ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Фінансовий облік

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Фінансовий облік
1 2 3 4 5 

23. Інвентаризація - складова частина облікової політики підприємства. Методика проведення інвентаризації, документування та відображення у звітності.
Інвентаризація - це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку.
Провадиться як правило інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, незавершеного виробництва та інших засобів і джерел.
Проведення інвентаризації є обов'язковим:
а) за реорганізації підприємства і зміни форм власності;
б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, якщо інвентаризація майна, цінностей, коштів і зобов'язань проводилась до 1 жовтня. При цьому інвентаризацію будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів можна проводити один раз на три роки, а бібліотечних фондів — один раз на п'ять років;
в) за зміни матеріально відповідальних осіб;
г) за виникнення підозри щодо можливості крадіжок, пограбувань чи зловживань, псування цінностей;
д) на вимогу судово-слідчих органів;
є) у разі аварій, пожежі, стихійного лиха;
ж) за переоцінювання товарно-матеріальних цінностей;
з) за ліквідації підприємства.
Інвентаризація основних і оборотних засобів проводиться послідовно на місцях зберігання цінностей. Якщо виявлено об'єкти основних засобів, не занесені до облікової відомості, інвентаризаційна комісія повинна встановити, коли і на підставі чого споруджувалися ці об'єкти, за рахунок яких джерел списано витрати на їх спорудження. Трапляються також випадки, коли на підприємствах є «безгосподарні» основні засоби, тобто основні засоби, щодо яких бракує конкретних матеріально відповідальних осіб. Усі ці моменти інвентаризаційна комісія висвітлює в протоколі.
Проведення інвентаризації будь-якого виду майна відбувається з наказу (розпорядження) керівника підприємства. У наказі обов'язково зазначається об'єкт інвентаризації, склад робочої інвентаризаційної комісії (голова і члени комісії), дата початку й закінчення інвентаризації. Підписання керівником підприємства наказу є актом надання повноважень робочій інвентаризаційній комісії.
Фактичну наявність ТМЦ інвентаризаційна комісія фіксує в інвентаризаційних описах. На неякісні й зіпсовані ТМЦ та цінності, що перебувають на відповідальному зберіганні або передані на комісію для реалізації чи відправлені на переробку, інвентаризаційні описи складаються окремо.
Інвентаризаційні описи заповнюються інвентаризаційною комісією (у двох примірниках) і матеріально відповідальною особою.
Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому було закінчено інвентаризацію, але не пізніше грудня звітного року. При цьому лишки ТМЦ та сумарні різниці понад недостачу цінностей відносять на збільшення прибутків від фінансово-господарської діяльності підприємства.
Підприємства та організації повинні щорічно звітувати про результати проведених у звітному році інвентаризацій. А тому ця інформація обов'язково висвітлюється в пояснювальній записці до річного звіту та в спеціальній відомості (табл. 5.3).

24. Порядок формування та обліку фінансових результатів діяльності. Характеристика рахунку 79 "Фінансові результати". Облік формування та використання прибутку.
Фінансовий результат — це кінцевий результат діяльності підприємства, виражений у вигляді прибутку або збитку. На сьогодні розраховують два види прибутку (збитку):
1) бухгалтерський (обліковий), який визначається у формі № 2 "Звіт про фінансові результати" як різниця між доходами та витратами за всіма видами діяльності;
2) оподатковуваний (податковий), який визначається в податковому обліку і відображається в декларації про прибуток підприємства. Він розраховується за формулою: ВД - ВВ - АВ.
Для бухгалтерського обліку фінансових результатів призначено рахунок 79 "Фінансові результати", де узагальнюється інформація про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій. У кредит рахунку 79 списуються доходи, в дебет — суми витрат від усіх видів діяльності, а також сума нарахованого податку на прибуток, а саме:
Результат операційної діяльності: Д-т 791 К-т 90, 92, 93, 94, 981; Д-т 70, 71 К-т 791;
Результат фінансової діяльності: Д-т 792 К-т 95, 96; Д-т 72, 73 К-т 792;
Результат іншої діяльності: Д-т 793 К-т 97; Д-т 74 К-т 793;
Результат надзвичайних подій: Д-т 794 К-т 99; Д-т 75 К-т 794.
Чистий прибуток визначається на рахунку 79 після нарахування податку на прибуток.

25. Види, форми та системи оплати праці. Облік нарахувань і утримань із заробітної плати.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
При вирішенні питань оплати праці слід дотримуватися певних засад:
утримуватися від надмірного застосування індивідуальних форм оплати та стимулювання праці. Це розвиває, особливо у великих колективах, надмірно егоїстичні форми взаємовідносин, що негативно впливає на результати праці;
застосовувати, звичайно у розумних межах, там, де дозволяє або вимагає організація виробництва і праці, колективні форми оплати та стимулювання праці;
більш широко застосовувати доплати та надбавки в стимулюванні праці. Ці форми стимулювання переважають над прямим підвищенням оплати праці, тому що вони мають зворотний характер і здатні постійно зберігати свою стимулюючу роль;
враховувати, що значною мірою сфера оплати та стимулювання праці у виробничій сфері, починаючи з державного до виробничого рівня, регулюється угодами та договорами, і тому роботодавець повинен, крім законодавчих норм, додержуватися норм галузевих (регіональних) угод та колективного договору;
забезпечувати широку та всебічну інформованість працівників про засади організації оплати та стимулювання праці, оцінку результатів їх праці. Вони повинні бути доведені до працівників у простій та зрозумілій для них формі.
Витрати на оплату праці складаються з:
основної заробітної плати;
додаткової заробітної плати;
інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників. При почасовій оплаті праці працівника її розмір залежить від тривалості відпрацьованого часу, а відрядній – від кількості виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг відповідної якості.
Передумовою нарахування ЗП виступає первинна документація по обліку праці. Облік праці ведуть не тільки по кожному працівнику з погодинною оплатою, а і по працівникам з відрядною формою оплати. Це необхідно для родподілу ЗП між членами бригади згідно з кількістю відпрацьованого часу, а такод для визначення показника продуктивності праці. Важливими документами для обліку парці витраченого часу є табель. Для працівників з відрядною формою оплати праці найбільш застосовується такий документ як наряд (індивідуальні, бригадні, акордні). В цих документах на зворотній стороні обов"язково вказується кількість відпрацьованого часу за кожний місяць кожного робітника. Витрати на оплату праці відносяться до однієї з важливих стетей калькуляції, процес нарахування ЗП за виконану роботу відображається в б/о , за новим планом рахунків, на р. 66 "Рахунки з оплати праці" який маї два субрахунки. 661 "Розрахунки за заробітною платою", та 662"Розрахунки з депонентами" За кредитом р. 66 "Рахунки з оплати праці" відображається нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, іншї нарахування , за дебетом- виплата ЗП , премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок ЗП та інших утримань із сум оплати праці персоналу. Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунка 661"Розрахунки за заробітною платою", за кредитом субрахунка 662 "Розрахунки з депонентами".

26. Облік операцій по поточному рахунку.
Для зберігання вільних грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків підприємствам, організаціям, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності в банках відкривають поточні рахунки згідно з Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті», затвердженою постановою правління Національного банку України від 04.02.98 №36. З поточного рахунка оплачуються операції, що забезпечують виробничо-господарську, комерційну та іншу діяльність; розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надані і отримані послуги; сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових потреб, та інші операції відповідно до статутної діяльності підприємства. З поточного рахунка банк видає готівку на оплату праці, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, дивідендів (доходів), на господарські та інші потреби. Видачу готівкових грошових коштів, а також безготівкові перерахування з поточного рахунка підприємства банк проводить на підставі наказів власника рахунка або з його згоди (акцепту).
Синтетичний облік наявності І руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства в національній валюті ведеться на активному рахунку ЗІ «Рахунки в банках», субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті», по дебету якого відображають надходження (зарахування) коштів,
а по дебету — списання використаних коштів.
Облік операцій по безготівковій валюті. Режим здійснення операцій у іноземній валюті на території України, загальні принципи валютного регулювання, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від 04.08.97 № 212), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 26.03.98 та іншими нормативними актами.
Відповідно до зазначеного Положення і національного Плану рахунків бухгалтерський облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» за субрахунками (рахунками третього порядку): 312-І «Валютний рахунок в країні», 312-2 «Валютний рахунок за кордоном», 312-3 «Транзитний валютний рахунок».
Записи на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку з цього рахунка і доданих до них розрахунково-платіжних документів, за якими були зараховані або сплачені кошти у іноземних валютах.

27. Адміністративні та позавиробничі витрати, їх склад і облік.
Адміністративні витрати обліковуються по підприємству загалом.
На підприємствах з безцеховою структурою управління певна частина витрат на обслуговування виробництва й управління (заробітна плата майстрів, витрати на утримання і ремонт приміщення) обліковуються у складі адміністративних витрат.
До позавиробничих витрат належать ті витрати, які не пов'язані безпосередньо з процесом виробництва: витрати на пакувальні матеріали (тару), доставку продукції на станцію призначення, навантаження та інші витрати на збут, включаючи витрати на рекламу. Ці витрати часто залежать від зміни обсягів продажу, тобто за суттю є змінними. Крім того, важливо відзначити, що зміни розміру витрат на збут залежать не тільки від обсягів продажу, а й від ваги та габаритів виробів. Останнє стосується, зокрема, витрат на упакування і відвантаження.
Для забезпечення обліку витрат підприємства в рамках розподілу їх між господарськими процесами, виробництва та видами продукції Планом рахунків передбачено рахунки класів 8 і 9.

28. Особливості обліку придбання, оцінки та переоцінки основних фондів підприємства.
Основні засоби підприємства й організації в бухгалтерському обліку відображають за первинною вартістю під якою розуміють фактичну собівартість спорудження, виготовлення або придбання об'єктів основних засобів, включаючи витрати на доставку й установку на місці використання з урахуванням страхових платежів під час перевезення, державну реєстрацію та інші витрати, тобто фактичну собівартість, яку об'єкти основних засобів мали на час введення в експлуатацію.
Згідно з Положенням (стандартом) 7 до первинної вартості придбаних (споруджених) основних засобів включаються затрати:
суми, сплачені згідно з договором постачальнику;
суми, сплачені стороннім організаціям за виконані роботи за договорами будівельного підряду;
реєстраційні збори, держмито й аналогічні їм платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;
сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству;
винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які було придбано об'єкт основних засобів;
витрати по страхуванню ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;
витрати на встановлення, монтаж, наладку основних засобів;
адміністративні та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів і приведенням їх до робочого стану.
Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.
По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:
надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно отриманих), зарахованих на баланс підприємства;
сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;
сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів.
По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:
вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;
часткова ліквідація;
сума уцінки вартості основних засобів.
Оцінка основних фондів підприємства являє собою грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу.
Підприємствам надано право на кінець року здійснювати переоцінку основних засобів за справедливою вартістю.
При цьому в разі переоцінки окремого об'єкта основних засобів переоцінці підлягають всі інші активи, які належать до даної групи.
Переоцінена первинна вартість і знос об'єкта основних засобів визначаються як добуток відповідно первинної вартості або зносу на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 42 «Додатковий капітал», субрахунок 423 «Дооцінка активів»), а сума уцінки — в складі витрат звітного періоду (рахунок 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»).

29. Облік вибуття основних фондів на підприємстві.
Згідно з чинним законодавством підприємства мають право продавати зайві основні засоби, безоплатно передавати іншим підприємствам, установам, організаціям, а також ліквідовувати їх, якщо вони фізично або морально застаріли і ремонт їх неможливий або економічно недоцільний (а також внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха).
Вибуття основних засобів з підприємства оформляється актом на списання основних засобів (ф. № 03-3), у якому вказується причина вибуття, первинна вартість об'єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу, залишкова вартість, витрати, пов'язані з вибуттям (реалізацією, ліквідацією), а також сума одержаного доходу. На підставі оформлених актів роблять відповідні записи в бухгалтерському обліку.
При відображенні господарських операцій, пов'язаних з вибуттям основних засобів, у бухгалтерському обліку підприємств роблять такі записи (таблиця 1.1)
Таблиця 1.1
Основні бухгалтерські проводки по обміну вибуття основних засобів із підприємства
1. Облік операцій по реалізації основних засобів
Списано реалізовані об'єкти за залишковою вартістю
972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»
10 «Основні засоби»
Списана сума зносу, нарахованого по цих об'єктах
131 «Знос основних засобів»

30. Облік нематеріальних активів, відображення на рахунках бухгалтерського обліку.
Порядок визнання, складу, оцінки та відображення нематеріальних активів в обліку та звітності регламентується Законом "Про БО та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІV, ПСБО 8 "Нематеріальні активи"(НА), від 18.10.99 р. № 242 та ін.
НА, що використовуються підприємствами, обліковуються за наступними групами: 1) Права користування природними ресурсами (право використання надр, ін. ресурсів, інформації про природне середо¬вище та ін.). 2) Права користування майном. 3) Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, та ін.). 4) Права на об'єкти промислової власності (право на винахід, промислові зразки, ноу-хау, та ін.). 5) Авторські та суміжні права. 6) Гудвіл. 7) Інші нематеріальні активи.
Придбані (створені) НА зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю в активі в розділі І "Необоротні активи". До підсумку балансу включається залишкова вартість об'єкта НА (різниця між первинною вартістю та нарахованою сумою зносу).
Первинна вартість складається з ціни придбання (крім отриманих торгових знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням такого НА. Не включаються до первинної вартості НА витрати на сплату % за кредит, використаний на придбання (створення) таких нематеріальних активів. Первинна вартість нематеріального активу, створеного на підприємстві, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього НА та приведенням його у придатність для використання за призначенням.
Нарахування амортизації НА здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при зарахуванні на баланс, але не більше 20 років. Метод амортизації НА обирається підприємством самостійно. Амортизація НА здійснюється з урахуванням первинної вартості об'єкта НА.
Основні бух. проводки по обліку НА.
1. Придбані НА:
а) сума за договором: Д 154 “Придбання НА” – К 63 “розрахунки з постачальниками та підрядниками” (5000).
б) на суму ПДВ: Д 641 “Розрахунки за податками” – К 63 (1000).
2) Зарахування придбаного об’єкта до складу НА:
Д 12 “Нематеріальні активи” – К 154.
3) Понесені витрати на створення програмного забезпечення для власних потреб: Д 154 – К Рахунки різних активів і зобов’язань (661 та ін.) (15000).
4) Зараховане до складу НА програмне забезпечення:
Д 125 “Авторські та суміжні права” – К 154 (15000).
5) Понесені витрати на дослідження можливості технічного вдосконалення виробництва:
Д 941 “витрати на дослідження і розробки” – К Рахунки різних активів і зобов’язань.
6) Понесені витрати на модернізацію програмного забезпечення: Д 154 – К Рахунки різних активів і зобов’язань (661 та ін.)
7) Списані витрати на модернізацію програмного забезпечення: Д 125 “Авторські та суміжні права” – К 154
8) Нарахована амортизація НА за звітний період:
Д Рахунки відповідних витрат (90, 91, 92, 93, тощо) – К 133 “Знос нематеріальних активів”.
1 2 3 4 5 

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП