Економічна теорія розглядає інвестування як взаємодію про-позиції капіталу і потоку інвестиційних можливостей. Було б по-милковим дійти висновку, що безперервний потік інвестиційних можливостей подає для оцінки сам себе. Тільки інвестиційні проблеми «проявляють» себе у вигляді поломки обладнання, яке вже неможливо відремонтувати, саме тоді, коли виконується за-мовлення найбільш шанованого клієнта. Взагалі, чим раніше мо-жна визначити інвестиційну можливість, тим більшим буде мас-штаб винагороди. Для будь-якої організації існує потенційний набір інвестицій-них можливостей, які збігаються за своєю суттю з виробленими цілями і стратегією компанії. Завдання саме керівництва полягає в тому, щоб здійснювати творчий пошук по визначенню такого набору. Багато середніх і великих компаній розуміють подібний стан речей і саме тому роблять серйозний наголос на інноваціях і розвитку, віддаючи їм пріоритет на рівні організації, заохочуючи ранню ідентифікацію інвестиційних можливостей. Важко визна-читися відносно того, як багато часу необхідно приділяти генера-ції проектів. Вартість проігнорованих можливостей не показується прямо у звіті по доходах, на відміну від витрат на пошук і дослідження. Більшість фірм готує річний бюджет капіталу, в якому пе-релічуються інвестиційні проекти, що передбачаються для кожного з підрозділів (пропозиції «знизу — нагору»), разом зі стратегічними проектами, запланованими керівниками вищого рівня. Зарубіжний досвід свідчить, що з досліджуваних фірм понад 65 % готують капі-тальний бюджет на два роки наперед. Багатьом компаніям необхід-но зробити оціночні підрахунки капітальних витрат на період понад п’яти років або навіть на десятирічний проміжок. Капітальний бю-джет, коли він підготовлений, переглядається і перевіряється вищим керівництвом і фінансовими підрозділами компанії і після цього за-тверджується як базис для планування на наступний рік. Зазвичай немає потреби затверджувати витрати на окремі проекти у рамках капітального бюджету. Це повинно бути зроблено завчасно через процедуру затвердження вимог на фінансування і на практиці вимагає значно більшої глибини аналізу, ніж та, що наводиться у бюджеті капіталу. Керівництво вирішує, до якого ступеня потрібно децентралізувати інвестиційний процес. Тут визначаються перевірка і детальний аналіз (включаючи розробку окремого капітального бюджету) інвестиційних проектів, що повинні бути передані керівникам підпорядкованих підрозділів. Одним з таких найпростіших методів є делегування всіх інвестиційних пропози-цій, вартість яких не перевищує певну, наперед визначену суму. Інші методи делегування пов’язані з природою проекту, напри-клад стратегічні міркування, високоризиковані проекти або прое-кти, що не включені у бюджет капіталу і потребують затвер-дження на вищому рівні. Більшість великих компаній (74 % з досліджуваних) мають спеціальні посібники з бюджетування ка-піталу, що включають інструкції і контрольні листи, за якими здійснюються важливі процедури у процесі інвестування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інвестиційні можливості» з дисципліни «Інвестиції»
