Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у су- спільстві тимчасово вільних коштів. Банківська система шляхом надання кредитів організовує та обслуговує рух капіталу, забез-печує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Залежно від форми, в якій кошти передаються кредитором пози-чальнику, розрізняють дві форми кредиту — товарний і грошовий. У товарній формі виникають кредитні відносини між продав-цями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. В умовах ринкової економіки типовим є грошовий кредит. Залежно від суб’єктів кредитних відносин, їх організації та ці-льового призначення позичок кредит поділяється на ряд видів: внутрішньоекономічний, або національний, та зовнішньоеконо-мічний, або міжнародний і банківський, державний (позичальни-ком або кредитором виступає держава), міжгосподарський (нада-ється одним суб’єктом господарювання іншому і включає комерційний кредит, дебіторсько-кредиторську заборгованість та ін.); виробничий та споживчий (видається відповідно на вироб-ничі та споживчі цілі). Провідним видом кредиту є банківський, тобто кредит, котрий надають і одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і подають їх у позички. Таким чи-ном, банківський кредит — це двосторонній рух грошових кош-тів на засадах повернення. Мобілізовані банками ресурси як частина позичкового фонду країни спрямовуються на три укрупнені об’єкти кредитування: 1) формування основних коштів суб’єктів господарювання та інші інвестиційні цілі; 2) формування їх оборотних коштів; 3) споживчі цілі. В економічній літературі не існує єдиної думки щодо класифіка-ції кредитів. Так деякі економісти, змішуючи різні критерії та озна-ки класифікації, виділяють такі види кредитів, якими можуть корис-туватися суб’єкти господарської діяльності: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, споживчий, бланковий, консорціумний. Комерційний кредит — це товарна форма кредиту, яка визна-чає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і ха-рактеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кре-диті регулюють свої господарські відносини і можуть створюва-ти платіжні засоби у вигляді векселів — зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані то-вари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем на-дається відстрочка платежу. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою век-селя, інші угоди про надання кредиту не укладаються. Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом: — сплати боржником за векселем; — передачі векселя відповідно до чинного законодавства ін-шій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); — переоформлення комерційного кредиту на банківський. У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою ве-кселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, перед-бачених договором сторін. Лізинговий кредит — це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладан-ням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об’єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транс-портні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (бу-динки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно. Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб’єкт госпо-дарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу в установлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємст-во, організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей). Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеці-альні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використо-вувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою. Споживчий кредит — кредит, який надається тільки в націо-нальній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та по-слуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачене умовами кредитного договору. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визнача-ються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об’єктом кредиту-вання. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних до-ходів, за винятком обов’язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об’єкта кредиту-вання, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування ко-штів з особистого вкладу, депозитного рахунка, переказами через пошту або готівкою. Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення, тільки під зобов’язання повернути кредит) із засто-суванням підвищеної процентної ставки та тільки надійним по-зичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах. Консорціумний кредит може надаватися позичальнику банків-ським консорціумом такими способами: а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності; б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті; в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кре-дитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції. Кредитні операції — це відносини між кредитором і дебіто-ром (позичальником) з приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їх повернення й оплати. Кредитні операції банків поділяються на: активні і пасивні. Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції. Позичкові операції — це дії робітників банку (кредитних за-снувань) з надання і (або) одержання кредитів, їх повернення й оплати відповідних процентів, а депозитні операції — дії тих же робітників з розміщення і (або) залучення до себе внесків, їх по-вернення й оплати процентів. Основний предмет позичкових операцій — кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), поверта-ється, оплачується; відповідно депозитних операцій — внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних папе-рів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхід-них випадках оплачується. Кредити комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш зручною є така класифікація банківських кредитів: за основними категоріями позичальників кредити поділяються на ті, що надаються: а) галузям народного господарства; б) населенню; в) державним органам влади. За цільовим спрямуванням кредити поділяються на: а) виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів); б) споживчий (споживчі цілі населення). Залежно від кількості кредиторів розрізняють кредити: а) надані одним банком; б) консорціальні; в) паралельні, що передбачають участь у їх наданні кількох банків. При цьому кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах. За характером і способом сплати процентів: а) з фіксованою процентною ставкою; б) з плаваючою процентною ставкою; в) зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів; г) зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (ди-сконтний кредит). За строками користування: а) короткострокові — до 1 року; б) середньострокові — до 3 років; в) довгострокові — понад 3 роки. Строк кредиту, а також проценти за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховують-ся з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за його користування. Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із ви-тратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити можуть надаватись для формування ос-новних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо. За забезпеченням: а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінни-ми паперами); б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхо-вої організації); г) незабезпечені (бланкові). За ступенем ризику: а) стандартні кредити; б) кредити з підвищеним ризиком. За методами надання: а) у разовому порядку; б) відповідно до відкритої кредитної лінії; в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов’язання). Залежно від порядку погашення: а) водночас; б) у розстрочку; в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); г) з регресією платежів; д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Класифікація кредитів комерційних банків» з дисципліни «Гроші та кредит»
