КОНИСЬКИЙ Олександр Якович (літ. псевдоніми — О.Верниволя, Ф.Горовенко, О.Перебендя, Полтавець та ін.; 18(06).08. 1836— 12.12(29.11).1900) — письменник, публіцист, громад. діяч. Належав до роду Кониських. Н. на х. Переходівка (нині село Ніжин. р-ну Черніг. обл.). Закінчив Ніжин. дворянське уч-ще та Черніг. гімназію. Після невдалої спроби здобути вищу освіту в Ніжин. юрид. ліцеї (див. Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька) і відбуття військ. служби з 1854 служив на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві. Здав екстерном іспити на кандидата прав, а після селянської реформи 1861 зайнявся адвокатською практикою, сподіваючися захищати інтереси «визволених невільників». Опублікував кілька праць на професійні теми, зокрема статтю «Судебные следователи в Полтавской губер-
нии» («Московские ведомости», 1861). Вів активну літ. (з 1858) і громад. діяльність, був членом київ. громади (див. Громади), займався організацією недільних шкіл. Опублікував укр. прописи (1862), підручник з арифметики (1863), а 1882 — читанку для укр. шкіл. Підготував також підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою. В січ. 1863 був заарештований і в позасудовому порядку висланий до Вологди (нині місто в РФ), потім — до Тотьми (нині місто Вологодської обл., РФ). 1865 отримав дозвіл виїхати за кордон для лікування. 1866 вернувся в Україну і від кінця року жив у Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом. Займався адвокатською та літ. працею. Від 1872 після зняття нагляду переселився до Києва. Упродовж 1869—73 опублікував бл. 15 статей з питань цивільного процесу у фаховому ж. «Судебный вестник». Був одним з ініціаторів заснування 1873 у Львові Літературного товариства імені Шевченка. У 1880-х рр. обирався гласним Київ. міської думи, тоді ж захопився проблематикою звичаєвого права. Опублікував у виданні полтав. губернського земства «Земский обзор» статтю «Мировой суд и народные обычаи» про нехтування мировими суддями (див. Мировий суд) звичаєвого права (1883) та «Письма из Юго-Западного края» про правовий режим чиншового володіння (1884; див. Чинш). Вів активну публіцистичну діяльність в Галичині, зокрема, тривалий час матеріально й інтелектуально підтримував літ.-наук. і політ. час. «Правда», який відіграв визначну роль у формуванні укр. нац. свідомості. У цьому виданні опублікував кілька оглядів про держ. лад європ. країн, проблемні статті про земельну власність і правовий статус укр. селянства, переклад укр. мовою статті рос. адвоката і громадського діяча В.Танєєва «Права чоловіка в імперії Російській» (1890). Був ініціатором перетворення в 1892 Літ. т-ва імені Шевченка в Наукове товариство імені Шевченка. Автор двотомної біографії Т.Шевченка «Тарас Шевченко-Грушівський» (1898), численних поезій і прозових творів, найвідоміші се-
ред яких «Семен Жук і його родичі» (1873) і «Юрій Горовенко» (1883), у них порушуються питання нац. відродження України. Значна частина його літ. творів містить у своїй основі юрид. сюжети, викриває негативні явища в діяльності царської адміністрації і суду, здирництво тогочасної адвокатури: «Суддя Гарбуз» (1875), «Антін Калина» (1881— 82), «Народна педагогія» (1886), «Стельмахи» (1887), «Козарський ланок», «У “тісної баби”» (обидва — 1889), «Баба Явдоха» (1897), «Ранком в Алупці» (1898), «Сікутор», «Хвора душа» (обидва — 1899), «Бугай» (1901), «Наввипередки» (1903). Йому належить цикл «оповідань з кримінальної хроніки»: «Каторжний», «Тюрма за волю» (обидва — 1881), «Драма в тюрмі», «Чи злочинець, чи ненужний» (обидва — 1885), «Конокрад Іван Дранка» (1887). Кілька поезій присвятив темі тюрми, заслання і каторги. Опублікував казку-пародію на царський суд «Собача правда» (1894). П. у м. Київ. Збірки його вибраних творів публікувалися 1899—1903, 1927, 1986, 1990. Національний гімн на його слова в обробці О.Кошиця і музику М.В.Лисенка «Боже Великий Єдиний, нашу Вкраїну храни» традиційно використовується в церемонії інавгурації Президента України та під час ін. офіц. урочистостей. Літ.: Доманицкий В. Библиографический указатель сочинений А.Я. Конисского, написанных по-малорусски. «Киевская старина», 1901, № 1; Франко І. Олександр Якович Кониський. «ЛНВ», 1901, кн. 1; Авдикович О. Огляд літературної діяльності Олександра Кониського. Перемишль, 1908; Єфремов С. Вступна стаття. В кн.: Кониський О. Вибрані твори, кн. 1. К., 1927; Сиваченко М.Є. Олександр Кониський. В кн.: Кониський О.Я. Оповідання. Повість. Поетичні твори. К., 1990. І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конинський Олександр Якович» з дисципліни «Нарис історії України»
