Іґлтон, Тері (Eagleton, Terry) Нар. 1943 p., Сполучене Королівство. Критик-марксист Тері ІГлтон прийшов у марксистський рух на початку та в середині 1970-х pp. після "заворушень" у Північній Ірландії та світової енергетичної кризи. У своєму вступі до "Марксистської літературної теорії" (1996), співредактором якої він був разом із Дрю Мілні, Іґлтон вказує на те, що політичний марксизм скидався тоді на тяжкохворого звіра, приреченого загинути протягом наступного десятиліття під ударами економічної політики доби Рейґана—Тетчер. Проте Іґлтон твердить, що успіхи капіталістичного руху ще не означали, ніби марксизмові настав кінець, вони просто примусили критиків заново давати йому визначення. Він вважає, що тепер стало набагато важче сказати, що саме зумовлює існування марксизму (1996а: 3). У своїй праці "Марксизм та літературна критика" (1976) Іґлтон визнає, що марксизм як культурна, а передусім як літературна тема — надзвичайно складне явище. Далі він пропонує робоче визначення марксизму як "наукової теорії про людське суспільство та практику його перетворення" (1976: VII). Він також твердить, що марксизм описує людей, які зазнають гноблення в його різних формах. Гноблення, як і марксистська літературна теорія, не припинили свого існування з падінням залізної завіси в кінці 1980-х та на початку 1990-х pp. Можна навіть сказати, що ці події надали марксизмові нового дихання, оскільки його супротивник, капіталізм, знову став життєздатною системою. Що ж до Іґлтона, то він підійшов до марксизму не тільки через по-єв-ропейськи зорієнтовані теоретичні дискусії, а й через спроби його практичного застосування, побачені з американської перспективи. Хоч марксизм як інтелектуальна побудова та як суперник капіталізму виник у Європі, саме в Америці поле битви між ними здається більш очевидним, оскільки суспільство, підштовхуване споживацьким інтересом, вважається неодмінною складовою американського способу життя, але воно ж таки вочевидь обмежує можливості тих, кому пощастило менше й чиї інтереси Америка начебто обстоює. Навіть якщо не брати до уваги відродження капіталізму протягом 1980-х pp., марксизм здобув собі нове життя у світі постколоніалізму та постмодернізму. Постколоніальний рух використовує чимало марксистських праць для ілюстрації соціального та фінансового гноблення, яке терплять колонізовані народи під владою колонізаторів. Але саме на постмодернізмі та його зв'язках із марксизмом, як і з капіталізмом, Іґлтон зосередив свою увагу протягом останніх десяти років. У своїй праці "Ілюзії постмодернізму" (1996Ь) Іґлтон намагається пов'язати марксизм із постмодернізмом. У своїй передмові Іґлтон заперечує, що постмодернізм (що його він описує як зорієнтований на культуру та відмінний від постмодерності, що її він розглядає як власне історичний період) породив нову форму капіталізму, в якій інформація і технологія мають пріоритет над виробництвом, промисловістю та іншими зорієнтованими на працю видами діяльності. Проте далі у своєму дослідженні Іґлтон говорить, що марксизм і постмодернізм не обов'язково йдуть пліч-о-пліч, що існують певні відтінки, власне, чимало відтінків (постмодернізм має їх більше, твердить він), якими вони відрізняються між собою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Іґлтон, Тері» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
