Чималий внесок у розширення теренів відомої землі зробили голландські мореплавці. Наприкінці XVI — початку XVII ст. Голландія споряджає флотилії кораблів в Індію, на Цейлон, Молукські острови, інші відомі землі. Були відкриті доти незнані краї — Нова Гвінея, Тасманія, Нова Зеландія, західна частина Австралії тощо. Голландці, заснувавши у 1602 р. нідерландську Ост-Індську торговельну компанію, досить швидко закріпилися в Індії, на Цейлоні, Яві, Джаккарті, Новій Гвінеї. Мужні голландські шкіпери ходили на своїх суднах ще південніше. Наприклад, у середині XVII ст. Абель Тасман зробив чимало географічних відкриттів, а серед них — і цілого австралійського континенту, на що, однак, не було звернено відповідної уваги.
Не було належно оцінене відкриття Австралії англійцем Вільямом Дампіром, а потім — і уславленим Джеймсом Куком (у 1770 p.). Офіційна ж "пальма першості" тут належить британському капітану Метью Фліндерсу, котрий у 1802-1803 pp. обігнув увесь південний континент. Саме він і став національним героєм Австралії: іменем Фліндерса названо багато географічних об'єктів, установлено стипендії і премії його імені, споруджуються пам'ятні знаки на його честь. Відповідна дата пошановується як час відкриття Австралії.
Останнім континентом, відкриття та вивчення якого дало можливість скласти повну картину поверхні планети, була Антарктида. Шкіпери різних національностей, об'єднані належністю до російського флоту, на початку XIX ст. активно вели пошукові роботи в Океанії, південній півкулі загалом (І. Ф. Крузенштерн, Ю. Ф. Лисянський, Н. П. Лазарев, 0; Є.Коцебу, Ф. Ф. Белінсгаузен на кораблях "Надежда", "Нева", "Суворов", "Бородіно"). Саме експедиція, очолювана капітанами Белінсгаузеном та Лазарєвим відкрила у 1819-1821 pp. останній шостий континент — Антарктиду (антипод Арктики). З тих пір обшири планети постають більш-менш відомими, хоча є чимало "білих плям" і в наш час. Найголовнішим підсумком просторового розширення "ареалу-в-собі" в "ареал-для-всіх" було чітке уявлення про розміри світу, в якому живе людина, і його єдність за локальної розмаїтості. Теоретично, а багато в чому й практично, до послуг людини ставала чи могла стати будь-яка частина поверхні планети, будь-яке її багатство. Так само, принаймні теоретично, мешканець якоїсь території діставав змогу познайомитися з бажаною ділянкою Землі. Наразі уточнення розмірів поверхні планети, її ресурсів стали абсолютною підвалиною усталення світоглядної парадигми щодо обмеженості та кінечності середовища проживання людина. Нині ж, за наявності сучасних засобів зв'язку та комунікації, єдність та обмеженість людського довкілля взагалі унаочнюється до краю: якщо на супутникові планети навколоземний переліт можна здійснити майже за годину, то обсяг середовища нашого існування взагалі постає вельми невеликим.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Усталення цілісного образу планети» з дисципліни «Екологічна культура»
