Кондак (від грец. κпнфЬκйпн — короткий) та ікос (від грец. пqκпт — оселя, містилище) — це дві частини акафіста — похвальної пісні на честь Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці чи святого. Найстаршим і зразковим акафістом вважається «Акафіст Божій Матері», написаний у 7 ст. на честь урятування Богородицею Константинополя від персів і аварів. Він складається з 25 пісень: 13 кондаків і 12 ікосів. Кондак та ікос мають однаковий зміст, проте в кондаку він викладений коротко, а в ікосі — більш широко (у зв’язку з цим кондак називають темою, а ікос — розвитком теми), ікоси стоять після кондаків і співаються після них. У грец. оригіналі кондак та ікос подані одним і тим же віршованим розміром. Кондаки та ікоси співають поза добовим колом богослужіння (це
Устав студійський і Кондакар (створений, вірогідно, у КиєвоПечерському монастирі, нині Києво-Печерська лавра). Кінець 11 — початок 12 ст. Сторінка з нотними знаками.
коло містить: дев’ятий час, вечірню, повечір’я, опівночницю, утреню, перший час, третій час, шостий час, Літургію). За поясненням митрополита Ефеського Марка (15 ст.), першим творцем кондаків був св. правосл. Церкви преподобний Роман Солодкоспівець (5—6 ст.), який прибув із Сирії до Константинополя. Романові, як пише Марк, приснилася Пресвята Богородиця, яка вручила йому чистий сувій і повеліла цей сувій проковтнути; прокинувшись, він відчув натхнення й проспівав свій перший кондак «Діва днесь». Літ.: Никольский К. Обозрение богослужебных книг православной Российской Церкви по отношению их к церковному уставу. СПб., 1858; Акафіст Пресвятої Богородиці світлій оселі вигнанців бездомних. Б/м, 1946; Наука про службу Божу. К., 1993; Петровский А.В. Кондак. В кн.: Христианство, т. 1. М., 1993; Барсов Н.И. Икос. Там само; Дещиця М. Малий український церковно-історичний словник. Львів, 1994; Молебни та акафісти, найчастіше вживані. Жовква, 1996; Пуряєва Н. Словник церковнообрядової термінології. Львів, 2001. П.В. Голобуцький, О.В. Зорька.
Благовіщенський кондакар. Кондак Борису і Глібу. Початок 12 ст. Фрагмент.
Устав студійський і Кондакар (створений, вірогідно, у КиєвоПечерському монастирі, нині КиєвоПечерська лавра). Кінець 11 — початок 12 ст. Фрагмент сторінки з ілюстрацією.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНДАК ТА ІКОС» з дисципліни «Нарис історії України»
