ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Аудит (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Аудит (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

113. Осн. методи і прийоми провед-ня аудиту
Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних положеннях
діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В
аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із
синтезом. В тісному зв’язку з ним є такі категорії пізнання як індукція і
дедукція. Таким чином об’єкт вивчається від часткового до загального.
Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального
до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-
госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи
управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці
використовуються взаємопов’язано.
Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану
об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:
1)прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2)
дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3)
пов’язані з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).

114. Осн. пок-ки аудит фін стану.
Під аудитом фінансового стану розуміють оцінку облікової та іншої
економічної інформації шляхом вивчення реально існуючих зв’язків між
показниками.
Метою аудиту фінансового стану є:
1) визначення сутності та змісту ділової активності клієнта; 2) оцінка
фінансово-господарських перспектив клієнта, його функціонування в
майбутньому; 3) виявлення зон можливих навмисних
помилок в звітності клієнта; 4) скорочене деталізоване тестування на
основних стадіях аудиту.
Аудитор розробляє програму аналізу, яка складається з 3-х етапів: 1)
вибір оптимального методу аналізу для досягнення поставлених задач та
цілей; 2) визначення інформаційної бази аналізу; 3) становлення критеріїв
при прийнятті рішення у випадку виявлення незвичайних коливань.
Використовуються такі методичні прийоми: метод читання зовнішньої
звітності; метод порівняльного аналізу облікових та звітних даних клієнта
за минулі періоди; метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з
розрахунками самого аудитора.
В роботі аудитора особливе значення має аналіз та читання балансу, так як
використовуючи інформацію, яка отримана за результатами аналізу є
можливість прийняти обґрунтоване управлінське рішення. Оцінити динаміку та
перспективи зміну прибутку підприємства, оцінити ресурси, які мають
підприємства, зміни, які відбулись, та ефективність їх використання. Більш
детально при аудиті досліджується фінансово-господарська діяльність для
виявлення хворих статей балансу, оцінка майнового стану, фінансового стану,
ділової активності, аналіз рентабельності та ін.
Важливим показником фін. стану підприємства є наявність власних обігових
коштів. При його врахуванні необхідно мати на увазі, що частина ОЗ та
капітальних вкладень може бути відтворена за рахунок довгострокових і
середньострокових кредитів та довгострокових позикових коштів.
Фінансовий стан залежить від рентабельності підприємства. Розрізняють 2
групи показників рентабельності: 1) вкладених коштів (майна підприємства)
та їх окремих видів; 2) продукції.
По першій групі розрізняються показники рентабельності: а) всього майна, б)
власних коштів, в) виробничих фондів, г) фін. вкладень.
Платоспроможність і фін. стійкість визначаються показниками: коефіцієнт
загальної ліквідності; коефіцієнт проміжної, абсолютної ліквідності та ін.
Аналіз фін. стану закінчується комплексною оцінкою, розробленням заходів
по покращенню ФС, зниженню ДЗ і КЗ.

118. Очікувана помилка
У випадку, коли аудитор припускає наявність великої помилки в
сукупності даних, йому необхідно застосовувати більший розмір вибірки,
ніж у випадку, коли він передбачає наявність меншої помилки.
Вимагається, щоб аудитор впевнився в тому, що реальна помилка у
загальній сукупності не перевищує рівень визначеної ним припустимої
помилки

120. пл-ня ауд. перев-ки
Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до
характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план
розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час
проведення кожної конкретної аудиторської
процедури.
Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші
напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити
найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати
свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть
участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється
іншими аудиторами і фахівцями інших професій.
Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і
виду д-ті п-ва, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ
на підприємстві.
Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання
аудитором уявлення про стан справ на підприємстві.

121. Повідомлення про шахрайство і помилки.
Аудитор повинен повідомити про виявлене шахрайство або помилки керівнику
підприємства, навіть тоді, коли він припускає, що помилки (шахрайство)
можуть існувати і це може не вплинути на фінансову звітність підприємства.
Стосовно шахрайства, то аудитор має оцінити участь у цьому керівних осіб.
Якщо причетний директор, то аудитор має право і повинен отримати юр.
консультацію від юриста (адвоката) стосовно своїх подальших дій або
напрямків аудиту.
У випадках, коли аудитор дійшов висновку, що помилки та шахрайство є
істотними на рівні фінансової звітності і не можуть бути зроблені
виправлення звітності, то слід дати негативний аудиторський висновок, або
відмовитись від висновку.
В обов’язки аудитора не входить повідомляти про порушення ще когось крім
власників. Сторонні користувачі фінансової звітності мають право вимагати
надходження інформації про результати проведеного аудиту і ознайомлення з
аудиторським висновком тільки від керівництва або власника

122. Повноваження АПУ
Повноваження АПУ визначаються цим Законом та Статутом АПУ. Статут АПУ
підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості
членів палати. АПУ здійснює сертифікацію і ліцензування
суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю,
затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту,
веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають
аудиторські послуги. Затвердження норм і стандартів аудиту є виключним
правом АПУ Затверджені АПУ норми і стандарти аудиту є обов'язковими
для дотримання підприємствами, установами та організаціями.

124. Помилки і шахрайство
Шахрайство - навмисно неправильне відображення і представлення
даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом
підприємства. Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і
фальсифікацію первинних документів, реєстрів обліку і звітності,
навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фінансових
і господарчих операцій з метою порушення укр законодавства, або
прийнятої на п-ві облікової політики, навмисно неправ оцінці
активів і методів їх списання, навмисному пропуску або
приховуванні результатних записів або документів, навмисному не
висвітленні змісту відображених операцій, незаконному отриманні в особисту
власність грошово-мат цінностей, невідповідному відображенню записів в
обліку.
Помилка - ненавмисне перекручення фін інф-ї в результаті арифметичних
або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в
дотриманні повноти обліку, неправ представлення в обліку фактів
господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань,
невідповідне відображ записів в обліку.
Маніпуляція обліковими записами - зумисне використання неправильних
(некоректних) бух проводок або сторнуючих
записів з метою перекручення даних обліку і звітності.
Фальсифікація бух док-в і записів -оформлення наперед
неправильних або фальсифікованих документів бух обліку і записів у
реєстрах бухобліку.
Невідповідне відобр записів у реєстрах обліку - ненавмисне або
навмисне відображення фін інф-ї в системі рахунків у неповному обсязі,
в оцінці, яка відрізняється
від прийнятих норм і таке інше.

125. Поняття та зміст аудит.звіту.
Звіт аудитора про перевірку госп.діяльності – документ, який подається в
стислій стандартній формі аудитором і який містить результати проведених
досліджень госп.діяльності об’єкта, який перевіряється. У звіті
повідомляють про законність здійснених операцій, економічність і
ефективність витрат коштів і продуктивність досягнення поставлених задач.
Інформація, яка подається у звіті, повинна бути чіткою та ясною, надійною
та компетентною, а також незалежною, об’єктивною, правдивою і
конструктивною. Дані, які містяться у звіті аудитора, необхідні керівництву
ек.суб’єкта, який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в
облік.записах, бух.регістрах і системі внутр.контролю, які можуть привести
до суттєвих помилок в бух.звітності. Крім цього, у звіті містяться
конструктивні пропозиції щодо удосконалення системи б/о і внутр.контролю
під-ва.
Звіти мають певну форму і містять слідуючі відомості: заголовок, підпис і
дату; інформацію про задачі та межі А; повні відомості про результати
перевірки; кому адресуються матеріали А; предмет А (назва одиниці, дата і
період часу); обгрунтування для А; відповідність стандартам; дані про
строки представлення звітів.

127. Повідомлення про шахрайство та помилки:
1) Керівництву
Аудитор повинен якомога скоріше повідомити про виявлене шахрайство або
помилки к-во п-ва, коли він навіть припускає, що помилки чи факти
шахрайства можуть існувати, хай
навіть потенційний ефект від них не істот і не впливає на фін
звітність п-ва, або якщо шахрайство чи серйозні помилки знайдені.
При визначенні необх-ті представлення інф-ї п-ву, котрому необхідно
надати інф-ю про можливі або наявні факти шахрайства чи суттєві
помилки, аудитор повинен врахувати всі пов'язані з цим обставини.
Стосовно фактів шахрайства, то аудитор має оцінити участь у цьому
керівних осіб п-ва. У більшості випадків про існування шахрайства буде
доцільно повідомити керівника особи, яка задіяна у шахрайстві і займає
службову посаду на рівень нижчу, ніж її безпосередній
керівник
2) Користувачам аудиторського звіту
Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки та шахрайство є істотним на
рівні фінансової звітності підприємства і не можуть бути відповідно в ній
відображені або не можуть бути зроблені виправлення звітності, то
йому слід дати ауд висновок негативного характеру або відмовитися від
висновку.

128. Порядок продовження дії сертифікату.
Аудитори, строк дії сертифікату
яких закінчується не раніше 3 і не пізніше 1 місяця повинні подати до
секретаріату АПУ документи: 1) клопотання; 2) витяг з трудової
книжки; 3) сертифікат, термін дії якого закінчується; 4) реферат про
аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за весь період дії
сертифікату. Якщо аудитори працюють за фахом не менше 3 років і не мають
ніяких зауважень по роботі, то приймається відповідне рішення (заноситься
до протоколу) і дія сертифікату продовжується на 5 років. Якщо аудитор
працював 2–3 роки, то він проходить співбесіду. Якщо аудитор не працював
або працював менше 2 років, або не надав документів вчасно складають іспит.

129. Порядок сертифікації а-в в Укр.
Для отримання сертифікату претендент подає до АПУ в одному примірнику
перелік таких документів: 1) клопотання за
встановленою формою; 2) копія диплома, засвідчена у встановленому порядку;
3) виписка з трудової книжки, засвідчена у встановленому
порядку; 4) документ про оплату.
Всі ці документи надсилаються до АПУ і відповідальність за них несе особа,
яка їх подала. Іспити, тобто визначення рівня знань, складаються кожним
претендентом в порядку, затвердженому рішенням АПУ. Для проведення іспиту
створюється комісія із 5 членів. Оцінка ставиться так: складено або не
складено. Наслідки іспиту заносяться до протоколу, який підписується
членами комісії. Рішення екзаменаційної комісії повідомляється особам в
день складання іспиту. Видача сертифікату проводиться секретаріатом АПУ
після затвердження протоколу рішень.
Сертифікат – це офіційний документ, який засвідчує право громадянина
України на здійснення аудиту підприємств і організацій (серія А) і банків
(серія Б) на території України. Бланк сертифікату є бланком суворої
звітності з зазначенням номера і серії.

132. Права, обов’язки і відповідальність аудиторів і АФ.
Права аудиторів і аудиторських фірм. Аудитори і аудиторські фірми України
мають право: 1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі
чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із
замовником, професійних знань та досвіду;
2) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмету
перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. 3)
отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва
та працівників замовника; 4) перевіряти наявність майна, грошей,
цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення
контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості
продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;
5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців
різного профілю.

133.Предмет, метод, об’єкти аудиту.
Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок
(аудиту), пов’язаних з ними експертиз, консультування з питань БО,
звітності, оподаткування, аналізу фін-госп діяльності та інших видів
економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юр. і фіз.
осіб.
Послуги можуть надаватись по приватизації майна, комерціалізації
торгівлі, розгляд справ клієнтів в арбітражних судах. Таким чином метою
проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан
суб’єкта, що перевіряється.
Основні задачі аудиту – збирання та обробка достовірної інформації про
фінансову діяльність суб’єкта господарювання і на цій основі аудиторського
рішення.
Крім того аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності
суб’єкта, що перевіряється і для того, щоб скласти достовірний аудиторський
висновок аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація в
бухгалтерській документації достатня і достовірна.
Предмет аудиту – стан економічних, організаційних, інформаційних та інших
характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Як видно
з цього формулювання предмет аудиту має багато спільного з предметом
ревізії та економічного аналізу. Разом з тим вони мають розбіжності, аудит
виходить за рамки контролю і ревізії тому, що питання податків, оцінки
майна, ефективності системи управління не є питанням аналізу і ревізії
(питання розрахунків з бюджетом, правильність перерахованих сум по податках
є предметом ревізії).
Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних положеннях
діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В
аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із
синтезом. В тісному зв’язку з ним є такі категорії пізнання як індукція і
дедукція. Таким чином об’єкт вивчається від часткового до загального.
Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального
до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-
госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи
управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці
використовуються взаємопов’язано.
Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану
об’єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:
1) прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об’єкта; 2)
дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3)
пов’язані з оцінкою стану об’єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).

Важливе значення в методі аудиту має оцінка ризику, який притаманний АД.

Під об’єктом АД розуміють взаємопов’язані економічні, органічні,
технологічні, інформаційні та інші сторони функціонування системи, що
вивчається, стан якої може бути оцінений кількісно і якісно. Об’єкти аудиту
можуть бути різними за станом та структурою.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП