Увага – це здатність до зосередження та спрямування нашої свідомості, основних сфер вищої нервової діяльності на певні предмети і явища, а також процеси життєдіяльності людини, від чого, в кінцевому підсумку, залежить якість відображення навколишнього світу. Вона може бути пасивною та активною. Пасивна увага обумовлюється об’єктами без нашого попереднього бажання розпізнати їх, наприклад, у результаті раптового інтенсивного звуку або світлового сполоху. Активна увага спрямовується на ті чи інші об’єкти при необхідності Левенець І.В. Судова психіатрія Юридичний інститут ТАНГ 81 виконання якого-небудь завдання і відповідно скеровується волею людини. Ззалежно від властивостей і закономірностей уваги (ступінь концентрації, обсяг, розподіленість, переключення, стійкість, відвертання) визначають кілька найбільш частих її порушень. Апрозексія – повна відсутність уваги, її випадіння. Загальмованість –в’ялість уваги, зниження її активності, коли, наприклад, при депресії хворий не може попри своє бажання слідкувати за зовнішніми подіями. Астенічне зниження, виснажуваність – нестійка, із забрудненим зосередженням, нетривала увага. Звуження – зменшення уваги за обсягом і розподіленість її між кількома об’єктами; увага хворого зосереджується та обмежується лише ситуативно значущими об’єктами (при органічних розладах). Інертність (малорухомість), застрягання, “присипання” – патологічна фіксація, порушення переключення уваги (погляд в одну точку при шизофренічному ступорі). Однобічне спрямування – спрямованість уваги на щось одне, наприклад, на своє здоров’я (хворий думає тільки про свою хворобу при іпохондричних розладах психіки). Підвищене відвертання – підвищене відволікання, неможливість зосередити довший час увагу на одному об’єкті чи темі (властиве маніакальним станам із прискорення мовлення)..
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розлади уваги» з дисципліни «Судова психіатрія»
