СУБАШИЛИК — територіальноадм. одиниця в Османській імперії (до поч. 19 ст.), зокрема й на території сучасної України. Субашилики об’єднувалися в санджаки, а з 1362 — також у бейлербеїлики (з 1590-х рр. — ейялети). С. — елемент тимарної військово-ленної системи. С. був водночас і військово-мобілізаційною одиницею, місцем дислокації загону воїнів-сіпагів. Очолювалися субашами, які мали адм., військ., поліційні та фінансові повноваження. Адміністрацію С. становили черібаші — помічники субаші. Більшість субашів становили освічені раби немусульманського походження та сини беїв. С. поділявся на зеамет (земля в користуванні субаші) та тимари (наділи сіпагів). Центром С. зазвичай було містечко. Наприкінці 18 — на поч. 19 ст. С. було ліквідовано разом із тимарною системою у зв’язку з ліквідацією феодалізму, створенням податкової адміністрації та поліції. Літ.: Fisher A.W. Azow in the 16 and 17th centuries. «Jahrbhcher fhr Geschichte Osteuropas», 1971, bd 21, nr. 2; Abrahamowicz Z. Die thrkische Herrschaft in Podolien (1672—1699), 2: Die administrative Einteilung des vil>yeti KamaniHe. В кн.: Habsburgisch-osmanische Beziehungen. Wien, 1983; Дашкевич Я.Р. Економіка і заселення Кам’янеччини під час турецької окупації: 80-ті рр. 17 ст. В кн.: Проблеми економічної географії Поділля. Кам’янець-Подільський, 1988; Ko»odziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672—1699. Warszawa, 1994; Іналджик Г. Османська імперія.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУБАШИЛИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
