Предмет, метод і завдання дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
Людина в системі суспільного виробництва та економічних відносин посідає центральне місце. Вона визначає цілі та напрями розвитку виробництва, організує його. Ефективність економіки будь-якого суспільства визначається насамперед якістю наявного трудового потенціалу та способом його включення в суспільне виробництво. Якісне відтворення трудового потенціалу, способи його поєднання із засобами виробництва, ефективність трудової діяльності — усе це залежить від якості управління трудовим потенціалом. У методології наукового пізнання оперують такими взаємопов’язаними поняттями, як об’єкт, предмет та метод вивчення і наукового дослідження. Об’єктом називають ту об’єктивну реальність, на яку спрямована пізнавальна діяльність людини в межах конкретної галузі науки. Стосовно управління трудовим потенціалом об’єктом дослідження є трудовий потенціал суспільства, який є узагальнюючим показником процесу становлення і розвитку людини в трудовій діяльності. Предметом пізнавання можуть бути досліджувані характеристики, властивості, відносини об’єкта, його поведінка, процеси, які в ньому відбуваються, способи регулювання цих процесів тощо. Предметом управління трудовим потенціалом як науки і навчальної дисципліни є складна система регулювання процесів відтворення, що включає формування, розподіл, перерозподіл, обмін, використання та захист трудового потенціалу на макроекономічному рівні. Знаряддям теоретичного дослідження є метод як спосіб або сукупність прийомів цілеспрямованого вивчення проблеми. Предмет і метод тісно пов’язані між собою. Дослідження складних предметів вимагає застосування багатьох взаємодоповнюваних методів. Це повною мірою стосується й управління трудовим потенціалом як складної системи, що включає такі підсистеми: органи управління; нормативно-правову базу і ресурсне забезпечення; науково-дослідні установи; освітні заклади; служби профорієнтації та зайнятості; процедури управління; організаційні заходи; відповідні комп’ютерні технології; інформаційне забезпечення тощо. Для дослідження такої складної системи, як управління трудовим потенціалом застосовується сукупність різноманітних методів: статистичних; формально-логічних; економіко-математичних; структурно-функціональних; аналізу й прогнозу; нормативних; анкетування; опитування; балансового; програмно-цільових та інших. Дисципліна «Управління трудовим потенціалом» входить до блоку дисциплін фахової підготовки бакалаврів і посідає одне з чільних місць серед професійно орієнтованих дисциплін. У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: теоретичні основи управління трудовим потенціалом у масштабах держави; вимоги до формування та використання трудового потенціалу, його професійної підготовки й перепідготовки; нормативно-правову базу та ресурсне забезпечення використання трудового потенціалу; сутність мотивації економічної активності населення, фактори та методи мотивації економічної активності; загальні поняття рівня життя і формування доходів населення; особливості суспільної організації праці; принципи побудови та напрями державної соціальної політики; елементи та методи управління трудовим потенціалом. Курс «Управління трудовим потенціалом» має міжгалузевий характер, побудований на об’єктивних законах та механізмах ринкової економіки і тісно пов’язаний з низкою дисциплін (рис. 1.1.1).
Рис. 1.1.1. Взаємозв’язок дисципліни «Управління трудовим потенціалом» з іншими суміжними дисциплінами Теоретичним фундаментом, на який спирається курс «Управління трудовим потенціалом», є філософія, політична економія, макроекономіка, мікроекономіка та правознавство. Теоретичні положення та висновки цих наук служать правильному розумінню теоретичних засад управління трудовим потенціалом. Дисципліна «Управління трудовим потенціалом» спирається на економіку праці, психологію і соціологію праці. Курс «Управління трудовим потенціалом» пов’язаний з низкою таких дисциплін, як трудове право, фінанси, економічний аналіз, статистика, інформаційні системи і технології, які дають уявлення про джерела та зміст інформації, потрібної для ефективного управління трудовим потенціалом. Він також тісно пов’язаний з такими дисциплінами, як державне управління, розміщення продуктивних сил, демографія, наукова організація і нормування праці, ринок праці, менеджмент та ін. У широкому розумінні цей зв’язок обумовлений спільністю об’єкта дослідження, але конкретні його вияви і структура мають свої особливості в кожній навчальній дисципліні. Дисципліна «Управління трудовим потенціалом» у свою чергу є базою для вивчення низки конкретних економічних дисциплін — наприклад, «Управління продуктивністю», «Управління персоналом», «Ринок праці». Головне завдання дисципліни «Управління трудовим потенціалом» — сформувати у студентів стійкі знання теорії управління трудовим потенціалом, допомогти набути вмінь і навичок самостійно розробляти заходи щодо вдосконалення системи управління трудовим потенціалом. Головне завдання складається з таких складових: дати уявлення про сутність категорій «трудові ресурси», «економічно активне населення», «трудовий потенціал»; розкрити формування трудового потенціалу та регулювання демографічних і міграційних процесів; розглянути систему управління трудовим потенціалом, її нормативно-правову базу; розглянути формування загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня трудового потенціалу; розкрити фактори та методи мотивації економічної активності населення, інструменти реалізації соціальної політики в системі управління трудовим потенціалом; визначити умови, чинники та резерви підвищення ефективності використання трудового потенціалу; вивчити зарубіжний досвід управління трудовим потенціалом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Предмет, метод і завдання дисципліни «Управління трудовим потенціалом»» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
