Як відомо, історія — одна з найдавніших наук. З появою перших держав почалося фіксування та опис найголовніших подій і фактів. Сам термін «історія» — давньогрецького походження і означає «розповідь про минуле». Він вживається у двох основних сенсах: 1) історія — це процес розвитку природи та суспільства; 2) комплекс суспільних, гуманітарних наук (історична наука), які вивчають минуле людства в усій його конкретності та багатоманітності. Серед 2000 наук історія посідає особливе місце. На відміну від інших наук, вона розглядає процес розвитку суспільства в цілому, аналізує всю сукупність явищ суспільного життя, усі його аспекти (економіку, політику, культуру), їх взаємозв'язки та взаємообумовленості. У той же час кожна з існуючих наук (суспільних, економічних, технічних) за час розвитку людського суспільства пройшла свою історію. І на сучасному етапі всі науки та види мистецтва обов'язково включають історичний розділ, наприклад історія фізики, історія музики, історія кіно тощо. Поєднання історичних та інших наук створює міждисциплінарні науки, такі як історична географія, історична геологія тощо. Історія — це процес, рух, пізнання у часі. Вона вивчає факти, події та процеси на базі історичних джерел. Прийнято поділ на всесвітню (загальну) історію та історію окремих країн і народів. Крім того, існують окремі галузі історії: військова, економічна, політична тощо. У цьому курсі розглядається багатомірний історичний процес та варіантність можливого його розвитку, діяльність різних політичних сил з об'єктивним аналізом позитивних та негативних сторін кожного з них у прогресивному розвитку суспільства, фактори, які визначали соціально-політичний вибір мас та політичної еліти. Історична наука розкриває не один єдиний можливий шлях розвитку, а різні, іноді протилежні шляхи. Визнання варіантності розвитку визначає особливу важливість відповіді на запитання: чому, з яких причин процес пішов саме в цьому, а не в іншому напрямку? При цьому важливо вивчення причин не лише перемоги одного варіанта, а й поразки іншого.
та збереження минулого людства, засвоєння позитивних та негативних уроків його розвитку. Важливим є також порівняння Історія виконує кілька соціально важливих функцій. Визначення цих функцій дає можливість відповісти на запитання: для чого потрібно знати історію України? Без знання цієї історії неможливе відтворення 9 10 основних аспектів розвитку провідних країн світу та України протягом останніх ста років. Узагалі, народ без історичної пам'яті приречений на деградацію. Тому першою функцією історії України, як і інших галузей історичних знань, є пізнавальна, інтелектуально-розвиваюча. Людське співжиття — це така ж частина світового буття, як і життя природи, що нас оточує, і його наукове пізнання — така ж незборима потреба людського розуму, як і вивчення життя природи. Історичний процес розкривається в явищах людського життя, а явища ці надзвичайно різноманітні, стосуються зовнішнього та внутрішнього життя країни, міжнародних відносин, діяльності історичних осіб. Таким чином, пізнавальна функція — це вивчення історичного шляху провідних країн світу, народів, які їх населяли, відображення всіх явищ та процесів, що складають сучасну історію. Відомий політичний діяч і публіцист XIX ст. М. Чер-нишевський зазначав: «Можна не знати тисячі наук і все-таки бути освіченою людиною; але не любити історії може тільки людина, зовсім не розвинута розумово». Друга функція — практично-політична. Сутність її в тому, що історія як наука, виявляючи на підставі теоретичного осмислення історичних фактів закономірності, тенденцій розвитку суспільства, допомагає розробляти науково-обґрунтований політичний курс, уникати суб'єктивних рішень. В єдності минулого, сучасного й майбутнього — корені інтересу людей до своєї історії. Французька письменниця слов'янського походження Софія Сепор писала: «Історія вміщує у собі досвідченість світу і розум віків». Для того щоб знати, які ідеї, програми можуть бути реалізовані в цьому суспільстві в конкретний час, необхідно добре вивчити накопичений суспільством досвід, ретельно зважити й оцінити його. Це особливо потрібно сьогодні, коли ми живемо в часи протиборства різних ідеалів, течій та програм, й і від того, яку з них оберемо, залежить наше майбутнє. Історія того, що є, — це історія того, що було, і того, що буде. Іншими словами, ми сьогодні живемо так, тому що вчора ми так працювали, жили, тобто знаходилися в певних історичних умовах. «Історія — учителька життя» — говорили стародавні римляни. Щоб дізнатися, куди і як іти суспільству у своєму розвитку, необхідно знати, звідки, з якого стану воно вийшло і який його історичний шлях. Таким чином, практично-політична функція полягає не лише в узагальненні конкретного фактичного матеріалу чи відтворенні найголовніших подій та процесів. Ці завдання підпорядковані конкретній меті — створенню об'єктивної та цілісної історії світу, без знання якої неможливе засвоєння позитивного й негативного досвіду минулого, осмислення подій сьогодення та розробка перспектив розвитку людства загалом і України зокрема. Науково-історичний підхід до історії передбачає вивчення різноманітних явищ політичного життя у їх хронологічному розвитку, виявлення взаємозв'язку минулого, сьогодення й майбутнього. Розуміння досягнень та невдач на різних історичних етапах збагачує наші знання про причини й тенденції соціальних змін та перспектив розвитку. Точне й цілісне відображення історії передбачає також відтворення певного явища, подій із властивими їм рисами і специфікою в конкретно-історичних умовах. Це, у свою чергу, сприяє подоланню проявів волюнтаризму й суб'єктивізму в практично-політичних діях і рішеннях. Третя функція — світоглядна.. Вивчення історії України безпосередньо впливає на формування світогляду людини. Історія створює документальні й хвилюючі розповіді про визначні події минулого, видатних державних діячів та героїв, яким суспільство багато в чому зобов'язане своїм розвитком. Світогляд — бачення світу, суспільства. Закони його розвитку можуть бути науковими, якщо спираються на об'єктивну реальність. У суспільному розвитку об'єктивна реальність — це історичний факт. Історія, її фактологічний бік є фундаментом, на якому ґрунтується наука про суспільство. Щоб висновки з історії були дійсно науковими, необхідно вивчати всю сукупність фактів, які стосуються цього процесу без винятку, і лише тоді можна отримати об'єктивну, адекватну картину дійсності, а значить, забезпечити науковість пізнання. Історія, на відміну від природничих і технічних наук, має величезний виховний потенціал. Знання історії свого народу формує громадянські якості, зокрема патріотизм; показує роль особистості в історії; дозволяє пізнати моральні цінності людства в їхньому розвитку, виховувати на прикладах діяльності державних діячів та національних героїв, бачити й негативне в історичному розвитку суспільства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття «історія»» з дисципліни «Історія України»
