АЗОВ (від тюркського «азак» — гирло) — місто обл. підпорядкування Ростовської обл., РФ, райцентр. Розташов. на лівому березі Дону, за 7 км від впадіння ріки у Таганрозьку затоку Азовського м. Залізнична ст., порт.
Поселення на тер. А. існувало з часів еллінської колонізації Пн. Причорномор’я і було відоме як центр транзитної торгівлі та експортер продукції рибальського промислу Боспорського царства. Згодом його контролювали хозари; в 10 — 1-й пол. 11 ст., ймовірно, входило до Тмутороканського князівства. 1067 захоплене половцями і отримало назву Азак. Із серед. 13 ст. — під владою Золотої Орди. В серед. 14 ст. місто перетворилося на торг. факторію венеціанців (яких згодом потіснили генуезці), які, за назвою в антич. часи тутешньої річки — Танаїс (нині Дон), називали його Тана. 1475 місто разом з ін. італ. колоніями в Пн. Причорномор’ї захопили турки і зробили його центром своєї військ. присутності в межиріччі Дону і Волги. Фортеця А. — одна з найвідоміших у Пн. Причорномор’ї — мала три ряди кам’яних стін, 11 наріжних бастіонів; в ній міг розміщуватися 4-тис. гарнізон із 200 гарматами. Спираючись на А., турки обмежували контроль Росії над приволзькими мусульманськими спільнотами та блокували активність донських козаків. Для останніх оволодіння А. стало стратегічним завданням. Козац. вісь Дніпро— Дон зробила А. значущим і для України (він потрапив до епічної традиції українців: відомою є дума «Втеча трьох братів з Азова»). 1559 фортецю брав в облогу кн. Д.Вишневецький. 1637 донські та запороз. козаки взяли А. і утримували його до 1642 (див. «Азовське сидіння» 1637—1642). Укр. козаки також брали участь в Азовсько-Дніпровських походах 1695— 1696, в результаті яких А. перейшов до Росії. За Прутським трактатом 1711 А. знову повертається до Туреччини. За Бєлградським мирним договором 1739 А. остаточно увійшов до складу Російської імперії. З часом значення А. в регіоні занепадає, поступаючись місцем спочатку м. Таганрог, а згодом м. Ростов-на-Дону (нині обидва міста в РФ). Літ.: Смирнов Н.А. Россия и Турция в XVI—XVII вв., т. 2. М., 1946; Челеби Э. Книга путешествий: Походы с татарами и путешествия по Крыму (1641—1667). Симферополь, 1996; Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном у XVI — середині XVII ст. К.—Запоріжжя, 1998. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АЗОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
