ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Аудит (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Аудит (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

49., 56 Етапи пров-ня розрах-в з пок-ми і замов-ми, постач-ками і підряд-ми
Етапи аудиту розрахунків: 1) необхідно встановити, чи не є відображена в
балансі заборгованість простроченою. Це встановлюється співставленням
термінів розрахунків, вказаних в договорах, рахунках-фактурах. Реальна
картина наявності простроченої ДЗ і КЗ дає можливість більш чітко
розрахувати ек. показники щодо визначення фінансового стану підприємства.
2) розглядається ДЗ і КЗ по яким минув термін позову. Термін позову – 3
роки, тому спочатку треба встановити наявність ДЗ, за якою минув термін
позову. Це встановлюється шляхом співставлення дат розрахункових
документів, договорів на відвантаження товарів, продукції з документами їх
оплати. Після цього перевіряється правильність списання підприємством ДЗ по
якій минув термін позову. Згідно ст. 9, 8, 7 з-ну України “Про
оподаткування прибутку” ця заборгованість повинна відноситись на збитки.
Далі аудитор перевіряє дії обліковців щодо подальшого відображення в обліку
списаної на збитки заборгованості. Не дивлячись, що ДЗ зникає з активу
балансу, але її необхідно обліковувати на позабалансовому рахунку 5р.
3) встановлення наявності КЗ з простроченим терміном позову та
перевіряється правильність списання. особливу увагу аудитор повинен
приділити розгляду питання, пов’язаного зі списанням, ним визначаються
причини списання і розглядається їх обґрунтованість (наприклад: визнання
дебітора банкротом ще не є підставою для списання ДЗ, вона списується
тільки при рішенні арбітражного суду).
4) розглядається порядок обліку розрахунків, визначається реальна
заборгованість, відображена в балансі. Для перевірки реальності
заборгованості застосовують процедури: запити у дебіторів і кредиторів щодо
підтвердження заборгованості, отримання інформації від зовнішніх і
внутрішніх не залежних від бухгалтерії джерел, вимагання проведення звірки
заборгованості з контрагентами.

70. Загальний план аудиту
У Нац нормативі N 06 "Док оформлення ауд перевірки" підкреслено,
що робоча док-я допомагає в пл-ні та проведенні аудиту. Тобто
підкреслюється доцільність і необхідність док оформлення пл-ня аудиту.
Аудиторові слід розробити і док оформити заг план аудиту,
визначити в ньому істотність помилок, а потім зд-ти аудит за цим планом.
Заг план аудиту розр-ся настільки детально, щоб а-р мав мож-ть
завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту,
її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки п-ва, умов
договору на пров-ня аудиту, а також особливостей методики і техніки, що
їх використовує аудитор під час перевірки.
Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних
питань:
Розуміння аудитором бізнесу клієнта:
головних факторів, які мають вплив на діяльність
підприємства;
найважливіших характеристик підпр д-ті п-ва, його орг
структури, процесу в-ва, надання послуг, фін стану, а також
порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце
після
попереднього аудиту;
розподілу обов'язків між кер-вом п-ва.
Розуміння обліку і системи вн контролю:
методології і принципів бух обліку, які застосовувались
бухгалтерією підприємства;
можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи
термінології аудиту;
знання аудитора з питань бух обліку і системи вн контролю, які
можуть бути використані а-ром у тестах оцінки надійності вн контролю п-
ва та в незалежних ауд процедурах.

51. осн етапи а-ту фін р-тів
Кінцевий фін. рез-т д-яі п-ва — це балансовий приб. або збиток, які є
алгебраїчною сумою резул. від реаліз. прод., робіт і послуг, іншої
реалізації, доходів і витрат від позареал-х операцій тощо. Фін. рез. д-ті п-
ва хар-ть також показники виручки (ВД) від реаліз. прод., ПДВ
1. Визначення прибутку від реаліз. товарної прод. (робіт, послуг).
Прибуток від реалізації продукції та ін. реалізації визначається як різниця
між виручкою від реалізації у діючих цінах без ПДВ і витратами на
виробництво і реалізацію продукції та МЦ. У собівартість продукції при
визначенні прибутку включають: матеріальні витрати; амортизаційні
відрахування на повне відновлення основних засобів; витрати на оплату
праці, включаючи преміювання не лише робітників, а й керівників,
спеціалістів та інших службовців за виробничі результати; відрахування на
державне соціальне страхування, відрахування з обов'язкового медичного
страхування, платежі з обов'язкового страхування майна; сплату відсотків за
короткострокові кредити банку, крім відсотки за прострочені позики; витрати
з усіх видів ремонтів та інші витрати на виробництво і реалізацію
продукції.
2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток — це сума
прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від
позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До
складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включають: доходи,
отримані від участі у спільних підприємствах; від здавання майна в оренду;
дивіденди по акціях, облігаціях та інших ЦП, які належать підприємству;
суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші
витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом
і реалізацією продукції.
Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують
формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має
оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку — зниження с/в
продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції.
Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства, — завищення цін,
тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.
3. Визначення величини балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню.
4. Визначення величини податку на прибуток (доход), що належить сплаті до
бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування,
а також пільгами, які надаються СПД при обчисленні податків. Об'єктом
оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу
звітного періоду на суму валових витрат та частини амортизації.
5. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні
підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як
різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною
податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку
визначаються підприємством самостійно.
Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства аудитор визначає за
величиною чистого прибутку і фінансовим станом. Важливо не тільки отримати
якнайбільший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у
розпорядженні підприємства. У динаміці темпів зростання власних коштів
підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

52. Етапи аудиту і його стадії
1 – попереднє дослідження об’єкта А:
- умови діяльності підпр-ва-замовника
- визначення типу, структури п-ва і управління ним
2 – планування А:
- планування і послідуючий контроль А;
- вивчення і оцінка форми і методів обліку.
3 – перевірка внутрішнього контролю підпр-ва
4 – аналітична перевірка фінансової інформації: реальність статей балансу,
відповідність даних бух зв-сті обліковим регістрам, відпов-сть прибутків і
збитків факт рез-татам д-ті.
5 – огляд фін звітності: перевірка зв-сті в цілому і перевірка
аудиторської роботи з метою визначення достовірності і об’єктивності
інформації фін зв-сті; пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і
діючому законодавству.
6 – підготовка аудит звіту і висновку - узагальнення результатів перевірки
Стадії аудиту.
Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються
стадіями. Можна виділити такі стадії: 1) дослідницька, тобто вивчаються
особливості підприємства, його організація, структура, продукція і послуги
підприємства. Вивчаються перспективи розвитку підприємства. Вивчається
система обліково-аналітичного процесу на підприємстві. Виробляється
загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки
аудиту, оцінюється ступінь руху, складається попередній варіант програми
аудиторської перевірки, визначаються обсяги робіт і призначення конкретних
виконавців;
2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується замовником програма
перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту,
також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми,
визначається вартість аудиторських послуг. Закріплюється всі ці
домовленості договором (угодою). Після цього готується необхідна нормативно-
правова база для перевірки;
3) основна стадія – проводиться аудит (аудиторські послуги) і нотується
підсумкова аудиторська документація;
4) заключна стадія – обговорюється додаткова документація, що передається
замовнику і надається аудиторський висновок.

76. Мета аудиту. Осн. Завдання а-ту
Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться
з метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання,
обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим
нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в
аудиторському висновку.
Основні задачі аудиту – збирання та обробка достовірної інформації про
фінансову діяльність суб’єкта господарювання і на цій основі аудиторського
рішення.
Крім того аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності
суб’єкта, що перевіряється і для того, щоб скласти достовірний аудиторський
висновок аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація в
бухгалтерській документації достатня і достовірна.

53. Етапи провед-ня аудит валютних операцій.
Аудит починається з ознайомлення з д-тю п-тва: перевіряється наявність
зовнішньо-економічних операцій, розрахунків по них, наявність поточного
рахунку в банку в іноземній валюті.Аудитор встановлює, якими формами
розрахунків користується п-тво. Аудитор перевіряє правильність відображення
валютних операцій в обліку, особливістю є те , що кожна операція
відображається і в іноземній валюті і в гривнях. Аудитор перевіряє
правильність перерахунку валюти у гривні за курсом НБУ на дату здійснення
операції. При перевірці обов'язково контролюється строк повернення валюти в
Україну (90 днів) за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Перевіряється
правильність ведення обліку валютних операцій : по р-ку 312” Поточні
рахунки в банку в іноземній валюті”,632 “Розрахунки з іноземними
постачальниками” , 362” Розрах з іноз покупцями” 71”Інший операційний
дохід”. Аудитор перевіряє правильність визначення курсових різниць та
відображення їх в обліку. Аудитор перевіряє встановлену суму обов'язкового
продажу валюти, яка знаходиться на рахунку (50%). та правильність
зарахування гривневої виручки. При перевірці грошових коштів, що надійшли
на рахунок, встановлюються правильність і повнота їх зарахування. Аудитор
перевіряє всі операції з купівлі-продажу валюти, правильність оформлення
платіжних документів та обробки виписок банку. На завершення перевіряє
правильність відображення валютних коштів в балансі п-тва та правильність
перерахунку монетарних статей за курсом НБУ на дату балансу.

61. Етапи провед-ня кас. оп-й
Для обліку касових використовується рахунок 30 “Каса”, на якому
відображається рух і наявність ГК в касі. Достовірність відображення
операцій по цьому рахунку досліджується ретельно. Аудиторська перевірка
касових операцій складається з 7 етапів.
На 1 етапі необхідно провести раптову ревізію каси з повним поаркушним
перерахуванням всіх грошей, що знаходяться в касі (1 раз в квартал).
2 етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та
організації порядку ведення касових операцій. Насамперед. Перевіряється
правильність заповнення прибуткових і видаткових КО. Не допускаються будь-
які виправлення в них. При перевірці порядку ведення касової книги
необхідно перевірити і по можливості встановити, щоб на підприємство мало
тільки одну касову книгу, яка повинна бути прошнурована, пронумерована.
Будь-які підчистки та необумовлені виправлення в касовій книзі
забороняються.
На 3 етапі аудитор перевіряє наявність проведення інвентаризації каси (чи
проводиться вона не рідше 1 разу в квартал, якісний склад комісії та ін.).
На 4 етапі аудитор перевіряє дотримання ліміту залишків готівки в касі,
тобто перевіряється повідомлення банку, ретельно перевіряється касова книга
на предмет перевищення встановленого ліміту.
На 5 етапі перевіряється правильність видачі готівки з каси
встановлюється, на які цілі отримували і видавали готівку.
6 етап: перевіряється оприбуткування готівки в касі. Необхідно визначити
чи повністю підприємство оприбуткувало готівку, яка надходить з різних
джерел. Робота касових апаратів також перевіряється.
7 етап: співставлення первинних даних, аналітичних і синтетичних
облікових регістрів з даними, відображеними у звітності підприємства, з
метою встановлення їх відповідності. Збереження готівки є також важливим
при проведенні аудиту.
Т.ч. при проведенні аудиту касових операцій використовують: прибуткові і
видаткові касові ордери, касову книгу, журнал реєстрації прибуткових і
видаткових касових документів, повідомлення банку, ЖО-1, відомість №2,
баланс, акти інвентаризації.

62. Етапи провед-ня а-ту запасів
Для обліку ТМЦ використовується рахунок “Матеріали”. На цьому рахунку
підприємства обліковують рух сировини, а для руху і обліку палива
використовують рахунок “Паливо”, а рахунок “Товари” відображає рух товарів
в сфері обігу і придбання. При аудиті перевіряється достовірність
відображення операцій на відповідних рахунках БО. Звертається особлива
увага на переоцінку ТМЦ, джерела їх покриття (різниць).
Перевіряються ці питання відповідно до Порядку проведення дооцінки
залишків ТМЦ, який затверджений Мінекономіки і МФУ України. Дотримання
цього порядку перевіряється на об’єкти і якщо були встановлені порушення,
то переоцінка вважається недійсною.
У цьому випадку аудитор повинен визначити, на яку суму було знижено
оподаткований прибуток, доход внаслідок віднесення сум дооцінки, на
поповнення сум до оцінки, або віднесення втрат на збитки. Аудитор перевіряє
правильність визначення обсягів товарної продукції, що підлягає уцінці,
організація проведення уцінки та документального оформлення. Особлива увага
приділяється визначенню джерел фінансування уцінки та відображенню їх в БО.

Об’єктом аудиту є і МШП. Перевіряються такі питання: законність списання
МШП, його методика, порядок.
Етапи аудиту МШП: 1) вивчається побудова обліку МШП, визначаються які
види МШП використовуються; 2) перевіряється правильність віднесення
придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, встановленими
законодавством. Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування
МШП. Аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог
законодавства щодо питання віднесення придбаних засобів до МШП. Дуже
ретельну увагу слід приділяти правильності та обліку списання МШП; 3)
Перевіряється правильність ведення обліку списання МШП. Аудитор перевіряє
чи використовує підприємство для обліку зносу МШП рахунок 13 “Знос МШП”, а
також, яка сума відображена по КТ13 в кореспонденції з ДТ відповідних
витратних рахунків; 4) на завершальному етапі встановлюється відповідність
синтетичних показників по наявності і зносу, показникам аналітичних і
первинних документів. Це досягається співставленням даних балансу, головної
книги, відомостей з обліку МШП та первинних документів між собою.

63. Етапи про-ня а-ту наяв-ті і руху ОЗ
При проведенні аудиту досліджуються операції, які відображають рух ОЗ.
Відомо, що ОЗ надходять на підприємства з різних джерел: від постачальників
за плату, засновників у вигляді внесків до СФ, безкоштовно від ін. СПД.
Етапи аудиту ОЗ: 1) Одиницею обліку ОЗ є інвентарний об’єкт. Кожному
інвентарному об’єкту незалежно від його знаходження, в експлуатації або на
складі, присвоюється відповідний інвентарний номер. Ці інвентарні номери
повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для
відображення в обліку їх наявності або руху. В зв’язку з цим аудит ОЗ
необхідно починати з перевірки збереження ОЗ. Вона здійснюється шляхом
проведення інвентаризації ОЗ. Інвентаризацією встановлюється наявність та
технічний стан об’єктів ОЗ.
2) наступним етапом аудиту є перевірка правильності відображення в обліку
руху ОЗ. Первинним документом, що є підставою для введення в експлуатацію
ОЗ є акт приймання-передачі (ф. ОЗ-1). Цей акт повинен складатися на
введення кожного окремого інвентарного об’єкту. В період проведення аудиту
необхідно перевірити, що на кожен об’єкт була виписана інвентарна картка.
Інвентарна картка є регістром аналітичного обліку ОЗ, яка дає можливість
контролювати їх наявність в місцях зберігання. Вибуття ОЗ відбувається
шляхом їх реалізації, безкоштовної передачі, а в разі їх повного фізичного
або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі – шляхом
списання. Тому перевірка реалізації або безкоштовної передачі ОЗ
починається з ознайомлення з рішенням щодо відповідних дій. В залежності
від підпорядкованості підприємства цей документ може бути протоколом
загальних зборів засновників, дозволом фонду державного майна, відповідного
відомства, тощо.
3) наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації,
реалізації або надходження ОЗ. В залежності від форми власності
підприємства (державна, недержавна) визначається порядок обліку. Основною
відмінністю є те, що на підприємствах державної форми власності ліквідація
і надходження ОЗ відбувається зі зміною СФ, на недержавних підприємствах СФ
не змінюється.
4) останнім етапом аудиту руху ОЗ є перевірка відповідності первинних
документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані
інвентарних карток з даними головної книги, балансу, звіту про фінансово-
майновий стан підприємства.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП