Цей вид тектонічних порушень змінює первинне залягання гірських порід, призводить до розриву їх суцільності і утворення окремих частин (блоків). Розривні порушення проявляються за умови, коли напруження, які виникають у земній корі, перевищу ють межу міцності гірських порід. Виділяють дві групи диз’юнк тивних порушень: без зміщення гірських порід; зі зміщенням гірських порід. Розривні порушення без зміщення за виглядом найчастіше яв ляють собою різноманітні тріщини. Зазвичай вони утворюють цілі системи. Тріщини зустрічаються повсюдно в гірських породах і різняться за рядом ознак: лінійними розмірами, кутом нахилу, про сторовим положенням, глибиною, механізмом утворення та ін. Лінійні розміри тріщин суттєво різняться. Довжина тріщин змінюється від декількох сантиметрів до десятків і сотень кілометрів. Шириною тріщини бувають від декількох міліметрів і навіть менші (часто непомітні неозброєним оком) до декількох метрів (рідко де сятків метрів). За шириною розкриття тектонічні тріщини поділя ють на відкриті, закриті(у яких розрив спостерігається, але стінки дуже зближені) і приховані (які невидимі неозброєним оком, але добре спостерігаються при розколюванні гірської породи). Глибина тріщин може бути різною - від декількох сантиметрів до десятків метрів (екзогенні тріщини) та до сотень метрів - десятків кілометрів (ендогенні тріщини).
а
б
В
г
д
Рис. 11.5. Типи складок за формою склепіння та співвідношен ням крил: а - округлі; б - гострі; в - ізоклінальні; г - віяло подібні; д - сундучні
За співвідношенням розмірів (довжини й ширини) у плані склад ки поділяють на лінійні, брахіскладки та ізометричні. В лінійних складках довжина набагато перевищує їхню ширину. Брахісклад ки - це овальні складки, довжина яких у два-три рази перевищує ширину; серед них виділяють брахіантикліналі (випуклі складки) і брахісинкліналі (ввігнуті складки). В ізометричних складках дов жина і ширина приблизно однакові. Випуклі складки такої форми називають куполами, а ввігнуті - мульдами. Такі складки харак терні для платформенних областей (Свинко, 2003). Проявляються складки в різних структурах земної кори неодна ково. Співвідношення їх у складчастих зонах одне, а на платфор мах - інше. Сукупність складок, притаманну певним структурам земної кори, називають складчастістю. За розмірами, особливостями за лягання розрізняють повну, переривчастуі проміжну форми склад частості, а також діапір - особливий вид куполоподібних складок.
За кутом нахилу їх поділяють на слабопохилені (кут нахилу від 0° до 10°), пологоспадні (від 10° до 45°), крутоспадні (від 45° до 80°) і вертикальні (80...90°). Системи тектонічних тріщин мають великий вплив на форму вання рельєфу і гідрографічної сітки. Розривні порушення зі зміщенням характеризуються зміщенням гірських порід уздовж тріщини розриву. За своїми розмірами ці розриви суцільності гірських порід більші, ніж порушення без змі щення. Пов’язані вони головним чином з дією ендогенних сил, що викликають стиснення чи розтягування гірських порід. У розривах зі зміщенням виділяють структурні елементи: зміщувач- тріщину, якою відбувається зміщення, і крила - зміщені бло ки гірських порід, розташовані по обидва боки від змішувача. Кри ло, розташоване вище площини зміщувача, називають висячим, а протилежне - лежачим. В разі горизонтального зміщення вздовж розриву крила носять назву правого і лівого. Відстань між вися чим і лежачим крилами називають амплітудою зміщення. До розривних тектонічних порушень зі зміщенням належать ски ди, підкиди, насуви (рис. 11.6) та складніші порушення - скидо-зсуви, східчасті скиди, грабени й горсти (рис. 11.7). Скид- розрив з вертикальним або нахиленим зміщувачем в бік опущеного крила. Скиди утворюються внаслідок розтягування зем ної кори.
Рис. 11.6. Типи розривних порушень: а - скид; б - підкид; в насув; 1 - лежаче та 2 - висяче крило
Рис. 11.7. Системи розвинутих порушень: a - східчастий скид; б - горст; в - грабен
Підкид - розрив із круто спадним (>45°) зміщувачем, по якому висяче крило підняте відносно лежачого, а змішувач нахилений у бік піднятого крила. Виникає за тектонічного стиснення. Насув-розривне порушення з пологим (45...60°) нахилом зміщу вача, уздовж якого висяче крило підняте відносно лежачого і насу нуте на нього. Причиною виникнення насуву також є тектонічне стиснення. Горизонтальні або пологі насуви з переміщенням гірських порід на відстань у кілька десятків кілометрів називають шар 'яжами, або тектонічними покривами. Зсув - розрив із вертикальним або нахиленим зміщувачем, уз довж якого крила зміщені одне відносно одного. Коли ж при зсу вах має місце переміщення не лише у горизонтальному, але й вер тикальному напрямку, то такі розриви називають скидо-зсувами. Східчастіскиди представляють собою систему скидів, у якій кож не наступне крило є опущеним відносно попереднього. Грабен- опущена ділянка земної кори, відділена скидами, іноді підкидами, від суміжних, відносно піднятих ділянок. Горст- піднята ділянка земної кори, відділена скидами або підки дами від суміжних ділянок. Витягнуті лінійно на сотні або й тисячі кілометрів складні системи грабенів, часто поєднані з горстами, на зивають рифтами. Ширина рифтів коливається в межах від 5...20 до 200...400 км. Типовим прикладом сучасних великих рифтових систем є Східно-Африканська, Байкальська. Подібні структури ви явлено і в океанах (Атлантичному, Індійському). З рифтовими зо нами пов’язані землетруси і вулканічні процеси. Особливу категорію розривних тектонічних структур становлять глибинні розломи. Вони розчленовують літосферу на окремі бло ки, зв’язують земну поверхню з підкоровими глибинами і служать вивідними каналами для вогняно-рідкої магми, а разом із нею для різних металів, що утворюють родовища у земній корі. Як і ннутрікорові, глибинні розломи у залежності від напрямку віднос них зміщень розділених ними блоків земної кори поділяють на ски ди, підкиди, накиди, зсуви, розсуви. В останні десятиріччя за допомогою методів аерокосмічного ди станційного зондування на всіх материках виявлено багато розрив них структур концентричної в плані будови (,кільцеві структури). іазвичай вони заповненні магматичним, експлозивно-брекчійованнм туфолавовимматеріалом. Існують різні версії щодо походжен ня цих структур. Аналогічні кільцеві структури дуже поширені на Місяці та деяких планетах. Характерно, що на Землі кільцеві струк
тури розташовані на одній лінії з великими розломами земної кори, що певною мірою вказує на їхню ендогенну природу. Таким чином, розривні тектонічні порушення є одним із про явів саморозвитку земної кулі. Видозмінюючи первинне заляган ня гірських порід, диз’юнктивні порушення призводять до роз ривів суцільності шарів, утворення різних деформацій в товщі верхніх частин земної кори, виникнення окремих блоків, суттє вих змін рельєфу земної поверхні. Ці порушення повсюдні, од нак найбільше поширення вони мають у геосинклінальних зо нах. Вивчення тектонічних деформацій має велике практичне значен ня, оскільки з ними пов’язані деякі родовища корисних копалин (нафти, газу, підземних вод і руд металів).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розривні (диз’юнктивні) тектонічні порушення» з дисципліни «Геофізична екологія»
