Внутрішньофірмовий ринок праці є основною частиною сфери, де зайнято населення, та відіграє вирішальну роль в процесах відтворення та розподілу робочої сили. На цьому ринку діє система соціально-трудових відносин, котрі обмежені рамками однієї організації (організація в даному випадку в широкому понятті). Головними особливостями внутрішньофірмового ринку праці є: по-перше, те, що внутрі цього обмеження визначається ціна робочої сили і, по-друге, здійснюється це за адміністративними правилами і процедурами, встановленими на конкретному підприємстві з дотриманням загальнообов’язкових законодавчих актів. Однак ці правила і процедури встановлюються під впливом стратегічних цілей організації, особливостей корпоративної культури, еталонів поведінки тощо. А тому реалії купівлі-продажу робочої сили не завжди співпадають з теоретичними посилками. Так, заробітна плата іноді визначається не дією закону попиту і пропозиції, а в адміністративному порядку. На мікрорівні це може призвести або до надлишку, або до нестачі робочої сили. На макрорівні через внутрішньофірмові ринки праці діє сукупний попит і сукупна пропозиція праці. Тому держава має розробляти та застосовувати такі заходи, котрі, відповідаючи економічним законам, здійснювали б регулюючий вплив на адміністративні рішення підприємств будь-яких форм власності і підпорядкування. В цьому аспекті важлива сторона внутрішньофірмового ринку праці, яка потребує державного впливу – це внутрішньофірмовий рух робочої сили. На кожному підприємстві періодично виникає дисбаланс між наявною робочою силою і робочими місцями, тобто між попитом і пропозицією праці. Тому є дві причини. Перша причина – це тимчасовий вихід з ладу частини робочих місць, причому, вихід позаплановий, через аварії, перебої у постачанні сировини, матеріалів, комплектуючих, палива, електроенергії тощо. В результаті якась кількість працівників на певний період стає незайнятою. Виникає тимчасова вимушена незайнятість або внутрішньофірмове безробіття. Іноді це призводить до звільнення працівників і виходу їх на зовнішній ринок праці. Друга причина – це тимчасова відсутність працівників на робочих місцях через травми, хвороби, нещасні випадки, прогули або виникнення вакансій в результаті звільнень працівників з різних причин (вихід на пенсію, призов до Збройних сил тощо) з діючих робочих місць чи введення в дію нових робочих місць. Коли дисбаланс виникає з першої причини – фірма намагається зберегти цей резерв робочої сили і не витрачатись на підготовку і підвищення кваліфікації нових працівників. Якщо ж дисбаланс виникає з другої причини – це послаблює виробничу дисципліну і погіршує роботу через тимчасовий дефіцит робочої сили. Тому треба приймати упереджувальні заходи цьому явищу. Упереджувальним заходом щодо забезпечення організації відповідним персоналом у кількості і якості служить маркетинг внутрішньофірмового ринку праці. Маркетинг внутрішньофірмового ринку праці – же сукупність управлінських методів і відносин, які поєднують у єдине ціле основні функції стосовно внутрішньофірмового врівноваження попиту і пропозиції робочої сили, забезпечення поліпшення її якості та підвищення конкурентоспроможності. Головна ціль маркетингу ринку праці – за рахунок реалізації необхідних заходів досягнути забезпечення відповідної поточним завданням і стратегічним цілям кількості і якості персоналу. Для цього докорінно змінюється процес управління персоналом в організації. Головне місце займають стратегічні проблеми управління персоналом на підприємстві. Цей процес стає цілісною системою. Кадрова політика суцільно суміщується з концепцією розвитку підприємства, і виражається в комплексі галузей кадрової політики, які представлені на рис. 1.2.2. Ці складові кадрової політики спрямовані на забезпечення надійного маркетингу на внутрішньофірмовому ринку праці і є регулятором, який створює передбачуваність процесів найму і звільнень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зайнятість на внутрішньофірмовому ринку праці» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
