Монополія і конкуренція. Моделі рівноваги монополії
Монополія – це наявність на ринку лише одного продавця і багатьох покупців, монопсонія – наявність лише одного покупця при багатьох продавцях. Обидві ринкові структури виражають крайню форму недосконалої конкуренції, полярну протилежність досконало конкурентного ринку. До характерних рис монополії відносять наступні: єдиний продавець на ринку – якщо продукцію виробляє тільки одна фірма, вона уособлює цілу галузь; виробництво специфічного однорідного продукту, який не має близьких і досконалих замінників; ринкова влада – спроможність продавця як єдиного виробника товару, а за умов монопсонії – покупця як єдиного споживача впливати на ціну товару; заблокований вступ в галузь. Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. Відповідно до джерел походження бар’єрів виділяють кілька їх форм: бар’єри, створені економією від масштабу; бар’єри, створені державою (патенти, ліцензії та ін.); розмір ринку; власність на важливі види сировини. Будь-які бар’єри входження не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді, тому монополії в сучасній дійсності рідкісні, переважно підтримуються державою. У досягненні мети – максимізації економічного прибутку – монополія зустрічається з трьома обмеженнями – витратами виробництва, попитом на продукцію монополії та ціною продукції. Основною відміною становища фірми – монополіста є можливість впливати на ринкову ціну. Монополія сама призначає ціну на свою продукцію, при цьому вона може продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, а може для кожної групи споживачів призначати іншу. Модель поведінки монополії з єдиною ціною називається простою монополією. Можливість призначати ціну не означає, що монополіст буде прагнути встановити якнайвищу. Монополія уособлює галузь, тому стикається з кривою ринкового попиту, яка є типовою спадною і жорстко визначає співвідношення між ціною і обсягом так, що довільне маніпулювання цінами неможливе. Зміни у попиті та його еластичності можуть призвести як до зміни ціни і рівня випуску, так і до зміни лише ціни за незмінного обсягу випуску, або до зміни лише обсягу випуску за незмінної ціни. Тому вважають, що монополія не має кривої пропонування. Сукупні витрати монополіста формуються так само, як і витрати конкурентної фірми: їх динаміка у короткостроковому періоді зазнає впливу закону спадної віддачі, а у довгостроковому – впливу ефекту масштабу. Сукупний виторг монополії обчислюється за формулою: , функція нелінійна, вона зазнає впливу спадного характеру ціни та цінової еластичності попиту, тому не може зростати нескінченно (рис. 7.1.б). Сукупний виторг на еластичному відрізку кривої попиту зі зниженням ціни зростає, на нееластичному – зменшується. Монополія завжди обирає оптимальний обсяг виробництва в межах еластичного відрізку кривої попиту. Середній виторг монополії завжди дорівнює ціні, а його крива співпадає з кривою попиту (рис. 7.1.а). Граничний виторг монополії завжди менший за ціну , його значення спадають значно швидше, ніж значення ціни, тому крива віддаляється від кривої попиту (рис. 7.1.а). Максимум сукупного виторгу досягається за нульового значення граничного виторгу і відповідає точці одиничної еластичності на кривій попиту. Оптимізація рішення монополії щодо виробництва і пропонування продукції на ринку передбачає двохетапну процедуру: на першому етапі фірма-монополіст одночасно вибирає оптимальний обсяг випуску і ціну продукції; на другому – обчислює результати діяльності в оптимальному режимі – наскільки вона буде прибутковою або збитковою – з тим, щоб розробляти стратегію свого подальшого розвитку. Для визначення оптимального обсягу виробництва монополіст використовує загальне правило вибору оптимального обсягу випуску . Крива попиту показує ціну, за якою оптимальний обсяг продукції може бути проданий. Рівноважна монопольна ціна завжди перевищує граничні витрати: . Точка, яка графічно визначає комбінацію ціни та обсягу випуску, що забезпечує монополісту максимізацію прибутку, називається точкою рівноваги Курно (точка на рис. 7.3). Поведінку монополіста у короткостроковому періоді, як і поведінку конкурентної фірми, вивчають за допомогою двох моделей рівноваги: моделі (рис. 7.2) та моделі (рис. 7.3). Для монополії, як і для будь-якої іншої фірми, справджуються загальні умови прибутковості та збитковості. Монополія максимізує економічний прибуток, якщо на оптимальному обсязі випуску ціна . Економічний прибуток монополіста, як і будь-якої фірми, обчислюється як або . У короткостроковому періоді монополіст виробляє, доки покриває свої змінні витрати, , тому деякий час може працювати, мінімізуючи збитки. Для монополії також існують умова беззбитковості, коли , і умова закриття, коли . Однак ситуації збитковості і закриття нетипові для монополії. У довгостроковому періоді монополіст виробляє лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати, оптимальний масштаб виробництва визначається за правилом: . Рівноважна ціна монополіста і в довгостроковому періоді перевищує середні і граничні витрати: , а обсяг випуску завжди менший, ніж ефективний масштаб виробництва. Завдяки бар’єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді отримує економічний прибуток. Для монополії не властивий парадокс прибутку. Поведінка монопсоніста є дзеркальним відображенням поведінки монополіста (рис. 7.4). Як єдиний покупець товару, він має справу з висхідною кривою ринкового пропонування, яка відображає його середні видатки на покупку товару . Висхідний характер кривої пропонування означає, що купівля додаткової одиниці товару потребує підвищення ціни на весь обсяг покупок, тому граничні видатки монопсоніста зростають швидше, ніж середні. Крива граничних видатків відхиляється ліворуч вгору від кривої середніх видатків. Крива попиту відображає спадну граничну вигоду монопсоніста від купівлі кожної одиниці товару . Оптимальна кількість товару, яку купує монопсоніст, визначається за правилом максимізації вигоди монопсоніста: . Графічно вона відповідає точці перетину кривої попиту з кривою граничних видатків. Ціну товару монопсоніст знаходить за кривою пропонування. Монопсонічна ціна завжди нижча за граничні видатки і граничну вигоду товару для покупця .
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Монополія і конкуренція. Моделі рівноваги монополії» з дисципліни «Економічна теорія»
