період домінату законодавча влада імператора розглядається вже як один із проявів божої влади самого імператора. Тепер воля імператора набуває безпосереднього безумовного і загальнообов'язкового значення. Розпорядження імператорів мають загальну назву "конституцій". їх було чотири види: 1) Edicta - загальні розпорядження, які були обов'язковими як для службових осіб, так і для населення; 2) Decreta - імператорські рішення в судових справах; 3) Mandata - інструкції чиновникам і правителям провінцій; 4) Rescripta - відповіді імператора на запитання службових і приватних осіб. 38
У період домінату дуалізм двох систем jus civile і jus praetorium зберігається, але зникає jus gentium - право народів, оскільки в 212 році едиктом (законом) про громадянство римлян іміт. Каракали норми jus civile і jus praetorium поширюються й на перегринів. Користування імператорськими конституціями утруднювали їх численність та безсистемність. Виникла потреба в їх кодифікації. Проте потреба в кодифікації імператорських конституцій була викликана й деякими іншими причинами, а саме: 1) намаганням закріпити в твердій і систематизованій формі існуюче право, яке виражало правомочність рабовласників; 2) кризою і розпадом Римської імперії, західна частина якої зазнавала нападу варварів. Видання єдиного кодексу мало бути символом єдності Римської держави і права при політичному розділі на дві частини. Тому кодифікації надавалось політичного значення. Однак ініціативу кодифікації уряд не взяв на себе, спочатку вонабула-прю-ведена приватними особами. Так в кінці III ст. (295 р.) був виданий перший приватний Кодекс Грегоріана, названий на честь його укладача. Кодекс мав значне поширення і вміщував імператорські конституції від 196 до 295 року. Між 314 і 324 pp. невідомим Гермогеном було складено доповнення до Кодексу Грегоріана, яке містило більш пізні імператорські конституції. Це доповнення дістало назву Кодекс Гермогена. І лише в 428 р. імператор Феодосії! для складання кодексу призначив комісію з дев'яти осіб. Кодекс був виданий у 438 р. і мав назву Теодозіанський. До нього увійшли імператорські конституції, які вийшли після приватних кодифікацій. Кодекс складався з 16 книг, поділених за предметними титулами. Незважаючи на те, що кодекс видано на Сході, він набув значного поши^ рення і на Заході. У ньому були відображені всі ті зміни, які сталися в державній та приватноправовій сферахримського рабовласницького суспільства.-..
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Імператорські конституції» з дисципліни «Основи римського приватного права»
