Відповідно до цього, формувалось уявлення в кожній із цивілізацій про себе як про певний "центр світу". Зокрема, на цю роль у різні часи претендували Мохенджодаро, Афіни, Александрія, Єрусалим, низка "Римів": перший власне Рим, другий — Константинополь, третій — Москва. В географії Ератосфена (282-192 до н. е.) центр світу — в Середземномор'ї; йому добре відомі басейни Середземного та Чорного морів, внутрішні водойми та берегова лінія Азії, британські та скандинавські землі, Індія, Цейлон тощо. Сувора Скіфія тут займає поважне місце, охоплюючи східну та південно-східну частину Європи та західну частину Азії. Наступний великий географ античності Клавдій Птолемей (ІІ ст. н.е.) центр світу переміщує вже до Атлантики; самі частини світу тут практично позбавлені розмірності, а постають як три (Європа, Африка, Азія) рівнообширні частини кола. Та все ж для греків ойкумена переважно концентрувалася навколо меридіану Родосу, обабіч від якого, подібно до накидки-хламиди, розгортається світ. За часів еллінізму греки відраховували центр світу від гори Олімп чи Дельф, скандинави — від Асгарду, індуси — від гори Меру, вавілоняни — від Ніппуру, християни від Єрусалиму. Що стосується останнього, то він начебто є центром світу, визначеним самим Господом: "Прямо перед храмом Гробу Господнього, за зовнішньою стіною, неподалік місця, яке називають Голгофою, — писав теолог Беовульф, — існує місце під назвою Коло, яке сам наш Господь Ісус Христос позначив і, власноручно вимірявши, оголосив центром світу".
Ви переглядаєте статтю (реферат): «"Центр" світу» з дисципліни «Екологічна культура»
