«СХІДНИЙ ВАЛ» («Ostwall») — стратегічний оборонний рубіж нім. військ восени 1943. Перехід Червоної армії до стратегічних наступальних дій, низка невдач Вермахту на Сх. фронті спонукали нацистське кер-во до переоцінки своїх можливостей і поступового переходу до принципово нових рішень щодо подальшого ведення війни. Якщо влітку 1941 німці наступали на фронті 3 тис. км, улітку 1942 — 1 тис. км, то влітку 1943 вони змогли створити наступальне угруповання військ на ділянці фронту лише в 300 км. Ще навесні 1943 в А.Гітлера та його оточення почала формуватись ідея переходу до стратегічної оборони на противагу сподіванням деяких нім. генералів на вдалий літній наступ. Після поразки під Курськом (нині місто в РФ) ця ідея трансформувалася в конкретні рішення. 11 серпня 1943 А.Гітлер віддав наказ про обладнання стратегічного оборонного рубежу нім. військ, який було названо «С.в.» Його основою мав стати Дніпро в середній течії, на південь від Запоріжжя по р. Молочна, на півночі — рубіж по лі-
нії р. Сож (прит. Дніпра), міст Орша, Вітебськ (нині місто і центр Вітебської обл., Білорусь), Псков (нині місто в РФ). Із середини вересня 1943 в документах Вермахту цей оборонний рубіж у смузі груп армій «Південь» та «А» отримав кодове найменування позиції «Вотан» (ім’я бога війни у давніх германців), на півночі — позиції «Пантера». У пропагандистських акціях залишалося первинне найменування — «С.в.» Передній край оборони проходив по лінії командних висот, прикритих потужними водними перешкодами, оборонний рубіж мав обладнуватися 2—3-ма оборонними позиціями з розвиненою системою траншей, опорних пунктів, довготривалих вогневих точок, протитанкових та протипіхотних загороджень. Готовність оборони визначалася на 15 листопада 1943. Організовуючи стратегічну оборону, нім. кер-во розраховувало на перехід до позиційної боротьби, утримання захоплених територій, знекровлення наступаючих рад. військ, проведення політ. комбінацій щодо розриву антигітлерівської коаліції та створення сприятливих умов для гідного завершення війни. Кер-во груп армій «Південь» та «А» у серпні—вересні 1943 достатньо вдало організувало відхід підлеглих військ на стратегічний оборонний рубіж. Проте німцям повною мірою здійснити задумане не вдалося. «С.в.» залишився пропагандистським міфом. Інженерні роботи не були завершені, війська лише частково зайняли оборонні позиції. Рад. з’єднання, що з 20-х чисел вересня 1943 виходили до Дніпра, з ходу захопили на правому березі 23 плацдарми. У ході Мелітопольської наступальної операції 1943 була прорвана пд. ділянка оборонної позиції «Вотан». Подальший хід подій показав, що перехід Вермахту до стратегічної оборони не забезпечив стабілізацію фронту та втягування сторін у форми позиційної збройної боротьби. Літ.: Наступление 1-го Украинского (Воронежского) фронта на киевском направлении в 1943 году (краткий оперативный очерк). М., 1951; Бирюзов С.С. Суровые годы, 1941—1945. М., 1966; Уткин Г.М. Штурм «Восточного вала». М., 1967; Москаленко К.С. На юго-западном на-
правлении: Воспоминания командарма, кн. 2. М., 1973; Мюллер-Гиллебранд Б. Сухопутная армия Германии 1933—1945, т. 3. М., 1976; Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни. К., 1996; Манштейн Э. Утерянные победы. М., 2002; Карель П. Восточный фронт, кн. 2. М., 2003; Михалев С.Н. Военная стратегия: Подготовка и ведение войн Нового и Новейшего времени. М., 2003. В.М. Грицюк, О.Є. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««СХІДНИЙ ВАЛ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
