Визначення стійкості геосистем до чинника антропогенно-техногенного тиску
Антропогенний і техногенний вплив на ландшафт зда-тен викликати деградацію його компонентів або їхніх сполук (руйнування або суттєве порушення природних екологічних зв’язків, що зумовлюють обмін речовин та енергії у межах геоекосистеми). Деградація структури ландшафту загалом – крайній ступінь зміни структури ландшафту, що виявляється у суцільній втраті здатності відповідної території виконувати відновні функції. Суцільна деградація ландшафту починаєть-ся з деградації одного компонента і поступово охоплює всі інші. Найчастіше негативні зміни ландшафту починаються з деградації ґрунтів. Вплив антропогенних чинників на ландшафти багато-плановий. За обсягом викидів одне з перших місць посідають ав-тотранспорт і теплоенергетика, поставляючи в атмосферу продукти згорання викопного палива (вугілля, нафти, газу) і їхніх похідних (мазуту, бензину та ін.). Основні забруднювачі – оксиди вуглецю й азоту, сірчистий ангідрид, пил, нафто-продукти, токсичні важкі метали (свинець, кадмій, ртуть, цинк та ін.) і поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ). Особливо високі концентрації важких металів у вики-дах і осадах очисних споруд гальванічних виробництв, де концентрація кадмію, вісмуту, олова і срібла в тисячі, а свин-цю, міді, хрому, цинку і нікелю – в сотні разів вища за клар-ки літосфери. Високими кларками концентрації характеризу-ються також підприємства з переробки кольорових металів, машинобудівні і металообробні заводи, інструментальні це-хи, пил яких вирізняється найширшою асоціацією забрудню-вачів – до них належать вольфрам, сурма, кадмій, ртуть (ти-сячі КК*), свинець, вісмут, олово, мідь, срібло, цинк і миш’як (сотні і десятки КК). Окремі виробництва мають свої специ-фічні забруднювачі (зварювання і виплавлення спецсплавів – марганець; переробка брухту кольорових металів – миш’як; металообробка – ванадій; виробництво нікелевого концентра-ту – нікель, хром, кобальт; алюмінію – алюміній, берилій, фтор та ін.). Нафтопереробна, нафтохімічна промисловість постав-ляє в довкілля головним чином газоподібні сполуки (оксиди азоту, вуглецю, діоксид сірки, вуглеводні, сірководень, хлори-сті і фтористі сполуки, феноли та ін.), вміст яких іноді в деся-тки і сотні разів перевищує їхні гранично допустимі концент-рації (ГДК) в атмосфері. Деякі хімічні виробництва, окрім га-зів, поставляють в середовище багато мікроелементів (коксохімічне виробництво — ртуть — n • 1000 КК; лакофарбні виро-бництва – ртуть, кадмій – n • 1000 – 10 000 КК; виробництво синтетичного каучуку – Сг – n • 100 КК). Будіндустрія відрізняється загалом меншими концен-траціями хімічних елементів у відходах. Серед підприємств будівельних матеріалів великим техногенним навантаженням на середовище вирізняються цементна проми-словість, виробництво вогнетривкої цегли і теплоізоляційних виробів, в пилу яких є сурма, свинець, срібло, іноді ртуть. За ступенем концентрації і комплексом хімічних елементів-забруднювачів комунально-побутові відходи (по-бутове сміття, каналізаційні осади, мули міських очисних споруд) не поступаються промисловим відходам. Звалища також є вторинними джерелами забруднення довкілля. На деяких з них за багато років накопичуються ве-ликі маси різноманітних побутових, а іноді і промислових відходів. Ґрунти звалищ і фільтрати у десятки і сотні разів порівняно з фоновими ґрунтами збагачені цинком, міддю, оловом, сріблом, свинцем, хромом та іншими елементами. Розвіювання матеріалу звалищ і просочування стоків ведуть до забруднення навколишніх ґрунтів, поверхневих і підземних вод. За законами техногенної міграції забруднення одного з компонентів ландшафту впливає на хімічний стан усіх ін-ших, зумовлюючи їхнє забруднення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визначення стійкості геосистем до чинника антропогенно-техногенного тиску» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
