Раціональність - провідний принцип сільськогосподарського землевикористання
Публічно-правове значення земель сільськогосподарського призначення, їхня незамінна роль для забезпечення продовольчої безпеки всієї країни роблять принцип раціонального використання земель всеосяжною вимогою для всіх суб'єктів земельних відносин. Тому і приватний власник, і орендар сільськогосподарських земель не можуть 1 Див.: Стативка А. М. Сільське господарство України та його інтеграція в міжнародні сільськогосподарські й торговельні організації: проблемні питання // Право України. - 2003. - № 4. - С. 4213. 71 РОЗДІЛ 4 керуватися лише особистою потребою одержання найбільшого доходу від цих земель, а дотримуватись правил їхньої посиленої правової охорони, яка є складовою поняття раціональності сільськогосподарського землеви користання. Під раціональністю землевикористання слід розуміти не стільки максимальну економічну ефективність, скільки наукову обґрунтованість і найбільшу доцільність використання найціннішої категорії земель з одночасним дотриманням екологічних правил їхньої охорони. Тому не випадково ст. 5 Земельного кодексу України закріпила як принцип земельного законодавства забезпечення раціонального використання та охорони земель. У зв'язку з особливою цінністю і, водночас, посиленою можливістю погіршення стану земель сільськогосподарського призначення цей принцип має для них першочергове значення. З цим пов'язана і потреба посиленої правової охорони цих земель, зокрема їхніх грунтів як "об'єкту особливої охорони" (ст. 168 ЗК України). Передбачена спеціальна порівняльна оцінка якості грунтів за їхніми основними природними властивостями, т. зв. бонітування грунтів (ст. 199 ЗК), збереження і навіть можливість покращення цієї якості теж є завданням раціональності їхнього використання. З цією метою передбачено природно-сільськогосподарське районування земель (ст. 179 ЗК). Принцип раціональності землевикористання має найбільше значення для земель сільськогосподарського призначення, оскільки для таких категорій земель, як землі житлової та громадської забудови, землі історико-культурного призначення, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, важливим є лише факт відведення земель, а не їхнє господарське використання. Для земель же сільськогосподарського призначення порядок і умови їхнього цільового виробничого (та іншого) використання складають основу змісту земельної правосуб'єктності. Принципове значення права раціональності сільськогосподарського землевикористання як істотна складова предмету земельного права чітко відмежовує останній від предмету цивільного права.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Раціональність - провідний принцип сільськогосподарського землевикористання» з дисципліни «Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України»
