ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 11
Гостей: 11
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Фінанси » Гроші та кредит

ВНЕСОК Дж. М. КЕЙНСА У РОЗВИТОК КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ
Теорія грошей посідає чільне місце в науковій спадщині одно-го з найвідоміших економістів ХХ ст. Дж. М. Кейнса. Їй він по-святив цілий ряд праць, зокрема «Трактат про грошову реформу» (1923), «Трактат про гроші» (1930) і «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936).
Оцінюючи в цілому внесок Кейнса в теорію грошей, слід зро-бити такі два зауваження:
1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних пи-тань теорії грошей — їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номі-налістичної теорії, називаючи гроші витвором держави, а вартість їх визначав як результат кількісного співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті, тобто з позицій кількісної теорії . Кейнс також неодноразово підкреслював, що за незмінності всіх інших чинників впливу на ціни зміна кількості грошей прямо впливає на рівень цін, хоч цей вплив не є прямо пропорційним.
2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворюваль-ному процесі. Щодо цих питань він цілковито дотримувався ме-тодології монетаристської теорії грошей, за якою головним об’єктом наукових досліджень повинні бути прикладні аспекти вико-ристання грошей в економіці.
Дж. М. Кейнс не тільки спирався на напрацювання своїх попе-редників, а й пішов значно далі в напрямі завершення теорії «регу-льованих грошей», «керованої інфляції», дослідження монетарно-го впливу на економічний цикл, на розвиток виробництва тощо.
Ідея Туган-Барановського про вплив кількості грошей на ціни і виробництво через механізм дисконтного процента не тільки ля-гла в основу теорії грошей Кейнса, а й виявилася ключовим її еле-ментом. Через процент та інвестиції він визначав прямий шлях впливу кількості грошей на процес відтворення, а в процентній по-літиці вбачав основний важіль монетарної політики держави.
Разом з тим Дж. М. Кейнс не був простим поглиблювачем ідей кількісної теорії грошей. Він посідає своє особливе місце у світовій економічній думці взагалі і в теорії грошей зокрема. Ця особливість проявляється в цілому ряді теоретичних висновків щодо механізму впливу грошей на реальний сектор економіки і ролі монетарної по-літики в державному регулюванні економіки, які не вписувалися у загальний процес розвитку неокласичної теорії грошей.
Спираючись на дослідження економічних криз, які періодично потрясали світову економіку протягом 50-ти останніх років, Дж. М. Кейнс дійшов висновку, що в нових умовах ринковий ме-ханізм суспільного відтворення не спроможний самостійно, на засадах саморегулювання забезпечити достатню ринкову рівно-вагу і рівномірність економічного розвитку. Тому виникла об’єктивна необхідність доповнити цей механізм державним регулю-ванням економіки.
Дж. М. Кейнс остаточно відкинув постулати класичної теорії, що «гроші не мають значення» у відтворювальному процесі, що це лише другорядний технічний інструмент, і довів протилежне: гроші мають суттєве значення і виконують самостійну роль у розвитку економіки. Вони активно впливають на мотиви поведі-нки економічних суб’єктів, на їх господарські рішення і тому є джерелом стимулювання підприємницької активності і розвитку виробництва. Тим самим він відкинув «класичну дихотомію», що створила глибокий розрив між сферою реальної економіки і гро-шовою сферою. Головним каналом зв’язку між цими сферами Кейнс визнав норму процента, яка зазнає впливу сил грошового ринку (попиту і пропозиції грошей) й одночасно сама впливає на прийняття рішень про майбутні інвестиції.
З цих двох кейнсіанських положень випливало третє — про можливість ефективного регулювання грошей і свідомого вико-ристання їх державою як інструмента впливу на економіку, про проведення дійової монетарної політики з метою згладжування коливань економічного циклу та впливу на економічний розвиток взагалі. Отож, він створив закінчену концепцію «керованих гро-шей», що базувалася на широкому державному регулюванні про-позиції грошей та була спрямована на забезпечення стимулюван-ня ефективного попиту. Гроші стали об’єктом державного регулювання й одночасно інструментом державного втручання в економічні процеси через механізм монетарної політики.
Кейнс змістив центр аналізу ролі грошей в економіці з довго-строкових часових інтервалів, як це робили неокласики, на коро-ткострокові, тому що тільки на цих інтервалах можливо було з’ясувати механізм економічного циклу та вияснити зв’язок гро-шей з його розвитком. Це був новий підхід, який дав можливість Кейнсу зробити принципово нові висновки.
Зокрема він довів, що на короткострокових інтервалах вплив гро-шей на економіку здійснюється не за постулатами кількісної теорії, тобто не тільки через ціни, а й з допомогою інших інструментів, пе-редусім норми процента. До цього висновку він прийшов у результаті поглибленого дослідження «теорії касових залишків», сформованої кембриджською школою. Кейнс глибоко вивчив роль процента в ди-наміці реальної економіки, насамперед через зв’язок «процент — ін-вестиції». Зміна норми процента безпосередньо впливає на інвести-ційну активність економічних суб’єктів: при підвищенні процента вона знижується, а при зниженні — підвищується. Динаміка ж інвес-тицій безпосередньо впливає на зміну інвестиційного попиту, зайня-тості, масштабів виробництва, темпів економічного зростання.
Ланцюг причинно-наслідкових зв’язків у грошовому механіз-мі впливу на економіку Кейнс вибудував за такою схемою: зміна грошової пропозиції зумовлює зміну рівня процентної ставки, що, у свою чергу, веде до зміни в інвестиційному попиті і через мультиплікативний ефект — до зміни обсягів номінального ВВП. У зв’язку з цим передатний механізм впливу грошей на реальну економіку, що випливає з кейнсіанської концепції, може бути ви-ражений такою формулою:
М – Пр – І – Пз – ВВП,
де М — маса грошей,
Пр — ставка процента,
І — попит на інвестиції,
Пз — загальний обсяг платоспроможного попиту,
ВВП — номінальний обсяг виробленого ВВП.
Отже, ця формула має спрощений вигляд порівняно з форму-лою передатного механізму Туган-Барановського, оскільки не враховує таких факторів, як прямий вплив зміни пропозиції гро-шей на платоспроможний попит та психологічна оцінка економі-чними суб’єктами вартості грошей (інфляційні очікування).
Уведення в передатний механізм процента та інвестицій знач-но розтягнуло ланцюг зв’язку між масою грошей і цінами, зроби-ло його не таким жорстким, що сприяло розширенню меж збіль-шення пропозиції грошей без інфляційних наслідків. Це дало підстави Кейнсу захищати переваги «слабкої» валюти перед «твердою», допустимість помірної інфляції, доцільність політики «дешевих грошей». Він вважав таку інфляцію цілком виправда-ною платою за активізацію кон’юнктури ринку, стимулювання ефективного попиту з метою сприяння зайнятості та економічно-го зростання.
У традиціях кембриджської школи Дж. М. Кейнс велику увагу приділив аналізу мотивів нагромадження грошей. У Кейнса їх три: трансакційний, обачності та спекулятивний. Перші два пов’язані з традиційною роллю грошей як засобу обігу та платежу. Вони здебільшого об’єднуються під загальною назвою «трансакційний попит», який залежить від обсягу товарообмінних угод чи доходу. Головна новизна, внесена Кейнсом, — виокремлення третього елемента попиту на гроші — попиту на спекулятивні залишки. Кейнс пов’язав його з динамікою ціни на фінансові активи, зок-рема облігації, тобто з процентом. Відтак він запровадив в аналіз розподілу індивідуумом свого доходу елемент вибору. І голо-вним чинником, що дуже важливо, регулювання спекулятивного попиту, як і всього попиту на гроші, Кейнс вважав норму проце-нта. Тому сукупний попит на гроші (М) у Кейнса складається з двох частин: трансакційного (М1), що є функцією доходу, і спе-кулятивного, що є функцією процента (М2):
М = М1 + М2 = L1(y) + L2(i),
де L1(y) — функція доходу;
L2(i) — функція процента.
Кейнс не виключав можливості руйнівної інфляції при надмі-рному зростанні пропозиції грошей. Нарощування її може досяг-ти такого рівня, за якого ставка процента знижується до критично низької межі. За нею економіка потрапляє в так звану «ліквідну пастку». Економічні суб’єкти віддають перевагу накопиченню ліквідності, перестають нарощувати дохідні активи, процентна ставка стабілізується і починає підвищуватися. У цих умовах пе-рестає зростати інвестиційний попит, розривається ланцюжок зв’язку між грошима і виробництвом. Подальше зростання про-позиції грошей спричинить розбалансованість ринків, зростання цін та високу інфляцію. У цьому Кейнс убачав слабкість монета-рного регулятора економіки.
Ці висновки дали Кейнсу підстави звернутися до фіскально-бюджетної політики як надійнішого та ефективнішого способу економічного регулювання. Він вважав, що з допомогою регулю-вання податків та дефіцитного бюджетного фінансування суспі-льних потреб можна більш оперативно і дійово впливати на пла-тоспроможний попит, ніж через монетарну політику.
Проте слід зауважити, що надто вільне дефіцитне фінансування з державного бюджету призводить до такого самого надмірного зростання попиту та руйнівної інфляції, як і тривале проведення монетарної політики «дешевих грошей». Тому проблема полягає не у виборі шляху «накачування» платоспроможного попиту — монетарного чи фіскально-бюджетного, а у визнанні ефективного попиту вирішальною ланкою відтворювального процесу і в абсо-лютизації його ролі в цьому процесі. Реалізація такого підходу протягом тривалого часу неминуче призведе до інфляції незалеж-но від обраного шляху «накачування» ефективного попиту, що згодом проявилось в реальній дійсності країн, що управляли своєю економікою згідно з рекомендаціями Дж. М. Кейнса.
Економічна теорія Кейнса глибоко вплинула на всю економічну думку Заходу. Вона була домінуючою протягом кількох десятиліть, її рекомендації широко застосовувалися в економічних програмах урядів більшості західних країн. Це пояснюється тим, що кейнсіан-ська доктрина з’явилася у розпалі великої економічної депресії 1929—1933 рр., коли традиційна монетарна політика була паралі-зована і виявилася неспроможною вивести економіку з глибокої кризи. Рекомендації ж Кейнса давали можливість активно впливати передусім на зайнятість і обсяги виробництва як «найвужчі» місця економічного розвитку, вказуючи шлях виходу з кризи.
Коли період «великої депресії» минув (значною мірою завдя-ки кейнсіанській політиці «дешевих грошей»), погляди економіс-тів і політиків усе частіше стали звертатися до її інфляційної складової. І в міру зростання інфляції падала довіра до кейнсіан-ських рецептів. Дедалі більше дослідників звертали увагу на те, що концепції Кейнса не пристосовані для аналізу господарських ситуацій, що характеризуються стійким підвищенням загального рівня цін. Це призвело до критики кейнсіанства наприкінці 60-х — на початку 70-х років і до швидкого розчарування у цьому вчен-ні. На перший план висунулася проблема інфляції і ролі в ній грошових чинників. Ця сфера аналізу завжди була традиційною вотчиною кількісної теорії. За кейнсіанством стійко закріпилася репутація «проінфляційної доктрини», що ігнорує цінову динамі-ку і приносить купівельну спроможність грошей у жертву за-вданням забезпечення високих темпів економічного зростання.
Загальне розчарування в чудодійному характері кейнсіанських рецептів посилило вплив прихильників неокласичної теорії гро-шей, які істотно обновили традиційну кількісну теорію, надавши їй вигляду сучасного монетаризму.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВНЕСОК Дж. М. КЕЙНСА У РОЗВИТОК КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ» з дисципліни «Гроші та кредит»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Форми безготівкових розрахунків
Аудит розрахунків з постачальниками та підрядниками
Дисконтований період окупності
Основні поняття електронної пошти, списки розсилки, телеконференц...
СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ


Категорія: Гроші та кредит | Додав: koljan (21.02.2011)
Переглядів: 1463 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП