Валютний курс та його різновиди. Режими обмінних курсів
У відкритих економіках переміщення товарів і капіталів між країнами, котре супроводжується обміном валют, зумовлює особливості рівноваги на грошовому ринку та монетарної політики. Валюта – це будь-який платіжний засіб, який може бути використаний у міжнародних розрахунках. Якщо економічні суб’єкти країни можуть безперешкодно обмінювати національну валюту на іноземну за офіційними пропорціями обміну, то така валюта вважається вільно конвертованою. Якщо обмін контролюється, то валюта вважається неконвертованою. Базове співвідношення цін двох валют представляє собою валютний (обмінний) курс. Розрізняють номінальній і реальний обмінні курси. Номінальний обмінний курс – це ціна однієї валюти, виражена через певну кількість іншої, або відносна ціна валют двох країн. Пропорції обміну можуть встановлюватись на законодавчій основі або визначатися в процесі взаємного котирування валют. Валютним котируванням називають спосіб визначення валютних курсів за задіяних ринкових механізмів. Існують три методи котирування валютного курсу: пряме, обернене та крос-котирування. Пряме котирування визначає ціну одиниці іноземної валюти, виражену в одиницях національної валюти (1 дол. = 5 грн. або 5 грн./дол.). Обернене котирування означає оцінку одиниці національної валюти певною кількістю іноземної (1 грн. = 0,2 дол. або 0,2 дол./грн.). Номінальний обмінний курс може бути визначений як курс національної валюти (обернене котирування) – відношення кількості іноземної валюти, запропонованої в обмін на національну до кількості національної валюти, запропонованої в обмін на іноземну ; , або як обмінний курс іноземної валюти (пряме котирування): . Крос-котирування – це співвідношення між двома валютами, яке розраховується опосередковано, за допомогою валюти третьої країни. Для макроекономічного моделювання, зокрема у графічних моделях валютного ринку, номінальний і реальний курс звичайно приймаються як рівні і розглядаються як ціна іноземної валюти на національному валютному ринку, тобто у прямому котируванні. В залежності від режиму функціонування розрізняють дві системи –фіксованих і гнучких валютних курсів. У другій третині ХХ ст. склалися і функціонують дві змішані системи обмінних курсів – регульовані фіксовані та керовано плаваючі. Фіксований валютний курс – це офіційно встановлене співвідношення національних валют, котре ґрунтується на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах. Це твердий курс національної валюти, за яким уряд офіційно зобов’язується вільно обмінювати національну валюту на іноземну і навпаки без будь-яких обмежень. Фіксовані валютні курси існували за системи золотого стандарту та Бреттон-Вудської валютної системи. В умовах золотого стандарту врегулювання платіжного балансу буле можливе за рахунок скорочення золотих резервів держави. Однак забезпечення стабільності умов міжнародної торгівлі досягалося ціною значних внутрішніх макроекономічних коливань. Гнучкий (плаваючий) валютний курс – це обмінний курс, котрий вільно змінюється під впливом попиту на валюту та її пропонування, і на який за певних обставин держава може впливати шляхом валютних інтервенцій. Вільні гнучкі (плаваючі) курси складаються на валютному ринку стихійно, в залежності від співвідношення попиту на валюту та її пропонування, і уряд та центральний банк країни не втручаються у цей процес, не несуть жодних зобов’язань з підтримки заданого курсу. Регульовані гнучкі (плаваючі)курси складаються під впливом політики уряду. Вони встановлюються центральним банком країни з врахуванням зміни стану платіжного балансу, обсягів валютних резервів та інших макроекономічних показників і підтримуються або ж змінюються шляхом валютних інтервенцій. У більшості країн домінують механізми „спільного плавання“ в різних його варіантах. „Спільне плавання” – це режим гнучких обмінних курсів валют двох або декількох країн з узгодженими межами взаємних курсових коливань (прив’язаного плавання). Якщо кількість національної валюти за одиницю іноземної збільшується (обмінний курс зростає), то в системі прив’язаного курсу цю зміну називають девальвацією внутрішньої валюти, а в режимі плаваючого курсу – знеціненням внутрішньої валюти. І навпаки, якщо одиницю іноземної валюти можна купити за меншу кількість національної (обмінний курс падає), то в умовах прив’язаного курсу відбувається ревальвація внутрішньої валюти, а в умовах плаваючого курсу – її подорожчання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Валютний курс та його різновиди. Режими обмінних курсів» з дисципліни «Економічна теорія»
