, який витрачається робітником на виконання технологічних операцій і складається з основного і допоміжного часу. За характером участі робітника у виконанні виробничої операції час оперативної роботи поділяють на:
- час ручної роботи;
- час машинно-ручної роботи;
- час спостереження за роботою устаткування.
До основного часу належить час, що витрачається робітником на якісні або кількісні зміни предмета праці: його зовнішнього вигляду, форми та розмірів, положення у просторі, властивостей, складу.
Допоміжний час витрачається на забезпечення умов виконання основної роботи та сприяє її виконанню (подавання деталей до верстата, завантаження апаратів сировиною і матеріалами, вивантаження тощо).
Час обслуговування робочого місця витрачається робітником на догляд за устаткуванням і підтриманням на робочому місці чистоти і порядку протягом робочого дня. Він складається із технічного обслуговування — правка і заміна різального інструменту, змазування і регулювання, переналагоджування технічних засобів тощо і часу організаційного обслуговування.
Час роботи устаткування — це час, протягом якого устаткування перебуває в експлуатації незалежно від того, використовується за прямим призначенням чи ні.
Час простоїв устаткування — це такі періоди упродовж зміни бо ціла зміна), коли справна техніка не виконує жодної роботи.
26. Час роботи і його складові елементи.
Час роботи — сумарний час у рамках зміни» протягом якого працівник здійснює трудовий процес (працює) на своєму робочому місці. Час роботи може бути використаний продуктивно весь, проте нерідко якась його частина марнується на непродуктивну роботу.
Час непродуктивної роботи — це такий час у межах зміни, протягом якого працівник щось робить, але від такої його роботи корисний результат для підприємства відсутній, а точніше навіть мінусовий, оскільки зношуються інструменти, устаткування, витрачаються матеріали, сировина, енергетичні ресурси, робочий час працівника. До непродуктивної роботи належать: усунення (виправлення) браку продукції, що виник з вини самого працівника; виконання роботи наперед, авансом, тобто такої, що не передбачена змінним завданням; виконання роботи для задоволення власних потреб або на замовлення сторонніх осіб.
Час продуктивної роботи — сумарний час у межах зміни, протягом якого працівник виконує як свої прямі, так і суміщувані обов'язки, що передбачені регламентом. Включає час: підготовчо-завершальної роботи, оперативної роботи та обслуговування робочого місця.
Час підготовчо-завершальної роботи витрачається на підготовку до виконання завдання на початку зміни та на завершення роботи наприкінці зміни. Включає затрати робочого часу на одержання змінного завдання, нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здачу матеріалів та ін..
Час оперативної роботи — це найпродуктивніша частина робочої зміни, пов'язана з досягненням мети трудового процесу, тобто із безпосереднім виконанням змінного завдання. Складається з двох частин: часу виконання основних та допоміжних трудових прийомів. Час виконання основних трудових прийомів або основний час витрачається працівником на дії, що безпосередньо спрямовані на перетворення предмета праці. Час виконання допоміжних трудових прийомів або допоміжний час витрачається на: встановлення предмета праці на верстат або стіл для оброблювання, зняття його звідти; управління обладнанням та переходи, пов'язані з виконанням завдання; вимірювання предметів праці під час роботи.
Час обслуговування робочого місця складається з двох частин: часу організаційного обслуговування та часу технічного обслуговування. Час організаційного обслуговування витрачається на догляд робочого місця, що пов'язаний з виконанням змінного завдання в цілому. Час технічного обслуговування витрачається на догляд обладнання у процесі виконання даної конкретної роботи.

27. Час перерв і його складові елементи.
Час перерв у роботі — загальна тривалість часу, протягом якого робітник не працює незалежно від причин, що викликали його бездіяльність. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих та нерегламентованих перерв»
Час регламентованих перерв — це час, коли робітник не працює з причин, заздалегідь передбачених, об'єктивно необхідних. Це можуть бути особливі умови плину технологічного процесу з певними паузами, неповна синхронність операцій на конвеєрі, зупинки автоматизованого устаткування для заміни інструменту та підналадки. До часу регламентованих перерв так само належать час перерв, зумовлених трудовим, а також час на відпочинок та особисті потреби. Останній складається з двох частин: часу
відпочинку та часу особистих потреб.
Перерва на обід не входить до фонду робочого часу. Трудовий розпорядок лише окреслює початок і кінець цієї перерви, що дає право працівникам використовувати цей час на власний розсуд.
Час нерегламентованих перерв охоплює зупинки, в роботі, що не є об'єктивно необхідними, тобто небажані. Це час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва; час перерв зумовлених порушеннями трудової дисципліни, та час відпусток з дозволу адміністрації.
Перерви у роботі поділяються на:
- перерви організаційно-технічного характеру;
- перерви на відпочинок;
- перерви на особисті потреби;
- перерви, викликані порушенням нормального протікання виробничого процесу;
- перерви, викликані порушенням трудової дисципліни.
До часу перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва, відносять перерви, що спричинилися через несправність устаткування, відсутність у належний час заготовок, . матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, інструменту, тощо.
Час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни, складається з часу запізнень на роботу, невиправданого об'єктивними причинами зволікання початку робочої зміни, передчасного завершення зміни, перевищення часу обідньої перерви та нормованого часу на відпочинок і т.п.
Час відпусток з дозволу адміністрації включає сумарний час відсутності працівника на робочому місці з дозволу його безпосереднього керівника, викликаний особистими потребами, сімейними та іншими обставинами.
В окремих випадках ініціатором відпустки працівника з дозволу адміністрації може виступати сама адміністрація, коли вона не може забезпечити людей роботою через аварії, перебої з електроенергією, зриви у постачанні матеріально-сировинних ресурсів тощо.
28. Структура нормованого і ненормованого робочого часу.
Робочий час – законодавчо встановлена тривалість обов’язкового перебування працівника на робочому місці та виконання ним трудових обов’язків. Змінний робочий час поділяється на нормований та ненормований робочий час. В свою чергу нормований робочий час поділяється на час продуктивної роботи та час регламентованих перерв, а ненормований – час непродуктивної роботи та час нерегламентованих перерв.
Час продуктивної роботи — сумарний час у межах зміни, протягом якого працівник виконує як свої прямі, так і суміщувані обов'язки, що передбачені регламентом. Включає час: підготовчо-завершальної роботи, оперативної роботи та обслуговування робочого місця.
Час непродуктивної роботи — це такий час у межах зміни, протягом якого працівник щось робить, але від такої його роботи корисний результат для підприємства відсутній, а точніше навіть мінусовий, оскільки зношуються інструменти, устаткування, витрачаються матеріали, сировина, енергетичні ресурси, робочий час працівника. До непродуктивної роботи належать: усунення (виправлення) браку продукції, що виник з вини самого працівника; виконання роботи наперед, авансом, тобто такої, що не передбачена змінним завданням; виконання роботи для задоволення власних потреб або на замовлення сторонніх осіб.
Час регламентованих перерв — це час, коли робітник не працює з причин, заздалегідь передбачених, об'єктивно необхідних. Це можуть бути особливі умови плину технологічного процесу з певними паузами, неповна синхронність операцій на конвеєрі, зупинки автоматизованого устаткування для заміни інструменту та підналадки. До часу регламентованих перерв так само належать час перерв, зумовлених трудовим, а також час на відпочинок та особисті потреби.
Час нерегламентованих перерв охоплює зупинки, в роботі, що не є об'єктивно необхідними, тобто небажані. Це час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва; час перерв зумовлених порушеннями трудової дисципліни, та час відпусток з дозволу адміністрації.
29. Структура часу використання устаткування. Мета визначення.
Продуктивність праці робітників значною мірою залежить від інтенсивності використання техніки, від співвідношення та узгодженості функціонування робочої сили та засобів виробництва. Цим зумовлена необхідність ретельного аналізу завантаження устаткування, для чого потрібно знати класифікацію часу. Він складається з часу роботи устаткування та часу простоїв устаткування.
Час роботи устаткування — це час, перебуває в експлуатації незалежно від того, використовується за прямим призначенням чи ні. Завантаження устаткування може бути ефективним, коли його потенційна (паспортна) продуктивність (потужність, технологічні можливості) використовується повністю, або недостатньо ефективним. Причин недостатньої чи низької ефективності роботи устаткування може бути кілька. Головні з них — це недосконала структура устаткування свідоме чи вимушене заниження технологічних режимів роботи устаткування; виконання зайвої роботи, не передбаченої технологією, якщо розміри заготовок відхиляються від необхідних у більший бік тощо.
Час простоїв устаткування — це такі періоди протягом зміни (або ціла зміна), коли справна техніка не виконує жодної роботи.
Простої можуть залежати від конкретного працівника і не залежати від нього.
Працівник може спричинити простої в зв'язку з перервою на відпочинок та для особистих потреб; порушеннями трудової дисципліни; поломкою устаткування внаслідок недбалого або некваліфікованого обслуговування.
Простої техніки, що не залежать від операторів, мають організаційно-технічний характер. Несвоєчасне забезпечення робочих місць усім необхідним, відсутність електроенергії, випадкові поломки, часті переналадки верстатів, малий обсяг партій виробів — усе це помітно зменшує корисний фонд часу роботи устаткування.

30. Структура часу тривалості виробничого процесу.
Тривалість виробничого процесу складається з технологічних процесів, стадій та операцій; пакувальних вантажних, транспортних процесів та операцій; контрольних процесів та операцій; між операційних перерв.
Коли аналізується тривалість виробничого процесу, всі затрати часу групуються таким чином, щоб повніше розкривався характер їхнього змісту.
Тривалість виробничих процесів може виходити за межі змінного робочого часу. Вона складається з тривалості технологічних, облікових, складських, пакувальних, вантажних, транспортних та контрольних процесів, між-операційних перерв та пролежувань предметів праці у технологічних нагромаджувачах.
Щодо внутрішньо-операційних перерв, які часом трапляються внаслідок недостатньої кваліфікації чи помилок робітників, вони аналізуються під час проведення хронометражних спостережень. Метою даної класифікації є з'ясування чинників, що найбільше впливають на тривалість виробничого процесу.
Загальна тривалість усіх технологічно необхідних механізованих і ручних операцій, а також час на відпочинок та особисті потреби працівника утворюють регламентований час перебігу виробничого процесу. Різні додаткові, зайві операції та між-операційні перерви збільшують тривалість виробничого процесу отже, підлягають виявленню під час його аналізу й оцінки ступеня раціональності.
31. Мета і завдання вивчення використання робочого часу на підприємстві.
Робочий час – законодавчо встановлена тривалість обов'язкового перебування працівника на робочому місці та виконання ним трудових обов'язків. Згідно з Кодексом законів України про працю та за сприятливих умов праці норма робочого часу становить 40 год. На тиждень. Тривалість робочого часу вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня (зміни), тижня, місяця, року.
За досягнутого рівня розвитку продуктивних сил суспільства його економічний розвиток, добробут людей значною мірою залежить від кількості праці кожного і загальної маси праці економічно активного нас. Тому суспільство змушене певним чином нормувати кількість робочого часу.
32. Методи вивчення використання робочого часу їх сутність та сфера застосування
Вивчення трудових і виробничих процесів на практиці здійснюють з допомогою спостереження за послідовністю та обсягом затрат робочого часу.
Для аналізу трудових процесів широко використовуються графоаналітичні методи дослідження, що забезпечують наочність умовного зображення процесу праці, заощаджують час, потрібний для аналізу.
Метод моментних спостережень – це спосіб одержання середніх даних про фактичне завантаження робітників і устаткування, даних про затрати й втрати часу групи робітників або устаткування на основі законів математичної статистики

33. Фотографія робочого часу, її сутність та мета проведення.
Фотографія робочого часу – це процес спостереження та послідовного запису всіх затрат робочого часу і перерв упродовж зміни із зазначенням їх тривалості і послідовності.
Залежно від призначення розрізняють такі види фотографій використання робочого часу: фотографія робочого часу; фотографія часу використання устаткування; фотографія виробничого процесу. Кожен із цих видів фотографій може застосовуватись як для одного робітника чи механізму, так і для групи робітників чи механізмів. Фотографія робочого часу робиться з метою: удосконалення організації праці шляхом усунення витрат і скорочення нераціональних затрат часу; установлення нормативів підготовчо- завершального часу, часу обслуговування робочого місця і перерв на відпочинок та особисті потреби; установлення раціонального чергування роботи і відпочинку працівників протягом робочої зміни; вивчення передового досвіду організації робочого часу; удосконалення організації вир-ва; установлення норм обслуговування устаткування, виявлення причин невиконань норм виробітку.
Послідовність: 1) Підготовка до спостереження 2) Спостереження 3) Оброблення результатів.

1 2 3 4 5 6 7 8


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП