Створення спільного ринку вимагало усунення цілої низки бар'єрів, які перешкоджали вільному припливу товарів, послуг, осіб та капіталу. Ці бар'єри можна поділити на три групи: 1) адміністративні - офіційні контрольні органи на кордонах держав, яким підпорядковані люди і товари (паспортний і митний контроль); вони є причиною зростання цін на товари, продовження часу транспортування і тому стоять на перешкоді міжнародній комунікації; 2) технічні - диференційовані норми, стандарти та національні інструкції у сфері доступу товарів, послуг і капіталів з-за кордону на власні ринки; вони обмежують приплив: • товарів (наприклад, різні вимоги до безпеки, охорони здоров'я, якості), • осіб (різні національні вимоги, які стосуються освіти, кваліфікації і досвіду представників одних і тих самих професій), • послуг і капіталу (різні принципи їх припливу та обслуговування); 3) фіскальні - різні національні системи непрямих податків, які перешкоджають вільному припливу товарів. Ці бар'єри порушували конкуренцію між підприємствами з різних держав, а також підвищували кошти на міжнародні угоди, на чому втрачали як виробники, так і споживачі. Від заснування спільного ринку очікувалося збільшення позитивного ефекту за всіма позиціями, а також отримання нових переваг, пов'язаних з розширенням процесів лібералізації. Економісти передбачали, що позитивний ефект спільного ринку проявиться у всіх економіках Співтовариств, хоча й по-різному. Найбільше можуть скористати з цього економіки ФРН, а далі Іспанії, Франції, Італії, Великобританії, держав Бенілюксу, Португалії та Греції. Спільний ринок повинен був також диференційовано вплинути на окремі галузі економіки. Найбільших результатів слід було очікувати в банківській справі та страхуванні, а потім в туризмі, зв'язку, торгівлі, консалтингових послугах та інформатиці. Нато- 57 мість найбільша небезпека загрожувала сільськогосподарсько-споживчому сектору та машинобудівній, металургійній, текстильній і легкій промисловості. Отже, спільний ринок мав принести з собою не лише позитивні економічні ефекти, а й тимчасові негативні явища як наслідок зростання конкуренції та необхідності реструктуризації економіки. До них віднесено можливу ліквідацію деяких підприємств та навіть занепад цілих галузей промисловості в деяких державах, і, як наслідок - тимчасове зростання безробіття. Зверталася увага і на те, що спільний ринок насамперед кидає виклик малим і середнім підприємствам. Отож, після короткої презентації потенційних ефектів спільного ринку слід зупинити увагу на його дійсних результатах. Підписання Єдиного європейського акту (1987), що пророкував швидку побудову спільного ринку, позитивно вплинуло на економічне життя. Активізувалася діяльність підприємств, які з випередженням реагували на можливі зміни. Пожвавилося підприємництво і почали зростати інвестиції (1987-1988 pp. - на 8,8%). Найбільш вагомим було збільшення в країнах Спільнот інвестицій США та Японії. Ще одним проявом пристосування підприємств до нового широкого ринку було їх об'єднання, як у національних межах, так і в межах Спільнот, і навіть ширше. В 1986-1987 pp. їх було 227, а за 1988-1989 pp. стало 492. Під впливом активізації економічного життя зменшилося безробіття. В другій половині 80-х років було створено понад 10 млн. нових робочих місць. В результаті цього норма безробіття в 1984-1990 pp. зменшилася з 10,7 до 8,4%, хоча і це ще не був задовільний рівень. Під впливом ліквідації торговельних бар'єрів збільшився товарообмін між державами Співтовариства. Якщо в 1980-1985 pp. відсоткова частка внутрішньої торгівлі в сукупності торговельних обігів держав Співтовариства виросла мало - з 50,2 до 51,7%, то на початку 90-х років вона досягла вже 60%. До цих позитивних явищ спричинився не лише процес створення спільного ринку. Значний вплив на економіки мало загальне пожвавлення кон'юнктури в цей період. Завдяки об'єднаному впливу цих чинників помітно прискорилися темпи економічного зростання. Най- 58 кращим був 1988 р., в якому національний продукт брутто для усього Співтовариства виріс на 4,2%. В наступні роки він вже був менший, хоча на самому початку 90-х років досягнув 3%. Дослідження показують, що перспектива створення спільного ринку разом з його перевагами перестала бути рушієм економічного пожвавлення на зламі 80-90-х років. Внаслідок цього, а також внаслідок інших несприятливих явищ темпи економічного зростання зменшилися і зросло безробіття. Найгіршим був 1993 р., в якому був зареєстрований від'ємний темп економічного зростання (-0,6%), а норма безробіття перевищила 10%. В 1994-1995 pp. було досягнуто певного поліпшення ситуації (2,5% темп зростання), але в 1996 р. спостерігалося наступне погіршення показників економічного зростання (1,6%). Увесь цей час утримувалося високе безробіття.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Спільний ринок і його наслідки» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
