Статистика
Онлайн всього: 13 Гостей: 13 Користувачів: 0
|
|
Бібліотека - Менеджмент - Страховий та інвестиційний менеджмент |
Пошук по сайту
Пошук по сайту
|
Головна » Бібліотека - Менеджмент - Страховий та інвестиційний менеджмент
1) у наявності — збиток, що підлягає відшкодуванню страхови- ком позаяк заподіяний об’єкту страхування при настанні стра- хового випадку; 2) встановлений факт настання страхового випадку (реалізація страхового ризику). Ефективність інвестиційного портфеля — характеристика інвести- ційного портфеля (як правило, портфеля цінних паперів) за критеріями поточної дохідності чи збільшення капіталу за будь-якого рівня ризику. Ефективність реальних інвестицій — поняття, що характеризує різні аспекти дохідності інвестицій. Для оцінювання ефективності реальних інвестицій використовують чотири основні показ- ники: чистий приведений дохід; індекс дохідності; період окуп- ності; внутрішню норму дохідності. Ж Життєвий цикл галузі — загальний період часу від початку зарод- ження галузі до завершення її існування (у разі випуску про- дукції, на яку істотно вплинув науково-технічний прогрес) або до вступу в остаточну зрілість (у разі випуску продукції, по- треба у якій стабільна). У теорії життєвого циклу галузей роз- різняють, як правило, п’ять основних стадій: “народження”, 303 “зростання”, “розширення”, “зрілість”, “спад”, або “остаточ- на зрілість”. В інвестиційному менеджменті визначення стадії життєвого циклу галузі пов’язане з оцінюванням інвестицій- ної привабливості окремих об’єктів реального чи фінансово- го інвестування; воно потрібне також у процесі галузевої ди- версифікації інвестиційної діяльності. Життєвий цикл інвестицій — загальний період часу від початку вкла- дання коштів у реальний інвестиційний проект до наступного вагомого інвестування в діючий об’єкт. Як правило, життє- вий цикл інвестицій розподіляють на два основні періоди: інве- стування до початку експлуатації об’єкта; експлуатації ново- го об’єкта до початку наступного істотного інвестування в його реконструкцію або технічне переоснащення. Життєвий цикл компанії (фірми) — загальний період часу від по- чатку діяльності компанії (фірми) до природного припинення її існування або відродження на новій основі (з новим скла- дом власників і керівного персоналу, з принципово новою про- дукцією, технологією та ін.). У теорії життєвого циклу ком- панії (фірми) розрізняють, як правило, шість основних стадій: “народження”, “дитинство”; “юність”, “рання зрілість”, “ос- таточна зрілість”, “старіння”. В інвестиційному менеджменті визначення стадії життєвого циклу компанії (фірми) необхід- не для оцінювання її інвестиційної привабливості чи інвести- ційних якостей цінних паперів (акцій), що емітуються. З Залишкова вартість основних виробничих фондів на акцію — відно- шення залишкової вартості основних виробничих фондів до загальної кількості акцій. Закон “Про страхування” — прийнятий Верховною Радою України 7 березня 1996 р. Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилен- ня надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне стра- хування. 304 Запас платоспроможності (нетто-активи) — один із показників на- дійності страхувача. Визначається відніманням від загальної вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань. Зароблена премія — та частина страхової премії, яка пропорційно припадає на час, що минув після початку страхового періоду. Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, об’єктом страхового захисту якого є життя, здоров’я і праце- здатність. Збиток — (у страхуванні) втрата (шкода), що підлягає відшкодуван- ню страхувачем. Збитковість страхової суми (ЗСС) — економічний показник діяль- ності страхувача, який характеризує відношення обсягу вип- лат страхового відшкодування і страхової суми до сукупної страхової суми всіх застрахованих об’єктів за певним видом страхування. “Зелена картка” — назва системи міжнародних договорів і страхо- вого свідоцтва про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни — члени цієї системи. Зворотність — повернення страхових внесків (платежів, премій) при достроковому припиненні дії договору. Змішане страхування життя — вид особистого страхування, в яко- му передбачається страхове покриття кількох несумісних ри- зиків. Залучені джерела формування інвестиційних ресурсів — залучені на кредитній основі кошти для реалізації інвестиційного портфе- ля та інше майно. До основних видів залучених джерел фор- мування інвестиційних ресурсів належать довгострокові кре- дити банків; кошти, отримані від емісії облігацій; майно, за- лучене на основі інвестиційного лізингу та селенгу. Заставні цінні папери — цінні папери, випущені під заставу фізич- них активів (найчастіше землі, споруди). 305 Зовнішні джерела формування інвестиційних ресурсів — позикові та залучені джерела фінансування інвестиційних програм (про- ектів). І Іменний цінний папір — цінний папір, зареєстрований у книгах ком- панії на ім’я власника. Може бути проданий іншій особі тільки з письмового дозволу власника (передатного запису на серти- фікаті). Облігація може бути іменною як щодо тільки аморти- зації, так і щодо тільки амортизації і відсотка. Інвестиції — вкладення коштів страхувача в невиробничу сферу з метою одержання прибутку. Видами інвестицій страхувача є кошти, вкладені в банки (депозити), рухоме майно, авторські права, ноу-хау тощо. У складі інвестицій розрізняються фі- нансові інвестиції, капітальні вкладення, запаси товарно-мате- ріальних цінностей. Індосамент — (у страхуванні) документ, що додається до полісу в разі зміни умов договору. Інсталмент — частина річної премії, що виплачується в розстрочку. Іррейта — надпис на страховому документі, що засвідчує виправ- лення незначної помилки (описки), допущеної при його офор- мленні. Інвестиції — усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяль- ності з метою одержання прибутку або досягнення соціально- го ефекту. Інвестиції з фіксованим доходом — вкладення капіталу в об’єкти ін- вестування з попередньо передбаченою фіксованою ставкою дохідності. До таких об’єктів інвестування належать купонні облігації, ощадні сертифікати, привілейовані акції. Інвестиційна декларація — складова статуту інвестиційного фонду, в якій визначено основні напрями й обмеження його діяль- ності, порядок випуску, продажу та викупу інвестиційних сер- тифікатів, а також інші питання діяльності фонду. 306 Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій громадян, юри- дичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Загальні пра- вові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України регулюються Законом України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91. Інвестиційна інфраструктура — найважливіші галузі економіки, зак- лади й засоби, які безпосередньо забезпечують процес безпе- ребійного здійснення інвестицій. Інвестиційна компанія —торговець цінними паперами, який крім ве- дення інших видів діяльності може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії та розміщен- ня цінних паперів (включаючи інвестиційні сертифікати). Створення і діяльність інвестиційних компаній в Україні регулюється Указом Президента “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” від 19.02.94. Інвестиційна компанія закритого типу — компанія, чиї акції прода- ються на фондовій біржі, а капітал залишається відносно не- змінним. Інвестиційна привабливість галузей — інтегральна характеристика ок- ремих галузей економіки з позиції перспективності розвитку, дохідності інвестицій та рівня інвестиційних ризиків. Інвести- ційна привабливість окремих галузей оцінюється під час роз- робки інвестиційної стратегії компанії (фірми) та галузевої ди- версифікації її інвестиційного портфеля. Інвестиційна привабливість регіонів — інтегральна характеристика ок- ремих регіонів країни з позиції інвестиційного клімату, рівня розвитку інвестиційної інфраструктури, можливостей залучення інвестиційних ресурсів та інших факторів, які істотно вплива- ють на формування дохідності інвестицій та інвестиційних ри- зиків. Інвестиційна привабливість окремих регіонів оцінюєть- ся під час розробки інвестиційної стратегії компанії (фірми) і регіональної диверсифікації її інвестиційного портфеля. Інвестиційна програма компаній — інвестиційна програма як відособ- лена частина інвестиційного портфеля компанії (фірми), сфор- мована за галузевою, регіональною чи іншими ознаками для 307 зручності управління. Інвестиційна програма включає, як пра- вило, ряд інвестиційних проектів (приміром, інвестиційна про- грама житлового будівництва, переробки сільськогосподар- ської продукції, створення соціальної інфраструктури тощо). Інвестиційна стратегія — формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності компанії (фірми) і вибір найефектив- ніших шляхів їх досягнення. Інвестиційний банк — банк, який спеціалізується на фінансуванні інве- стиційної діяльності своїх клієнтів шляхом надання їм довгост- рокових кредитів (позик). Інвестиційний дилер — фірма, що є посередником на ринку цінних па- перів, або окрема особа, пов’язана з такою фірмою. Виступає в ролі брокера, тобто зводить на ринку покупців з продавцями, одержуючи за це комісійні, або в ролі дилера, тобто підписується на весь новий випуск цінних паперів або частину його, стаючи їх власником з метою перепродажу дрібнішими партіями. Інвестиційний клімат країни — система правових, економічних і со- ціальних умов інвестиційної діяльності у країні, які істотно впливають на дохідність інвестицій і рівень інвестиційних ри- зиків. Інвестиційний менеджмент — процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва. Інвестиційний портфель — сформований компанією (фірмою) пе- релік об’єктів реального та фінансового інвестування з ура- хуванням її інвестиційних цілей. Інвестиційний проект — об’єкт реального інвестування, який на- мічається до реалізації у формі придбання, нового будівницт- ва, розширення, реконструкції тощо на основі розгляду й оці- нювання бізнес-плану. Інвестиційний ризик — імовірність виникнення непередбачуваних фінансових втрат (у формі зниження або повної втрати до- ходів, втрати капіталу тощо) у ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності. Розрізняють інвестиційний ризик си- стематичний і несистематичний; реального і фінансового інве- стування; економічний, політичний, соціальний тощо. 308 Інвестиційний ринок — сукупність інвестиційних відносин між про- давцями й покупцями інвестиційних товарів і послуг, а також об’єктів інвестування в усіх його формах. Інвестиційний фонд — юридична особа, заснована у формі акціонер- ного товариства, яка здійснює діяльність виключно у сфері спільного інвестування. Інвестиційні фонди поділяються на відкриті та закриті. Порядок створення і діяльності інвести- ційних фондів в Україні регулюється Указом Президента “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” від 19.02.94. Інвестиційні якості цінних паперів — інтегральна характеристика ок- ремих видів цінних паперів з позиції їх дохідності, ризику та ліквідності. Інвестор — суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та здійснює вкладення власних, позичених і залучених май- нових та інтелектуальних ресурсів в об’єкти інвестування. Індексація основних фондів — переоцінювання основних фондів, яке здійснюється періодично з метою доведення їх початкової вар- тості до поточної ринкової (відновної). Індивідуальний інвестор — окрема юридична особа, яка самостійно (без посередників) здійснює інвестиційну діяльність. Інноваційні інвестиції — одна з форм інвестування, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу. Іноземні інвестиції — усі види цінностей, які вкладаються в об’єкти інвестиційної діяльності на території тієї чи іншої країни. По- рядок здійснення іноземних інвестицій на території України регулюється Законом України “Про режим іноземного інвес- тування” від 19.03.96. Інсайдер — усі директори, старші чиновники корпорації і всі, хто має доступ до внутрішньофірмової, службової інформації. Усі, хто володіє понад 10 % акцій фірми. Інституціональний інвестор — фінансовий посередник, який акуму- лює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність, що спеціалізується, як правило, на операціях з цін- ними паперами. 309 Інструменти фондового ринку — інструменти, за допомогою яких здійснюються операції на фондовому ринку. До основних інструментів фондового ринку належать облігації, ощадні сер- тифікати, опціони, ф’ючерсні контракти, інвестиційні серти- фікати. Інфляційна премія — додатковий дохід, який виплачується інвесто- ру з метою відшкодування його втрат від знецінення грошей внаслідок інфляції. Рівень цього доходу прирівнюється до тем- пу інфляції в розглядуваному періоді. Інфляція — переповнення каналів обігу паперовими грошима, що супроводжується їх знеціненням; виявляється в загальному і нерівномірному збільшенні цін на товари і послуги, що при- зводить до перерозподілу національного доходу на шкоду ос- новній частині населення, поглиблення соціальної диференці- ації. Іпотечна позичка (кредит) — позичка, отримана позичальником під заставу нерухомого майна. У разі порушення позичальником умов кредитного договору (прострочені позички) кредитор має право продати заставу з метою повернення позички (вклю- чаючи відсоток) і витрат з реалізації прибутку. К Казначейський білет — короткострокова (до одного року) державна облігація, що не дає офіційного відсотка. Прибуток реалізується у вигляді різниці дисконтної ціни, за якою білет продається, і номінальною вартістю, за якою його викуповують у момент погашення. Казначейські акції — дозволені до випуску, але не випущені акції ком- панії або випущені акції, що були викуплені компанією. Капітал — основний вид інвестиційних ресурсів у формі матеріаль- них і грошових ресурсів, різних видів фінансових інструментів. У вужчому значенні — активи компанії (фірми) без зобов’я- зань (заборгованості). Квота у страхуванні — а) частка участі страхувача в загальній стра- ховій сумі в разі страхування об’єкта на умовах співстраху- 310 вання; б) частка перестрахувача у пропорційному договорі пе- рестрахування. Квотне перестрахування — перестрахування на базі квоти, тобто, страхувач передає перестрахувачеві в погодженій частці прий- няті на страхування ризики за певним видом (групою видів) страхування. Кептивні страхові компанії — компанії, що створюються промис- ловими, торговельними, банківськими та іншими структура- ми з метою задоволення їхніх потреб у страхових послугах. Класифікація страхування — система поділу страхування на сфери діяльності, види і форми. Клаузула — застереження, що вносяться в договір страхування. Ковернот страховий: а) свідоцтво про страхування, яке видається брокером страхувальникові на знак підтвердження укладен- ня договору страхування з переліком списку страхувачів; б) документ, яким обмінюються перестрахувальники в своїй діяльності, є аналогом договору перестрахування, який діє в межах генерального договору перестрахування. Коефіцієнт збитків — показник, що розраховується як відношення оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до заробле- них премій. Колективне страхування життя — страхування, при якому може укладатися договір на страхування за рахунок коштів під- приємств усіх працівників або їх групи. Комерційна таємниця (конфіденційність) — відомості про діяльність страхувача, поширення яких може завдати шкоди його інте- ресам. Комісія страхова — винагорода, що виплачується страхувачем по- середникам за залучення об’єктів на страхування, оформлен- ня документації, інкасацію страхових внесків, а в деяких ви- падках — і за розгляд страхових претензій. Конверсія — переведення полісу з одного виду страхування життя в інший. Контралімент — отриманий перестрахувальний інтерес. 311 Котирування — визначення страхувачем ставки премії, за якою він готовий застрахувати ризик. Кумуляція: а) концентрація страхових ризиків в одній компанії в обсязі, що може призвести до багатьох збитків внаслідок од- ного страхового випадку; б) зосередження застрахованих об’єктів на одній території, вулиці, будинку, порту, залізничній станції, судні, що у разі одночасного страхового випадку може призвести до порушення фінансової стабільності страхувача, імовірність появи якого внаслідок одного страхового випад- ку досить значна. Капіталізація — перетворення коштів на капітал. В інвестиційній діяльності найпоширенішими операціями капіталізації є кап- італізація частини чистого прибутку, капіталізація дивідендів, капіталізація депозитного відсотка та ін. Капіталовіддача — відношення річного обсягу продукції до статут- ного фонду. Капіталоозброєність — відношення статутного фонду до кількості працівників. Капітальні вкладення — інвестиції у відновлення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів. Капітальні вкла- дення здійснюються у формі нового будівництва, розширен- ня, реконструкції та технічного переустаткування. Квота: 1) частка в суспільному виробництві або збуті, яка встанов- люється в межах різних угод для кожного учасника; 2) кіль- кісний показник, що характеризує значення експорту або імпорту для народного господарства. Кліринг — система безготівкових розрахунків за товари, цінні папе- ри і послуги, ґрунтується на заліку взаємних вимог і зобов’я- зань. Коефіцієнт автономії — один з основних показників, що характе- ризує фінансову стабільність компанії (фірми). Він визначаєть- ся шляхом ділення суми власного капіталу на суму всіх вико- ристовуваних коштів. Чим більше значення цього коефіцієн- та, тим вища фінансова стабільність компанії (фірми). Коефіцієнт довгострокової заборгованості — важливий показник оці- нювання фінансової стабільності підприємства (фірми), що характеризує відношення суми довгострокової (понад рік) 312 заборгованості до загальної суми всіх використовуваних ним коштів. Коефіцієнт капіталізації — відношення активів до статутного фонду. Коефіцієнт ліквідності — відношення активів до кредиторської за- боргованості. Коефіцієнт оборотності активів — відношення річного обсягу про- дукції до активів. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості — відношен- ня річного обсягу продукції до кредиторської заборгованості. Контрольний пакет акцій — кількість акцій, які дають інвестору пра- во здійснювати фактичний контроль над акціонерною компа- нією. В Україні рішення, що підтверджує наявність конт- рольного пакету акцій, якщо його розмір не перевищує 51 %, приймає Антимонопольний комітет з урахуванням конкрет- них особливостей засновницьких документів і структури ста- тутного фонду компанії. Кон’юнктура — сукупність факторів, що характеризують стан яко- го-небудь процесу, діяльності, явища. Кон’юнктура інвестиційного ринку — система факторів, що харак- теризують поточний стан попиту, пропозиції, цін і рівня кон- куренції на інвестиційні проекти й послуги, а також об’єкти інвестування в усіх його формах. Кон’юнктурний цикл — період часу, упродовж якого послідовно змі- нюються всі стадії кон’юнктури інвестиційного ринку. Кон’юн- ктурний цикл поділяється на чотири стадії: 1) піднесення кон’юнктури; 2) кон’юнктурний бум; 3) послаблення кон’юнк- тури; 4) кон’юнктурний спад. Короткострокові інвестиції — форма вкладення капіталу терміном до одного року. До них належать придбання короткостроко- вих облігацій, короткострокових депозитних сертифікатів, розміщення коштів на депозитному вкладі та інші короткост- рокові фінансові вкладення. Кредитний відсоток — сума, що виплачується одержувачем креди- ту за користування позичковими коштами відповідно до вста- новленої ставки відсотка. 313
|
|
|