Монголо-татари, які повернулися в 1242 р. з походу на Польщу й Угорщину, осіли в Криму, що став улусом — провінцією Золотої Орди — та управлявся намісником великого хана. Столицею Кримського улусу до середини XIV ст. стало місто Кирим — «Крим», побудоване золотоординцями на південному сході Кримського півострова. У XIV ст. назва міста Крим поступово перейшла на весь півострів. На початку XII ст. у Криму, на південному узбережжі, з'являються колонії у вигляді торгових факторій, засновані Венеціанською республікою. У результаті запеклої боротьби венеціанців витісняють генуезці. У 50-60-х pp. XIV ст. гену-езці захоплюють Балаклаву й Судак. У їхніх руках опиняється все чорноморське узбережжя від Керчі до Балаклавської бухти, яке вони назвали «капітанство Готії». Генуезці купували і продавали сукно, зброю, ювелірні вироби, хутр, шкіри, прянощі, мед, віск, сіль, зерно, рибу, ікру, маслинову олію і вино. У 1443 р. чингізід Хаджі-Девлет Прей у Литві був проголошений кримським ханом, за допомогою військ великого литовського князя Казимира IV і підтримки місцевої знаті повернувся на Кримський півострів і оголосив його територію Кримським ханством, що складалося з власне Криму, Північного Причорномор'я й Таманського півострова. Столицею ханства стало місто Крим — Солхат (Старий Крим). Незабаром Хад-жі-Гірей заснував на берегах ріки Чуруксу місто Бахчисарай («палац у садах»), що став за правління його сина Менглі Гірея новою кримською столицею.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРИМ У ПЕРІОД ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ» з дисципліни «Історія України»
