КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ВСЕСВІТНЬОЇ КУЛЬТУРНОЇ ТА ПРИРОДНОЇ СПАДЩИНИ 1972
КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ВСЕСВІТНЬОЇ КУЛЬТУРНОЇ ТА ПРИРОДНОЇ СПАДЩИНИ 1972 — міжнар.-правовий документ, прийнятий Ген. конференцією ЮНЕСКО 16 листоп. 1972 в м. Париж (Франція). Набула чинності 17 груд. 1975. Ратифікована 158 д-вами, у т. ч. УРСР (2 січ. 1988). Складається з преамбули, 8 розділів, 38 статей. У преамбулі наголошується, що пошкодження або зникнення будь-яких елементів тієї чи іншої культ. цінності або природного середовища є згубним збідненням спадщини всіх народів світу, а також що охорона культ. та природної спадщини лише на нац. рівні може бути недостатньою у зв’язку з обсягом засобів, яких вона потребує, і за браком екон., наук. і тех. ресурсів. Під міжнар. охороною культ. та природної спадщини в конвенції мається на увазі «створення системи міжнародного співробітництва і допомоги для надання державам — сторонам Конвенції допомоги в зусиллях, спрямованих на збереження й виявлення цієї спадщини» (ст. 7).
Обов’язок забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію і передачу майбутнім поколінням культ. та природної спадщини, яка є на тер. певної д-ви, покладається насамперед на цю державу. Для реалізації даного положення кожна д-ва повинна максимально використовувати наявні в неї ресурси, а в разі необхідності — міжнар. допомогу та співробітництво, що передбачає фінансове, наук., тех. і худож. сприяння (ст. 4). На підставі положень конвенції утворено Міжурядовий к-т охорони культ. і природної спадщини (ст. 8), який за зверненнями д-в складає, поновлює й публікує «Список всесвітньої спадщини» та «Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою» (ст. 11). Внесення пам’ятки до одного із цих списків є підставою для надання їй координованої ЮНЕСКО міжнар. допомоги з боку д-в та міжнар. оргцій. У Списку всесвітньої спадщини Україну нині репрезентують нац. історико-культурні заповідники «Києво-Печерська лавра» (див. Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник) і «Софія Київська», а також істор. центр м. Львів. Частина тер. нац. історико-архіт. заповідника «Кам’янець», розташована в каньйоні р. Смотрич (прит. Дністра) разом з комплексом фортифікаційних споруд, номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як «Культурний ландшафт каньйону в м. Кам’янецьПодільський». Згідно зі ст. 15 конвенції, засновано Фонд всесвітньої спадщини, який акумулює кошти для здійснення програм охорони всесвітньої спадщини. Завдяки створенню к-ту і фонду визначилася постійна юрид., адм. та фінансова структура всесвітнього міжнар. співробітництва у сфері охорони найвизначніших об’єктів культ. і природної спадщини. Норми конвенції на міжнар. рівні набувають подальшого розвитку і втілення у двох формах: 1) практичній — у вигляді здійснення програм порятунку такої спадщини. Прикладом такої роботи стали міжнар. кампанії з урятування Акрополя (Афіни, Греція); пам’яток Нубії (істор. область у серед. течії р. Ніл від 1-го порога у м. Асуан (Єгипет)
на півночі й до м. Хартум (столиця Судану) на півдні), Мальти; стародавніх міст Мавританії та ін.; 2) теор. — йдеться про розвиток положень і принципів конвенції в ін. міжнар. актах. Кожна д-ва-учасниця конвенції може звернутися по міжнар. допомогу (ст. 19—29); така допомога вважається справою всього людства, незалежно від того, якій д-ві належить пам’ятка. В.В Максимов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ВСЕСВІТНЬОЇ КУЛЬТУРНОЇ ТА ПРИРОДНОЇ СПАДЩИНИ 1972» з дисципліни «Нарис історії України»
