Згідно із сучасною економічною теорією та практикою максимізація ринкової вартості кожної фірми розглядається як пріо-ритетне завдання фінансового менеджменту. Найвиразнішим показ-ником роботи компанії, у тому числі й банку, є ринкова ціна її акцій. Якщо вартість акцій не підвищується до очікуваного рівня, то акці-онери можуть зажадати позбавитися від них, що неминуче призведе до фінансових ускладнень і негативних наслідків. Головна мета банківського менеджменту полягає в максимізації вартості акціонерного капіталу банку, яка залежить від чистого прибутку та рівня ризику. Вартість акцій банку зростатиме, якщо очікується підвищення дивідендних виплат або знижується рівень ризику, що його приймає на себе банк. Якщо для компаній ринкова вартість акцій є найкращим показ-ником їх діяльності, то для банків такий метод оцінювання іноді не досить точний та надійний. Це пояснюється недостатнім рівнем ак-тивності проведення операцій з банківськими акціями як на міжна-родних, так і на національних ринках. Тому на практиці для оціню-вання діяльності банку використовують показники прибутковості. 1. Процентна маржа (процентний прибуток) банку визначається як різниця між процентними доходами та процентними витратами. 2. Непроцентна маржа (непроцентний прибуток) банку обчис-люється як різниця між непроцентними доходами (комісійні доходи, прибуток від торговельних операцій, штрафи отримані і т. ін.) та непроцентними витратами (комісійні витрати, витрати на утримання персоналу, експлуатаційні витрати і т. ін.). Показник непроцентної маржі часто буває від’ємним, оскільки непроцентні витрати, як пра-вило, перевищують непроцентні доходи. 3. Прибуток до оподаткування обчислюється як різниця між за-гальними доходами та загальними витратами і складається з проце-нтної та непроцентної маржі. 4. Чистий прибуток ѕ це прибуток, що залишається в розпоря-дженні банку після виплати податків ( прибуток після оподатку-вання). Наведені показники прибутковості вимірюються в грошових одиницях і значною мірою залежать від розмірів банку, а через це не придатні для порівняльного аналізу. Тому для виявлення ефекти-вності роботи банку здебільшого застосовують відносні показники прибутковості. 5. Чиста процентна маржа ЧПМ визначається як відношення різ-ниці між процентними доходами ПД і процентними витратами ПВ до активів А банку, %: (1.1) Чиста процентна маржа може обчислюватися щодо працюючих або загальних активів. У деяких країнах органи регулювання бан-ківської діяльності вважають за доцільне знаменником цього показ-ника брати активи, які приносять дохід (працюючі активи). Така думка ґрунтується на тому, що процентний прибуток потрібно порів-нювати лише з тією частиною активів, яка генерує сукупні доходи банку. Згідно з інструктивними матеріалами НБУ чиста процентна маржа обчислюється щодо загальних активів банку [5]. Пропонова-ний метод обчислення має на меті оптимізувати співвідношення працюючих та непрацюючих активів банку, оскільки активи, за якими не отримується дохід, значно знижують показник чистої про-центної маржі. 6. Чиста непроцентна маржа обчислюється як відношення не-процентного прибутку до активів банку. 7. Чиста маржа операційного прибутку визначається відношен-ням різниці між операційними доходами та операційними витрата-ми (включаючи процентні) до сукупних активів банку. Цей показник можна подати у вигляді двох складових — проце-нтного прибутку на одиницю активів та непроцентного прибутку на одиницю активів. Такий поділ дає уявлення про співвідношення до-ходів від основної діяльності (кредитів, інвестицій, лізингу тощо) та непроцентних доходів, одержаних від надання платних фінансових послуг клієнтам. Із загостренням конкуренції банки шукають нові «нетрадиційні» джерела доходів, які дають змогу диверсифікувати діяльність і підвищувати розмір сукупного прибутку за рахунок не-процентних доходів. 8. У випадках, коли непроцентна маржа банку має від’ємне зна-чення і розрахунок її співвідношення з активами втрачає сенс, доці-льно використовувати показник відношення непроцентних доходів до середніх загальних активів. Він характеризує залежність банку від таких видів діяльності, які не пов’язані з одержанням процентів (торговельні операції, комісійні, непередбачені доходи). 9. Чистий спред ЧС (спред прибутку) є традиційним показником прибутковості банку і визначається як різниця між середньозваже-ними процентами за активами та за пасивами банку, %: (1.2) де ПА — активи, які приносять процентний дохід; ПП — пасиви, за якими виплачуються проценти. За допомогою цього показника оцінюються ефективність вико-нання банком функції посередника між вкладниками та позичаль-никами, а також рівень конкуренції на ринку. Як правило, при заго-стренні конкурентної боротьби спред скорочується і менеджери банку змушені шукати інші шляхи одержання прибутків. 10. Чистий прибуток у розрахунку на акцію (EPS) визначається відношенням чистого прибутку до кількості звичайних акцій, що перебувають в обігу. Цей показник слугує індикатором рівня дохід-ності коштів, вкладених акціонерами в банк, і являє собою оцінку виплат на користь основних власників. Приклад 1.1 За даними балансу банку (табл. 1.1) розрахувати показники прибутко-вості: 1) процентну маржу ПМ; 2) чистий спред ЧС; 3) чисту процентну ма-ржу ЧПМ. Таблиця 1.1. БАЛАНС БАНКУ Активи Пасиви Показник Сумамлн грн. Середня ставка, % Показник Сума,млн грн. Середня ставка, % 1. Кредити2. Цінні папери3. Інші працюючі активи4. Непрацюючі активи 670370125155 252827– 1. Строкові депозити2. Депозити та кредити інших банків3. Кошти до запитання4. Капітал 125450520225 221820– Усього 1320 – 1320 – Розв’язання 1) ПМ = 0,25 · 670 + 0,28 · 370 + 0,27 · 125 – 0,22 · 125 – 0,18 · 450 – – 0,20 · 520 = 304,85 – 212,50 = 92,35 (млн грн.); 2)
3)
де ЧПМ1 розраховується щодо загальних активів, а ЧПМ2 — щодо працю-ючих активів. Найважливішими показниками діяльності банку є прибутковість активів і прибутковість капіталу. 11. Показник прибутку на активи ROA визначається відношен-ням чистого прибутку (після оподаткування) ЧП до середньої вар-тості загальних активів А, %: (1.3) ROA може застосовуватися як показник ефективності роботи ке-рівництва банку. 12. Показник прибутку на капітал ROE визначається відношенням чистого прибутку до вартості акціонерного капіталу банку К, %: (1.4) ROE показує рівень дохідності вкладених акціонерами коштів і може слугувати орієнтиром при виборі найпривабливішого напрям-ку інвестування. При цьому слід пам’ятати, що високий рівень до-хідності пов’язується з високим ризиком. Показники ROE та ROA істотно впливають на ринкову ціну ак-цій банку, тому менеджери у процесі управління банком приділяють особливу увагу саме цим коефіцієнтам та їх взаємозв’язку: (1.5) або (1.6) Така залежність вказує на взаємозв’язок прибутку із джерелами формування банківських ресурсів, а точніше зі співвідношенням власних та залучених коштів. Навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибу-тковості капіталу за рахунок максимально можливого використання боргових зобов’язань. Якщо за показник рівня ризиковості банку взяти відношення ак-ціонерного капіталу до активів банку, тобто частку власних коштів у загальній сумі коштів банку, то формули (1.5) і (1.6) вкажуть на фундаментальну залежність між ризиком і прибутком. Чим вищий прибуток, тим ризиковішою має бути структура балансу за інших однакових умов. Якщо ефективність роботи банку знижується, то для забезпечення бажаного рівня прибутковості капіталу необхідно прийняти вищий ризик — збільшити відношення зобов’язань до ка-піталу. Приклад 1.2 Якого рівня прибутковості активів має досягти банк, аби забезпечити прибутковість капіталу на рівні 20%, якщо відношення акціонерного капі-талу до активів становить 1) 1:25; 2) 1:10 ? Розв’язання (1.7) Звідси: 1) ROA1 = 20 · (1 : 25) = 0,8 (%); 2) ROA2 = 20 · (1 : 10) = 2 (%). Отже, якщо ризик банку як відношення власних та залучених коштів знижується, то для підтримки стабільного рівня прибутковості капіталу не-обхідно підвищити показник ROA з 0,8% до 2%. Іншим напрямком використання залежності між ROA та ROE є визначення цільових рівнів прибутковості у процесі планування дія-льності банку. За формулами (1.5) та (1.6) розраховується прибуток, необхідний банку, щоб досягти бажаного цільового значення прибу-тковості капіталу ROE для підтримання ринкової ціни акцій або по-ліпшення свого становища на ринку. Формулу (1.7) перепишемо у вигляді: (1.8) звідки ROА · А = ЧП. (1.9) Чистий прибуток банку дорівнює сукупним доходам, у тому чи-слі процентним ПД та непроцентним НД, за мінусом операційних витрат ОВ та податків П: ЧП = ПД + НД – ОВ – П. (1.10) Із наведених співвідношень визначають процентний дохід, не-обхідний банку для досягнення планових значень ROE: ПД = (ROA · A) – НД + ОВ + П. (1.11) Визначивши розмір процентного доходу, менеджмент може знайти відповідну структуру працюючих активів та планувати дія-льність банку на наступний період. Приклад 1.3 Перед менеджментом банку поставлено завдання підвищити показник прибутковості капіталу ROE до 16%. Банк має активи в розмірі 18 000 тис. грн., а капітал становить 1500 тис. грн. Операційні витрати плануються в розмі-рі 475 тис. грн., податки — 95 тис. грн., непроцентні доходи 70 тис. грн. Знайти процентний дохід, який забезпечив би бажаний рівень прибутковос-ті капіталу. Розв’язання ROA = 16 · 1 500 : 18 000 = 1,33 (%). Звідси випливає, що для досягнення показника прибутковості капіталу 16% необхідно за даної структури балансу забезпечити прибутковість акти-вів на рівні 1,33%. За (1.9) визначимо планову величину чистого прибутку: 0,0133 · 18 000 = 239,4 (тис. грн.). Процентний дохід банку обчислимо зі співвідношень (1.10) та (1.11): 239,4 + 475 + 95 – 70 = 739,4 (тис. грн.). Отже, за даного відношення капіталу та активів для досягнення рівня ROE в 16% необхідно одержати 739,4 тис. грн. доходів у вигляді процентів від працюючих активів. Маючи абсолютну величину процентних доходів, керівництво бан-ку може точніше планувати проведення конкретних активних операцій, обґрунтовано змінювати структуру активів та ефективніше організувати роботу структурних підрозділів. Структурний аналіз показників прибутковості банку дає змогу зробити висновки щодо причин ускладнен-ня у сфері банківських доходів та виявити проблемні аспекти діяльнос-ті, які потребують підвищеної уваги. Показники прибутковості відіграють важливу роль у діяльності банку, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку дозволяє поповнювати капітал, формує основу життєдіяльності та зростання банку, а також забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Завдання максимізації банківських прибутків розгляда-ється як ключовий напрямок роботи керівництва банку. Проте сфера управління прибутковістю не є автономною, а тому рішення щодо максимізації прибутків мають прийматися у взаємозв’язку з допус-тимими рівнями ризиків. Як відомо, між рівнем ризику і прибутку існує пряма залежність. Вищий рівень ризику надає потенційні можливості отримання під-вищеного прибутку, але не виключає можливості втрат. Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати невисокий, але стабільний прибу-ток. Отже, балансування між прибутковістю та ризиком, пошук оп-тимального їх співвідношення розглядається як одне з важливих і складних завдань, що постають перед менеджментом кожного банку. Узагальнюючи підходи до вирішення проблеми ризик-прибуток, можна виокремити дві основні моделі управління банком, які фор-малізують обрану ним політику поведінки на ринку. Перша модель управління максимізує прибуток П за умови обмеження рівня ризи-ку Р встановленням максимально допустимого його значення Р'. При цьому використовуються незбалансовані підходи до управління активами і зобов’язаннями банку, стратегії нехеджування ризиків. У другій моделі управління цільова функція мінімізує ризик, а обмеженням є вимога утримання показників прибутковості на пев-ному рівні, не нижчому за заданий П'. Така модель використовуєть-ся, коли рівень чистого прибутку, що його отримує банк, влаштовує керівництво і основною метою є стабілізація результатів. Це досяга-ється за допомогою збалансованих методів управління активами і зобов’язаннями та стратегій хеджування ризиків (рис. 1.1). На практиці менеджмент банку може паралельно використовувати обидві моделі, застосовуючи їх щодо різних видів банківських опера-цій. При цьому успіх у досягненні поставленої мети значною мірою залежить від методів управління ризиками, застосовуваних у банку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОВІСТЮ БАНКУ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
